Экономические науки/7. Учет и аудит

К.е.н. Приходько Н.І., Меліхова А.М.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Напрями поліпшення фінансового стану підприємства

Процес здійснення фінансового аналізу, як і будь-який інший складний процес, повинен мати свою технологію - послідовність кроків, спрямованих на виявлення причин зміни стану підприємства й напрямів його поліпшення.

Можна виділити дві глобальні причини проблем і труднощів, що виникають у фінансовому стані підприємства:

– відсутність потенційних можливостей зберігати прийнятний рівень фінансового стану (або низькі обсяги одержуваного прибутку);

– нераціональне управління результатами діяльності (нераціональне управління фінансами).

З'ясування того, яка із зазначених вище причин призвела до погіршення фінансового стану підприємства, має принципове значення. Залежно від цього здійснюється вибір управлінських рішень, спрямованих на поліпшення фінансового стану підприємства.

Визначити, у який з перерахованих областей лежить причина зниження фінансових показників - не означає провести повноцінний фінансовий аналіз. Необхідно подальше уточнення причин - до рівня конкретних дій підприємства або зовнішнього середовища. Також необхідні управлінські рекомендації з поліпшення стану підприємства. Щоб спланувати й здійснити які-небудь зміни, необхідно точно й вчасно встановити причини відповідних проблем.

Наявність достовірної фінансової звітності є необхідною, але не достатньою умовою для такого аналізу, оскільки така інформація, як правило, надходить до керівництва тільки через якийсь час після звітної дати. Створення системи адекватного управлінського обліку з погляду оперативності й повноти одержуваної інформації є іншою необхідною умовою постійного моніторингу стану підприємства. Така система дозволить керівництву підприємства одержувати інформацію в такому форматі й обсязі, які необхідні: для своєчасної діагностики симптомів і причин проблеми; для вироблення конкретних заходів своєчасного виправлення цієї проблеми.

Ефективність аналізу фінансового стану підприємства підвищується за умови порівняння порівнянних даних з підприємствами-конкурентами й/або підприємствами, що діють на аналогічних ринках інших країн. Такий порівняльний аналіз особливо корисний під час моніторингу використання оборотного капіталу, рівня продуктивності праці, рівня рентабельності.

Практика діяльності багатьох підприємств показує, що вони не тільки спізнюються у встановленні причин своїх проблем, але й не розглядають ці проблеми взаємозалежно. У зв'язку із цим робота з їхнього подолання не носить комплексного характеру, витрати збільшуються й зберігається висока ймовірність виникнення аналогічних або ж нових проблем у майбутньому.

Наприклад, зниження обсягів продажів може бути наслідком одночасно декількох причин: неконкурентне ціноутворення; зміни в ринковому попиті; низька якість продукції; втрата технологічної переваги у виробництві; недоліки в стратегії, системі збуту; моральне старіння продукції. Часто для виправлення негативної динаміки продажів необхідне проведення одночасної реструктуризації за всіма або за більшістю із зазначених вище напрямів. Крім того, така динаміка продажів, імовірно, призведе до зниження рівня прибутковості й ліквідності.

Виділимо основні напрями перетворень:

– поліпшення фінансових результатів (зміна номенклатури товарної продукції на більш сучасну й прибуткову; зміна структури збуту; оптимізація кола постачальників; зниження частки постійних статей витрат; досягнення кращих умов поставок; досягнення кращих умов по обслуговуванню існуючих банківських боргів; оптимізація оподатковування);

– прогнозування й управління грошовими потоками (скорочення строків оплати по нових договорах продажів продукції; збільшення строків оплати постачальникам сировини, матеріалів і послуг; оптимізація програми капітальних вкладень із погляду терміновості й розмірів окремих її статей; скорочення строку оборотності виробничих запасів і управління їхнім оптимальним рівнем; вивільнення коштів за рахунок скорочення й управління рівнем дебіторської заборгованості; управління рівнем кредиторської заборгованості в межах умов контрактів);

– поліпшення структури балансу підприємства (управління коефіцієнтами ліквідності; списання безнадійних боргів і управління кредитними ризиками; списання марних запасів сировини й матеріалів і управління їхнім рівнем і структурою; оптимізація структури існуючої кредиторської заборгованості з метою можливого скорочення частки короткострокової заборгованості й поліпшення умов по забезпеченню наявних і майбутніх боргів; управління рівнем і структурою резервів, створюваних у різних цілях.

Існує два основних шляхи поліпшення фінансового стану - поліпшення результатів діяльності й раціональне розпорядження результатами діяльності. Однак два зазначених шляхи - «заробляти» і «розпоряджатися заробленим» - не рівнозначні.

Можливості поліпшення стану підприємства за рахунок більш раціонального розпорядження результатами діяльності ефективні, але згодом вичерпні. Базою стійкого фінансового становища підприємства протягом тривалого часу є одержуваний прибуток.

При поліпшенні фінансового стану підприємства необхідно прагнути, насамперед, до забезпечення прибутковості діяльності. Розглянуті причини погіршення фінансового стану підприємства й напрями перетворень допоможуть вчасно діагностувати проблеми й виробити заходи щодо їхнього своєчасного виправлення.

Література:

1. Приходько Н.І. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 224 с.