Педагогічні науки/2. Проблеми підготовки спеціалістів

Колахметова Ірина Сергіївна

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ІНЖЕНЕРА-ПЕДАГОГА В ПРОФЕСІЙНОМУ НАВЧАННІ

Однією з актуальних проблем сьогодення, яка гостро постає перед педагогічною громадськістю, є проблема виховання людини як найвищої морально-духовної цінності, у якій тісно взаємопов'язані естетичні знання, естетичний досвід та естетична активність. У національній програмі «Освіта»[4] визначено основні напрямки реформування освіти, зокрема, виховання студентської молоді (майбутніх інженерів-педагогів), що має істотно вплинути на діяльність вищих навчальних закладів, сприяти впровадженню нових виховних систем і технологій, які б відповідали потребам розвитку особистості, розкриттю її талантів, моральної свідомості й естетичної культури.

Можна сказати, що для естетичної культури характерні й актуальні ті самі проблеми, ті ж колізії, що й для культури в цілому, наприклад, проблема культурних універсалій, питання про правомірність самої постановки цієї проблеми і т.д. Тому, метою статті є виявлення та розгляд деяких проблем формування естетичної культури майбутнього інженера-педагога в професійному навчанні.

Теоретичні засади проблеми формування естетичної культури сучасні вчені визначають у взаємозв'язку з моральною позицією, світоглядом особистості, ступенем розвитку її ціннісних орієнтацій (О. І. Буров, О. Р. Дробницький, М. С. Каган, І. С. Кон, Є. В. Квятковський, Б. Т. Лихачов, В. О. Разумний, Г.  П. Шевченко та інші).

Так, Г. М. Падалка відзначає, що «естетична культура вчителя відображає здатність його до грамотного, вільного і повного сприйняття та аналізу різноманітних естетичних явищ, уміння адекватно оцінювати і класифікувати їх, а головне – будувати педагогічну діяльність відповідно до соціально значущих естетичних норм досконалості й краси». До провідних компонентів естетичної культури вчителя Г. М. Падалка відносить: «широкий естетичний кругозір у поєднанні з розвинутою емоційною сферою, уміння звіряти педагогічні дії з еталонами прекрасного, почуття міри, інтуїцію та навички управління власним творчим самопочуттям» [5].

Естетична культура – це сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва; потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, оберігати природну красу. Її рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах. Естетична свідомість – форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним освоєнням дійсності через естетичні сприйняття, почуття, судження, смаки, ідеали і виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості. У генетичному плані естетична культура є витоком духовного буття, який перевершує саме це буття.

Формування естетичної культури – це процес цілеспрямованого розвитку здатності особистості до повноцінного сприйняття й правильного розуміння прекрасного в мистецтві та дійсності, який передбачає вироблення системи художніх уявлень, поглядів і переконань, виховання естетичної чуйності та смаку.

Очевидно, що естетична культура як предмет наукового дослідження не може бути обмежена «турботами» певної науки в силу універсальності та поліаспектності самого предмета дослідження. Термін «естетична культура» поєднує, щонайменше, дві науки, які мають право претендувати на її вивчення – це естетика та культурологія.

Сучасне життя висунуло по відношенню до людини комплекс вимог, у середині яких одне з найважливіших місць належить естетичній грамотності.

Естетична культура характеризує емоційне та інтелектуальне життя людини, виходячи з імперативів краси, і проявляється в системі соціальних та індивідуальних цінностей.

Естетична культура майбутнього інженера-педагога багато в чому залежить від форм і методів, що сприяють цілеспрямованому розвитку ставлення людини до навколишнього світу і мистецтва. Особливе місце в цій області займають роботи видатних педагогів К. Д. Ушинського, А.С.Макаренка, В. О. Сухомлинського, Б. Т. Лихачова, С. Т. Шацького.

Під естетичною культурою інженера-педагога розуміється інтегральна якість особистості, що складається з когнітивного, емотивного і поведінкового компонентів і дає можливість творчої самореалізації людини за законами краси відповідно до висоти духовно-моральних ідеалів [6].

Естетична культура сприяє розвитку в особистості образного мислення, мислення за аналогією та асоціацією, цілісності сприйняття конкретних образів, розвитку фантазії, зорового уявлення, інтуїції.

Перелічені особливості визначають місце естетичної культури в духовному розвитку особистості. Але професійна діяльність, що є специфічною за своїм змістом та функціями, зумовлює своєрідність вияву культури особистості, її трансформацію в структуру та якість естетичної культури людини [2].

У розглянутій проблемі існує ряд суперечностей, подолання яких сприятиме підвищенню ефективності формування естетичної культури майбутніх інженерів-педагогів в професійному навчанні. Це протиріччя між:

• потребою суспільства в новому типі фахівців, що володіють розвиненою естетичною культурою та недостатньою розробленістю цієї проблеми в педагогічній науці;

• необхідністю формування естетичної культури молодої людини в системі професійної освіти й відсутності належної підготовки викладачів і майстрів виробничого навчання до вирішення цього завдання;

• можливістю впливу музичного мистецтва на формування естетичної культури студентів та недостатньою актуалізацією музичної складової змісту освітнього процесу [1].

