Марченко О.І., Шкурська Ю.Ю.

Тернопільський національний економічний університет

Вінницький інститут економіки

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я

В наш час значна частина закладів охорони здоров’я функціонує в умовах неповноцінного фінансування, слабкого інформаційного та матеріального забезпечення. Однією з основних причин недосконалого фінансування охорони здоров’я в Україні, за свідченнями вітчизняних та міжнародних експертів, є невідповідність діючої в Україні старої радянської моделі охорони здоров’я (моделі Семашко), призначеної для функціонування в умовах планової економіки, сучасним реаліям.

Дослідженням напрямів оптимізації фінансування закладів охорони здоров’я займалися такі вітчизняні та зарубіжні вчені як В. Андрущенко, О. Василик, В. Дем’янишин, Н. Карпишин, С. Кондратюк, В. Лехан, Е. Ліннакко, З. Лободіна, А. Малагардіс, В. Пономаренко, Я. Радиш, І. Радь, В. Рудий, В. Черненко, О. Тулай, С. Юрій та ін. Аналіз наукових праць з досліджуваної проблематики показує, що багато теоретичних та організаційних питань у цій сфері залишаються дискусійними.

Виникнення проблем у фінансуванні галузі охорони здоров’я було викликано змінами в соціально-економічній ситуації. Неузгодженість державних гарантій з фінансовими можливостями країни призвела до заміни безоплатних медичних послуг платними. Величина фінансових ресурсів, що виділяються на фінансування закладів охорони здоров’я при бюджетній моделі, не залежить від кінцевих результатів діяльності цих закладів. Це, у свою чергу, не сприяє поліпшенню якості наданих медичних послуг. Фактично здійснюється фінансування утримання мережі закладів охорони здоров’я, а не наданих медичних послуг населенню. Наявні фінансові ресурси в умовах недостатнього бюджетного фінансування використовуються з низькою ефективністю. З огляду на вищесказане, очевидною є актуальність обраної теми дослідження.

Основне завдання статті полягає у виявленні основних проблем та обґрунтуванні напрямків оптимізації фінансування закладів охорони здоров’я, що дозволило б зміцнити фінансову базу та гарантувати стійкість установ даної сфери, забезпечити якість та доступність медичної допомоги населенню.

Конституцією України визначено, що найвищою соціальною цінністю в державі є людина, її життя та здоров’я, при цьому кожна людина має природне невід’ємне й непорушне право на охорону здоров’я. Забезпечення населення лікувально-профілактичною допомогою в достатньому обсязі та високої якості залежить від стану матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я, професіоналізму та кваліфікації лікарів [1, с. 5]. Ефективне планування і повноцінне фінансування видатків на утримання установ охорони здоров’я є однією з необхідних умов належної якості медичного обслуговування.

Як свідчать дані останніх досліджень, в Україні виділяють такі основні проблеми у системі охорони здоров’я:

- недостатнє фінансування галузі охорони здоров’я, яке проявляється особистими видатками громадян на медичні послуги;

- відсутність визначеного законодавством і нормативно-правовими актами чіткого переліку медичної допомоги, що повинна надаватися у лікувально-профілактичних закладах охорони здоров’я безкоштовно;

- відсутність зв’язків між фінансуванням лікувально-профілактичних закладів охорони здоров’я і кінцевими результатами їх роботи;

- неможливість ефективного управління обмеженими ресурсами в умовах системи постатейного фінансування лікувально-профілактичних закладів [4, с. 83-89].

Щорічне збільшення фінансування охорони здоров’я без запровадження інструментів підвищення ефективності використання ресурсів не дозволяє підвищити якість медичного обслуговування.

Аналіз використання фінансових ресурсів закладами охорони здоров’я показує, що з роками змінюються обсяги фінансування, розподіл видатків розписується за окремими статтями. Велика частина поглинається заробітною платою медичних працівників та оплатою комунальних послуг. Бюджетні видатки на охорону здоров’я розподіляються відповідно до елементів витрат, головними з яких є лікарняні ліжка, рівень заміщення яких в більшості лікарень низький [7, с. 177-185; 8, с. 114-121]. Тут зауважимо, що оскільки фінансування розподіляється за окремими статтями бюджету, то керівництво лікарень не може змінювати розподіл коштів, тому внаслідок цього бюджетне фінансування установ охорони здоров’я спрямоване на підтримку наявної інфраструктури, на збереження зайнятості медичних працівників і не залежить від обсягу наданих послуг. При цьому в медичних закладах обсяги заміни морально застарілої медичної техніки та обладнання не перевищують 1,5 % на рік, рівень зношеності основних фондів охорони здоров’я перевищив 60 % бар’єр [5; 6].

