Щепановський В.В., Мельник П.В.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Про
максимальні ідеали в алгебрі неперервних функцій
Робота використовує значну кількість тверджень, теорем, властивостей та
результатів із математичного аналізу, алгебри та функціонального аналізу.
Тому спочатку наведемо основні з них.
Функцією (відображенням, трансформацією) f множини X в
множину Y (позначається f : X → Y) називається така відповідність між множинами X та
Y, яка задовольняє наступним умовам:
1. Відповідність f всюди визначена, тобто, для будь-якого x з X
існує такий y з Y, що x f y (y є
образом x для функції f), тобто, для будь-якого x з X існує хоча б один образ y з Y.
2. Відповідність f є відповідністю багато-до-одного, або функціональною, тобто, якщо x f y та
x f z,
то y = z, тобто, y може бути образом зразу декількох елементів з X,
але один елемент x не може породжувати більше одного образа з Y.
Елемент y з Y, який
відповідає елементові x з X позначається як f(x).
У курсовій роботі розглядаються функції дійсного аргумента, зокрема їх
область визначення – відрізок [0, 1], значень – множина дійсних
чисел.
Функція
f називається неперервною в точці x0 якщо:
1.
функція
f(x) визначена в точці x0.
2.
існує
границя
3.
.
Функція неперервна в області, якщо вона неперервна в кожній точці цієї
області. Клас функцій, неперервних на відрізку [0, 1] позначають
С [0, 1].
Власне, саме такі функції розглядаються у роботі.
Простір усіх неперервних на [0, 1] функцій має такі
властивості:
1. Лінійний, тобто для довільних дійсних a, b та f, g із заданого простору, a f + b g – також буде неперервною
на [0, 1] функцією.
2. Нормований з нормою:
3. Сепарабельний – зліченною скрізь щільною множиною в ньому є множина
алгебраїчних многочленів з раціональними коефіцієнтами. Даний результат
випливає з апроксимаційної теореми Веєрштрасса.
4. Повний згідно теореми Коші для функціональних рядів функцій дійсного
аргумента.
Опис максимальних ідеалів в алгебрі неперервних функцій
Довести: М – деякий максимальний ідеал. Тоді існує число а із відрізку від 0 до 1 таке, що М =
Ма = {f | f( a) = 0, f є C[0, 1]}.
Доведення:
Введемо Null( f ) = {tє[0,1]| f( t) =
0}.
Нехай М не є підмножиною Ма для жодного можливого а.
Тоді для довільного а можна взяти деяку функцію f, що належить М, але не належить Ма.
Перетин Null()
від усіх таких функцій – порожній.
А оскільки [0,1] – компакт, то як наслідок теореми Бореля-Лебега, буде
існувати скінченна кількість функцій, перетин Null() від яких – порожній.
Введемо функцію Ф(t),
яка дорівнюватиме сумі квадратів цих функцій.
Null(Ф(t)) – порожній.
Очевидно, що Ф – належить ідеалу.
Також Ф(t)>0, tє[0,1].
Тому 1/Ф – теж неперервна функція.
Їх добуток дорівнює 1, отже 1 належить ідеалу. Тоді добуток довільної
непевної функції на 1, а отже і сама функція буде належати ідеалу. Тобто ідеал
буде збігатися з C[0,1]. Отже припущення
було не вірним, тому М є підмножиною Ма, а з того, що Ма не збігається з усім
простором та з означення максимального ідеалу отримуємо рівність М та Ма, що і
потрібно було довести.
Опис замкнених ідеалів в алгебрі неперервних функцій
Довести: Для довільного замкненого ідеалу I існує породжений ідеал Iy, такий що y – замкнена
підмножина відрізку [0,1], та I = Iy.
Доведення:
Null(I) =
{x| f(x) = 0 для довільного f із ідеалу}
Оберемо деяку послідовність елементів із Null(I), що збігається до х.
Оскільки функції неперервні, то значення функції в цих точках буде
збігатися до значення у граничній точці. А з того, що функція приймає на них
значення 0 випливає належність граничної точки множині нулів ідеалу.
Отже Null(I) – замкнена множина.
Запишемо породжений ідеал:
I* = {f є C[0,1]
| f(t) = 0, для довільних t із Null(I) }.
За побудовою I – підмножина І*.
Для деякого відрізку [a,b] побудуємо послідовність функцій
F(n, [a, b], t) = 0,
якщо t із [a,
b];
Min(1, (t-b)n ) , t>b;
Min(1,
(a-t)n ) , t<a.
Для об’єднання двох відрізків будемо брати мінімум їх функцій.
Використовуючи відповідні властивості структури замкненої множини на
відрізку від 0 до 1 – для Null(I)
можемо побудувати послідовність неперервних функцій із заданого ідеалу, що
збігаються до індикатора.
Тоді добуток довільної функції із породженого ідеалу із функціями з послідовності буде збігатися
до неї ж. А скільки добуток буде належати ідеалу, то і границя теж, тобто I* - підмножина І.
Використовуючи попередні результати, бачимо, що І = І*, причому І* і є
шуканим ідеалом Iy,
тому І = Іy, що і потрібно було
довести.
1.
Ван Дер Варден Б.Л. Алгебра. — С. 623, Москва: Наука, 1975. ISBN
5-8114-0552-9.
2.
Колмогоров А.Н., Фомин С.В. Элементы теории функций и функционального
анализа. — изд. четвёртое, переработанное. — М.: Наука, 1976.
3.
Мерфи Дж. С*-алгебры и теория операторов. М.: Факториал, 1997. 336с. ISBN
5-88688-016-X