К.Приходченко¹, В.Приходченко², О.Приходченко²

1 – Донецький національний технічний університет

2 - Донецька міська клінічна лікарня № 2 «Енергетик»

Формування оздоровчого освітнього середовища – пріоритетний напрямок загальноєвропейської програми «здоров'я для всіх»

Залежність від сенсорних сприймань, які відчуває дитина під час телепередач, може закрити їй все багатство світу. їй стає все рівно, що дивитися, аби мерехтіло, рухалося, шуміло. Дитина починає гірше вчитися, пропускати заняття, щоб поспілкуватися з телевізором (або комп'ютером, гральними автоматами), поки батьки на роботі. Згодом так відстають у навчанні, що не в змозі самостійно надолужити пропущене. Вони зневіряються в собі, їх мучить страх бути опитаними, їм соромно перед товаришами, учителями, нарешті перед собою. Страх із кожним днем наростає, і, щоб позбутися його, діти (особливо підлітки), займають агресивну позицію. І тоді виникають конфлікти в класі, з учителями, батьками. Діти страждають від того, що опинилися в моральній ізоляції. Вони незахищені, тому починають активно шукати такого спілкування, яке певною мірою може позбавити їх страху й сорому. Умови змушують її розрядити накопичений негативний потенціал у грубощах, лайках, бійках, навіть у злочинах, – її енергія повинна знайти вихід, наслідки якого передбачити майже неможливо. Дослідник Дж.Бюдженталь зазначає, що однією з найпоширеніших захисних реакцій людини, спрямованих на те, щоб уникати дивитися в середину себе, є спротив [1].

Змінити його в позитивному напрямку або надолужити упущене, формувати внутрішню культуру – ось основне призначення оздоровчого освітнього середовища. Саме воно спроможне у повній мірі дати право дитині на дитинство, на повноцінне відчуття всіх життєвих періодів, спілкуючись у повній мірі з дорослими – батьками, викладачами з іншими людьми з навколишнього оточення, всіма тими, хто будує його внутрішній світ, показує нові грані дійсності, які згідно з законом, відкритим Л.Виготським, дитина пізнає разом з дорослим, завдяки тому, що близькі люди вступають з ним у діалог. Слід пам’ятати, що в учнів молодших класів мислення конкретне й предметне. А це потребує чіткості і розумного викладу матеріалу. Тому правила поведінки мають застосовуватися насамперед у зв’язку з певною ситуацією. І тільки потім, відкриті і апробовані разом з дорослим людські уявлення, цінності, переживання входять у психіку дитини і стають його внутрішньою потребою, а згодом переконанням і вираженням у власних життєвих діях. За таких обставин підвищується необхідність дослідження теоретичних і практичних аспектів створення оздоровчого освітнього середовища, яке стимулює пізнавальну активність як дітей, так і дорослих. За висловом В.Франкла, у кожного часу свої неврози – і кожному часу потрібна своя психотерапія [2].

Навчання життєвим навичкам забезпечує навчання здоров'ю, що означає розвиток умінь знаходити ресурси та можливості для вирішення проблем, які можуть становити небезпеку для здоров'я, через участь у загальноєвропейській програмі «Здоров'я для всіх». Застосування активних методів навчання впливає на процес здоров’язбереження тим, що сприяє зниженню ризику проявів втоми в результаті нещадної експлуатації резервів механічної пам'яті в поєднанні з гіподинамією і хронічним диструсом [3]. Окрім того, йде більш гармонійний розвиток особистості в умовах активного включення до процесу соціальної взаємодії, уміння тримати емоції під контролем: студент виступає як суб’єкт навчально-виховного процесу, в який включені не лише теоретичні знання, а й метазнання, тобто прийоми і методи пізнання. Діяльнісний метод, який поетапно формує розумові дії в єдності діяльності самого студента і свідомості, є ведучим у його оздоровчому освітньому середовищі. В ньому діють принципи цілісності, особистісної зорієнтованості, змістовності, діяльнісної координованості, проектів співробітництва, міжкультурний, комунікативний, рефлексивний, які спонукають молодь до вироблення власної стратегії, свідомого її застосування, розширення меж спільної діяльності, культивування духовного розвитку, відхід від ненормативної лексики як прояву безкультур’я, моральної хвороби душі, виявлення тенденцій особистісного розвитку, формування цілісної особистості, самостійного вироблення змісту, методів навчання, відповідальності за нього, набуття уміння оцінювати свої успіхи, використовувати свої уміння на трансформацію стратегії до здорового способу життя.

Батьки, педагоги повинні контролювати час перебування своєї дитини в Інтернеті, проглядати електронну пошту, що приходить на адресу їхньої дитини, особливої уваги приділяти файлам з фотографіями та ілюстраціями.

Отже, не втратити авторитет педагогу, батькові, матері та одночасно не згасити бажання зростаючої людини спілкуватися з дорослими, використовуючи позитивні набутки їх життєвого досвіду, які б стали превалюючими в їхніх взаємостосунках, займати вищий щабель впливу, порівняно з несформованим, та й не завжди позитивним досвідом однолітків, майстерна передача інформації, звернення до дитини як до особистості, як до суб'єкта, як до унікального і рівноправного партнера викликає появу в неї почуття захищеності, спокою та розкутої свободи, є важливим педагогічним завданням при створенні оздоровчого освітнього середовища як сприятливої культурно-соціальної ситуації, готової до формування в усіх його учасників суспільно значущої життєвої стратегії, до діалогічного спілкування. Мета діалогу - досягти третьої істини, третьої правди, яка б стала спільною для обох істот, що ведуть діалог. Адже життя, за висловом Г.Гессена, є освіта, і теорія освіти є, по суті, теорія життя.

Література

1. Бюдженталь Дж. Искусство психотерапевта / Дж. Бюдженталь. – СПб, 2008. – 239 с.

2. Приходченко К. І. Творче освітньо-виховне середовище загальноосвітнього закладу гуманітарного профілю / К. І. Приходченко. – Донецьк : Донеччина, 2007. – 640 с.

3. Приходченко О. В. Профілактично-просвітницька робота лікаря серед населення : методично-навчальний посібник / О. В. Приходченко. – Донецьк : Каштан, 2009. – 199 с.