Таким чином, ми можемо дати теоретичне обґрунтування педагогічних умов формування естетичної культури майбутніх інженерів-педагогів у професійному навчанні. Можна припустити, що формування естетичної культури інженерів-педагогів у професійному навчанні буде здійснюватися ефективніше, якщо:

• здійсниться естетизація освітнього середовища;

• відбудеться розвиток і систематизація естетичних знань студентів;

• реалізується особистісно розвиваючий потенціал студентів;

• відбудеться залучення студентів до творчої діяльності, у тому числі в галузі перукарського мистецтва.

Теоретико-методологічною підставою дослідження з'явилися філософські праці з формування естетичної культури людини Ю. Б. Борева, А. І. Бурова, М. С. Кагана, В. К. Скатерщікова, Л. Н. Столович; педагогічні роботи Є. І. Артамонової, Ю. Б. Бабанського, С. Я. Батишева, В. С. Безрукової, В. Л. Беніну, М. А. Верба, Л. А. Воловича, Б. А. Еренгросс, І. І. Зарецький, Н. А. Морєва, І. Я. Неволін, В. А. Розумного, С. А. Смирнова, А. М. Столяренко, А. Б. Щербо.

Одна з проблем, яка виникає під час підготовки викладачів – це знаходження процесу формування естетичної культури на другий план. Саме тому чітко простежується низький рівень естетичної підготовки викладачів, які не можуть успішно здійснювати процес формування естетичної культури своїх студентів. Таким чином, одна з найважливіших причин занепаду естетичної культури – відсутність кваліфікованих педагогічних кадрів, які здатні були б організувати повноцінний процес формування естетичної культури. У результаті виникає проблема як підготовки естетично розвинених викладачів, так і передачі ними культурних надбань своїм учням. Тому, перш за все, необхідно підсилити естетичний аспект підготовки майбутніх викладачів до педагогічної діяльності, озброїти їх не лише технологічними знаннями, вміннями та навичками, а й підвищувати їх загальний рівень культури, залучати до художньої самодіяльності, організовувати покази зачісок, постижерних виробів, нігтьової естетики в конкурсних роботах, які відображають їх естетичні почуття, смаки та ідеали, внутрішній світ, сприяють розвитку творчості.

Педагогічна логіка формування естетичної культури полягає в тому, щоб показати, як загальні закони краси виявляються в багатогранних сферах людської діяльності і в мистецтві, актуалізувати закладену в людині потребу спілкування з красою й здатність безкорисливого її переживання. У XX столітті науковці дійшли до висновку, що в кожній людині природою закладене родове почуття краси, точніше, прагнення до краси.

Отже, можна констатувати, що за останні роки накопичено великий дослідницький матеріал із теоретичних і прикладних аспектів дослідження естетичної культури і пов'язаних з ними проблем формування естетичної культури майбутніх інженерів-педагогів у професійному навчанні. Разом з тим не можна не сказати, що, незважаючи на різноманіття підходів, спроба виробити комплексне бачення естетичної культури все ще залишається нереалізованою. Основна причина труднощів полягає, на наш погляд, у тому, що недостатня увага приділяється осмисленню не тільки естетичного аспекту трудової діяльності, пов'язаного з розвитком творчого потенціалу особистості, із суб'єктивним переживанням творчості як особливого духовного стану в єдності його інтелектуальних, етичних і естетичних сторін, але й у вивченні існуючих основ буття соціуму й існування особистості з притаманною їй діяльністю за «законами краси». Усі ці аспекти, взяті у взаємозв'язку й обумовленості, визначили ідейну композицію цієї статті.

Література:

1. Андрощук І. В. Формування естетичної культури майбутніх викладачів спеціальних дисциплін професійних навчальних закладів швейного профілю [Текст] / І. В. Андрощук. – Хмельницький : ХНУ, 2009. – 227 с. 2. Асмус В. Ф. Вопросы теории и истории эстетики: Сборник статей / В. Ф. Асмус. – М. : Искусство, 1968. – 654 с.

3. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет / М. М. Бахтин —М. : Просвещение, 1975. – 374с.

4. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття) // Освіта. – 1993. – № 44 – 46.

5. Падалка Г. М. Естетична культура майбутніх вчителів та умови її формування / Г. М. Падалка // Вища і середня педагогічна освіта. - К. : – 1991. - Вип. 15. – С. 56 – 61.

6. Якушева С. Д. Формирование эстетической культуры студентов колледжа / С. Д. Якушева – Оренбург: РИК ГОУ ОГУ, – 2004. – С. 56 – 58.