Щербакова Н.А.

Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ

Навчання студентів в Італії (порівняно з Україною)

На сьогоднішній день питання освіти та працевлаштування є дуже актуальним. Осмислюючи процеси, що відбуваються в сучасній Італії, з позиції занурення в соціальний контекст її власної та всесвітньої історії,ми поринаємо в одну з найцікавіших епох кожної людини «студентське життя».

Італійські студенти мають багато спільного саме з українцями, все що нас відрізняє це вік, який ми обираємо для навчання. Молоді люди не відразу йдуть до університету після школи, а часто кілька років працюють, заробляючи на освіту, оскільки навчання в університетах безкоштовне лише для тих, хто навчається на кращі оцінки.

У Римському університеті La Sapienza навчальний рік починається 5 листопада й закінчується 31 травня. Протягом року буває три сесії, і кожний студент сам вирішує, коли і які іспити йому здавати (за винятком деяких обов'язкових на кожному факультеті), тому що студенти мають право на свій індивідуальний навчальний план. Дуже важлива відмінність від нашої системи - це відсутність екзаменаційних білетів.

Іспити бувають письмові й усні. Література, історія, лінгвістика, філологія звичайно здаються усно. Кожний іспит вимагає 99,9 % самостійної підготовки, оскільки на лекціях дають лише невелику порцію того, що студент повинен знати про предмет. Справляються з іспитами далеко не всі: до диплома доходять лише три чоловіки з десяти, що надійшли.

У кожного професора є певні години прийому, коли він може вас особисто вислухати й порадити, які книги вам будуть найбільш корисні. Тут простежується аналогія з нашими консультаціями. При бажанні студент може подати заявку, щоб мати "куратора" по одному з основних предметів. З ним студент завжди зможе порадитися із приводу навчального плану, іспитів, програм, книг і, звичайно ж, дипломної роботи (аналог нашого дипломного керівника). Ще одна можливість - зайти в консультаційний центр, що існує на кожному факультеті.

Через відсутність вступних іспитів у вузи надходить усе більше випускників ліцеїв і виникає проблема їхнього переповнення. У результаті, з 10 студентів, що вступають, тільки 3 одержують диплом.

Італія випускає в 3 рази менше дипломованих фахівців, ніж Англія або Німеччина, тому що в університетах не існує вступних випробувань, і середній рівень студентів невисокий.

Донедавна для одержання 1-го диплома в Італії (Laurea) було потрібно не менш 4 років навчання. Недавно був уведений 3-річний курс.

Laurea відповідає рівню "бакалавр-магістр" в англо-саксонському вимірі. Успішно здавши Laurea одержують також "Dottore". Це чисто академічний ступінь, тому що щоб одержати роботу зі спеціальності необхідно здати кваліфікаційний іспит.

Так як і в українці Італійські студенти мають свої свята і вимоги,щодо їх святкування. До наших часів дійшли свято першокурсника (з обов'язковим посвяченням до братства) та свято випускника. Свято першокурсників відбувається у перший тиждень листопада, коли починається навчальний рік. За традицією, першокурсник до посвяти - це “бридка й нечиста тварина”, яку перш ніж увести у пристойне студентське товариство, треба добре очистити. З цією метою бідолашним новачкам дають випити неймовірну кількість сильного сольового розчину. Після неминучого “очищення" новачок стає справжнім студентом.

Випуск з університету в Італії, на відміну від нашого звичаю, подія не колективна, а здебільшого індивідуальна, тому брати-студенти мають змогу добре підготувати свято нічого не підозрюючому випускникові. Перш за все вони мають зробити папірус, де у віршованій, іронічній формі розповідають життя випускника і малюють на нього велику карикатуру. Випускник має дуже уважно читати вголос цей римований витвір, тому що за кожну свою помилку має випити вина.

До речі, при європейських університетах створені і програми по обміну студентами, так що студент (який за новою конституцією ЄС зобов'язаний знати 2 мови країн Союзу) може поїхати вчитися в іншу країну на рік чи семестр.

Зрозуміло, таке насичене студентське життя формує і специфічний світогляд. На відміну від нашого юнака, італійський студент не хоче “все й одразу”: диплома, вечірок, роботи, дружину, дітей, подорожей. Гнучкий академічний розклад дає змогу не тільки подорожувати, а й набиратися необхідного робочого досвіду.

Італійський держстат стверджує, що серед 25-29-річних випускників 20% безробітні, серед тих же кому більше 35-лише 1,6%. Тут можемо спостерігати певну аналогію з Україною, де в переважній більшості випадків однією з головних вимог при вступі на роботу є стаж по спеціальності, що унеможливлює отримання роботи свіжеспеченим випускником вузу.

Тож спираючись на вищезазначену інформацію можна зробити висновки, що студенти вони повсюди однакові, а італійці- це ті ж самі ucraini (українці), але з більш структурованою, розмежованою та усвідомленою системою здобуття вищої освіти. Для того, щоб стати справжнім фахівцем і чогось досягти, треба самому прикласти зусиль і заробити на це кошти, що є вагомим фактором не лише для здобуття поставлених цілей але і можливості іх реалізації і самоусвідомленості. І як сказав би справжній італієць «Chi non studia non puo imparare»… (Кто не учится, не сможет научится)

Література:

1.  Васильев А. Университеты Италии. // “Квант”, 2005, №2. - с.10-11, c.18.

2.  Гордієнко Т. Вища освіта по-італійськи. // “Куди піти навчатись”, 2006, №2. - c.80-81.

3.  Кочкіна Н.Ю. Дослідження європейського ринку освітніх послуг в світлі Болонського процесу. // “Маркетинг в Україні”, 2005, №1. - с. 40-44.