Педагогічні науки / 6. Соціальна педагогіка

к.пед. н. Нечипорук Л.І.

Рівненський державний гуманітарний університет, Україна

МОРАЛЬНА КУЛЬТУРА ОСОБИСТОСТІ: НООСФЕРНИЙ ВИМІР

На рубежі XXI століття людство опинилося перед лицем глобального цивілізаційної кризи. В центрі уваги видатних вчених – як гуманітаріїв, так і представників природничих наук, - морально-духовний аспект цієї проблеми як її першопричини. Те, що багато віків не було затребуване в людині історичним прогресом – її моральний капітал, - сьогодні в силу самої логіки цивілізаційних процесів виходить на перший план серед всіх інших її сутнісних сил і якостей. Акцент на духовному вимірі особистості – насущне завдання дня. «Або ми опинимося на висоті положення, - пише А.Печчеї, – і зможемо так розвивати свої екзестенційні якості, щоб вони гармоніювали із викликаними нами ж самими кумулятивними змінами, що стосуються як всіх нас, так і оточуючого нас світу, або, відчужені і витіснені продуктами свого ж власного генія, будемо повільно сповзати у напрямку до всезагальної, кумулятивної катастрофи». [5, с.206].

Проблема морального аспекту буття людини у ставленні до інших людей, природи, самого себе була в центрі уваги мислителів всіх епох. Філософські ідеї античної епохи: єдність, внутрішня співзвучність людини як мікрокосму природній гармонії макрокосму Всесвіту заклали основи моральних критеріїв світорозуміння (Аристотель, Сократ); напрацювання філософсько-педагогічної думки Відродження збагатили концепцію єдності світу та людини ідеями гуманізму; дослідження Я.-А.Коменського, Й.Песталоцці, Г.Сковороди, П.Юркевича та ін. виокремили пріоритетне значення виховання моральних якостей особистості як соціальної цінності, зосередили увагу на небезпеці формування технократичного мислення; пошук нових моральних засад взаємодії людини, суспільства і природи висвітлено в працях вчених XІX-XX ст.: К.Вентцеля, В.Сухомлинського, Л.Толстого, К.Ушинського, Р.Штайнера та ін. Однак саме ідеї філософсько-космічного характеру Тейяра де Шардена та концепції ноосфери В.І.Вернадського ще на початку XX ст. стали підгрунтям нового погляду щодо гармонізації відносин особистості із довколишнім середовищем, моральної відповідальності за його збереження, пріоритету моралі в умовах розв’язання проблем як особистісного, так і планетарного рівнів.

Нині вже є загальновизнаним, що моральна культура особистості є однією із найбільш значущих соціальних цінностей, провідним компонентом як цивілізаційного розвитку, так і особистості зокрема.

Так, на думку В.П.Андрущенка, «…людство, зрештою, підійшло до усвідомлення себе не лише як частини природи, соціальних відносин чи культури, а й як продукту універсальної ноосферної цілісності з домінуючим духовним началом (стрижнем), на основі якого розгортається життєдіяльність кожного індивіда, здійснюється його доля. Шлях до людини, таким чином, проходить через її духовне зростання, результатом якого має стати внутрішнє розуміння її» [1].

Саме моральні якості особистості є вирішальними, вважають українські вчені, у подальшому поступі людства. «Моральні ноосферні цінності сприяють становленню ноосферного світогляду й світопереживання, органічно втілюють всі якості морального ідеалу й вищої загальнолюдської цінності – прагнення до гармонійного розвитку людини, суспільства й природи», – стверджує Л.Д.Леутська [2].

Постала об’єктивна необхідність якісно нової системи освіти, в якій знання про оточуючий світ і людину ґрунтуються на ноосферних моральних цінностях, що і пропонує ноосферна освітня парадигма.