Оптимізація фінансування закладів охорони здоров’я полягає у досягненні максимальної медичної, соціальної та економічної ефективності при мінімальних витратах.

Необхідне чітке визначення джерел фінансування охорони здоров’я, адже, очевидно, що бюджет не може бути єдиним джерелом коштів на цілі соціального забезпечення. Значне скорочення темпів зростання валового внутрішнього продукту призвело до різкого зменшення бюджетних асигнувань на соціальні потреби. У державній системі охорони здоров’я за останні роки відчутний дефіцит коштів. Бюджетне фінансування закладів охорони здоров’я здійснюється в обмежених розмірах, що значно ускладнює їх функціонування.

Запровадження ефективної системи багатоканального фінансування має вирішити довготривалу проблему державної системи охорони здоров’я – незбалансованості гарантованих обсягів медичного обслуговування із фінансовими можливостями держави.

Для підвищення ефективності використання ресурсів у галузі охорони здоров’я та оптимізації її фінансування пропонуються наступні стратегічні шляхи, а саме:

- здійснення фінансування закладів охорони здоров’я та оплату праці лікарів залежно від результатів їхньої діяльності та фактичного навантаження;

- створення економічно припустимих і гарантованих умов господарювання лікувально-профілактичних закладів;

- створення системи забезпечення і контролю якості медичної допомоги на основі розроблених стандартів якості;

- розроблення раціональної системи акредитації медичних закладів і ліцензування лікарів, яка б не стримувала, а сприяла розвитку різних видів медичної допомоги;

- розвиток системи обов’язкового медичного страхування;

- поєднання бюджетного та страхового джерела фінансування системи охорони здоров’я;

- сформувати нові фінансові важелі політики розвитку охорони здоров’я в умовах ринкових відносин;

- впорядкувати мережу медичних закладів за рахунок скорочення непотрібних ланок, удосконалення їх структури і функцій [3].

Отже, сучасні вимоги до системи охорони здоров’я і потреба вирішення ключових проблем визначають стратегічні засади в галузі охорони здоров’я, які полягають у здійсненні державної політики у цій галузі для збереження і зміцнення здоров’я всіх верств населення, підвищення якості та ефективності медико-санітарної допомоги, забезпечення соціальної справедливості та права громадян на її одержання в умовах розвитку соціально-економічних відносин за рахунок удосконалення організації та фінансування галузі охорони здоров’я, раціонального використання ресурсів та правовому забезпеченні реформування і діяльності системи охорони здоров’я.

Напрями оптимізації планування і фінансування видатків на утримання закладів охорони здоров’я зводяться до: встановлення базового пакету гарантованого державою обсягу медичних послуг населенню та забезпечення адекватного розміру фінансових ресурсів для організації їх надання; підвищення рівня фінансової та управлінської самостійності установ; удосконалення надходжень фінансових ресурсів галузі охорони здоров’я шляхом залучення бюджетних коштів, як основного джерела фінансування, коштів від медичного страхування, надання платних медичних та немедичних послуг, благодійних внесків, кредиту, лізингу та інших джерел, не заборонених законодавством.

Література

1. Концепція розвитку охорони здоров'я населення України // www.moz.gov.ua/docs/docs_u.php?d=0&n=12

2. http://lib.sau.sumy.ua/cgi-bin/irbis64r_opak62/cgiirbis_64.exe

3. Пиріг Л. Тернистий шлях реформування системи охорони здоров’я в Україні / Л. Пиріг // Ваше Здоров’я. - 2006, - №44, №45, №46, №48.

4. Попкова В. Д. Проблеми фінансового забезпечення діяльності закладів охорони здоров’я в Україні / В. Д. Попкова // Економічний простір. – 2009. – №24. – С. 83-89.

5. Здоров’я України. – Режим доступу: http://health-ua.com/articles

6. Міжнародний центр перспективних досліджень. – Режим доступу: http://www.icps.com.ua

7. Лободіна 3. М. Організаційні засади управління фінансовими ресурсами закладів охорони здоров'я / 3. М. Лободіна // Науковий вісник Одеського державного економічного університету. – 2010. – № 9 (87). – С. 177-185.

8. Мокрицька А. Сучасні реалії, практика та проблеми бюджетного планування видатків на охорону здоров'я / А. Мокрицька // Світ фінансів. – 2010. – Вип.4. – С. 114-121.