Щербакова Н.А.
Сумська філія
Харківського національного університету внутрішніх справ
Навчання
студентів в Італії (порівняно з Україною)
На
сьогоднішній день питання освіти та працевлаштування є дуже актуальним. Осмислюючи
процеси, що відбуваються в сучасній Італії, з позиції занурення в соціальний
контекст її власної та всесвітньої історії,ми поринаємо в одну з найцікавіших
епох кожної людини «студентське життя».
Італійські
студенти мають багато спільного саме з українцями, все що нас відрізняє це вік,
який ми обираємо для навчання. Молоді люди не відразу йдуть до університету після
школи, а часто кілька років працюють, заробляючи на освіту, оскільки навчання в
університетах безкоштовне лише для тих, хто навчається на кращі оцінки.
У Римському університеті La
Sapienza навчальний рік починається 5 листопада й закінчується 31 травня.
Протягом року буває три сесії, і кожний студент сам вирішує, коли і які іспити
йому здавати (за винятком деяких обов'язкових на кожному факультеті), тому що
студенти мають право на свій індивідуальний навчальний план. Дуже важлива
відмінність від нашої системи - це відсутність екзаменаційних білетів.
Іспити бувають письмові й
усні. Література, історія, лінгвістика, філологія звичайно здаються усно.
Кожний іспит вимагає 99,9 % самостійної підготовки, оскільки на лекціях дають
лише невелику порцію того, що студент повинен знати про предмет. Справляються з
іспитами далеко не всі: до диплома доходять лише три чоловіки з десяти, що надійшли.
У кожного професора є певні
години прийому, коли він може вас особисто вислухати й порадити, які книги вам
будуть найбільш корисні. Тут простежується аналогія з нашими консультаціями.
При бажанні студент може подати заявку, щоб мати "куратора" по одному
з основних предметів. З ним студент завжди зможе порадитися із приводу
навчального плану, іспитів, програм, книг і, звичайно ж, дипломної роботи
(аналог нашого дипломного керівника). Ще одна можливість - зайти в
консультаційний центр, що існує на кожному факультеті.
Через
відсутність вступних іспитів у вузи надходить усе більше випускників ліцеїв і
виникає проблема їхнього переповнення. У
результаті, з 10 студентів, що вступають, тільки 3 одержують диплом.
Італія випускає в 3 рази менше
дипломованих фахівців, ніж Англія або Німеччина, тому що в університетах не
існує вступних випробувань, і середній рівень студентів невисокий.
Донедавна для одержання 1-го
диплома в Італії (Laurea) було потрібно не менш 4 років навчання. Недавно був
уведений 3-річний курс.
Laurea відповідає рівню
"бакалавр-магістр" в англо-саксонському вимірі. Успішно здавши Laurea
одержують також "Dottore". Це чисто академічний ступінь, тому що щоб
одержати роботу зі спеціальності необхідно здати кваліфікаційний іспит.
Так як і в
українці Італійські студенти мають свої свята і вимоги,щодо їх святкування. До наших часів дійшли свято першокурсника (з
обов'язковим посвяченням до братства) та свято випускника. Свято першокурсників
відбувається у перший тиждень листопада, коли починається навчальний рік. За
традицією, першокурсник до посвяти - це “бридка й нечиста тварина”, яку перш
ніж увести у пристойне студентське товариство, треба добре очистити. З цією
метою бідолашним новачкам дають випити неймовірну кількість сильного сольового розчину. Після неминучого “очищення" новачок
стає справжнім студентом.
Випуск з
університету в Італії, на відміну від нашого звичаю, подія не колективна, а
здебільшого індивідуальна, тому брати-студенти мають змогу добре підготувати
свято нічого не підозрюючому випускникові. Перш
за все вони мають зробити папірус, де у віршованій, іронічній формі розповідають життя випускника і малюють на нього
велику карикатуру. Випускник має дуже уважно читати вголос цей римований
витвір, тому що за кожну свою помилку має випити вина.
До речі, при європейських
університетах створені і програми по обміну студентами, так що студент (який за
новою конституцією ЄС зобов'язаний знати 2 мови країн Союзу) може поїхати
вчитися в іншу країну на рік чи семестр.
Зрозуміло, таке насичене
студентське життя формує і специфічний світогляд. На відміну від нашого юнака,
італійський студент не хоче “все й одразу”: диплома, вечірок, роботи, дружину,
дітей, подорожей. Гнучкий академічний розклад дає змогу не тільки подорожувати,
а й набиратися необхідного робочого досвіду.
Італійський держстат стверджує, що серед
25-29-річних випускників 20% безробітні, серед тих же кому більше 35-лише 1,6%. Тут можемо спостерігати певну аналогію з Україною,
де в переважній більшості випадків однією з головних вимог при вступі на роботу
є стаж по спеціальності, що унеможливлює отримання роботи свіжеспеченим
випускником вузу.
Тож спираючись на вищезазначену інформацію можна зробити висновки, що
студенти вони повсюди однакові, а італійці- це ті ж самі ucraini (українці),
але з більш структурованою, розмежованою та усвідомленою системою здобуття
вищої освіти. Для того, щоб стати справжнім фахівцем і чогось досягти, треба
самому прикласти зусиль і заробити на це кошти, що є вагомим фактором не лише
для здобуття поставлених цілей але і можливості іх реалізації і самоусвідомленості.
І як сказав би справжній італієць «Chi non studia non puo imparare»… (Кто не учится, не сможет научится)
Література:
1. Васильев А.
Университеты Италии. // “Квант”, 2005, №2. - с.10-11, c.18.
2. Гордієнко Т. Вища
освіта по-італійськи. // “Куди піти навчатись”, 2006, №2. - c.80-81.
3. Кочкіна Н.Ю.
Дослідження європейського ринку освітніх послуг в світлі Болонського процесу.
// “Маркетинг в Україні”, 2005, №1. - с. 40-44.