Ноосферна освіта – природовідповідне навчання й виховання цілісного мислення особистості, спрямоване на розвиток цілісного світогляду, екологічної свідомості і її духовно-моральної сфери, озброєння її ефективним інструментом для самостійного вибору свого місця в системі Природа –Суспільство, вміння ставити цілі, вибирати морально допустимі засоби їх досягнення й бачити наслідки своєї діяльності (за Н.В.Масловою) [3]. Головна стратегічна мета ноосферної освіти – виховання ноосферної особистості, духовні інтереси якої домінують над споживацькими, людини гармонійної й цілісної, яка усвідомлює себе частинкою вселенського життя, вписує себе в її закони, усвідомлює відповідальність за свої вчинки перед суспільством і природою, свою причетність до еволюції життя, володіє почуттям моральної цінності, естетичного смаку, розвинутим моральним мисленням (за Л.С.Болотовою).

Виходячи із цього, моральна культура особистості в контексті ноосферної освіти розглядається вченими як рівень розуміння універсальних законів розвитку Всесвіту, моральних норм, принципів, ноосферних моральних цінностей і практичного втілення їх у поведінку, що проявляється у ставленні до інших людей, природи, себе самого в цілях, життєвих планах, ціннісних орієнтаціях на основі моральної потреби у самовдосконаленні та усвідомленій відповідальності за збереження життя на Землі.

Складники моральної культури особистості: когнітивний – моральні знання та моральне ноосферне мислення, що уможливлює формування глибоких знань про світ як цілісну систему і себе в ньому як її складника; афективний – емоційні-ціннісне ставлення у формі ціннісних орієнтацій на основі толерантності, діалогічного стилю спілкування; діяльнісний – здатність виконувати складні за моральною суттю види діяльності на основі моральної відповідальності.

Провідним компонентом моральної культури є сформована система моральних знань та культура морального мислення (когнітивний аспект). Під ноосферним моральним мисленням розуміється миследіяльність людини, в основі якої – фундаментальні ідеї ноосфери: всеєдиності, активної еволюції, антропокосмізму, в процесі її різнорідні знання (гуманітарні, природничі, філософські, релігійні) синтезуються в цілісну систему світорозуміння. Ноосферне моральне мислення в соціальному аспекті грунтується на пізнанні соціальної реальності й умінні аналізувати інформацію шляхом її моральної інтерпретації на основі емоційно-особистісних суджень з космічної і планетарної точки зору. Таке глибоке розуміння суспільної значущості знання, на думку С.Л.Рубінштейна, спрямовує почуття людини, тоді вони співвідносяться із розумінням і укоріняються в духовно-моральній сфері особистості і є важливою передумовою формування сакрального ставлення до оточуючого світу. Результатом є здатність цілісного охоплення соціальної реальності як цілісної системи, розуміння єдності світу в його багатоманітності, моральної культури як точки поєднання людини, суспільства і природи, вміння користуватися в життєдіяльності поняттями, термінами, знаннями із різних джерел знань в залежності від життєвих ситуацій, соціокультурної потреби [6].

Одним із провідних складників моральної культури ноосферної особистості є толерантність, що проявляється в діалогічному стилі взаємодії особистості із самим собою, іншими, природою, на спілкуванні й інтелектуальних зв'язках на такому моральному рівні, коли її інтереси є гармонійно пов'язані з інтересами інших людей у рамках духовної й моральної цілісності. Необхідність формування діалогічності різнорідних структур грунтується на розумінні спільності долі людства і збереженні життя на Землі (В.І.Вернадський, Тейяр де Шарден). Адже, на думку М.М.Бахтіна, – входження особистості у світ моральних життєвих сенсів і творчої діяльності може відбуватися тільки шляхом співрозуміння, співосмислення, співоцінки, співпереживання й прилучення до спільної творчості, що формує істинне гармонійне ставлення людини до світу, інших людей і до самого себе.

Проявом рівня сформованості моральної культури особистості є моральна діяльність, що уможливлює перетворення існуючої соціальної реальності на основі залучення до її оцінки ноосферних (духовних) цінностей. Це – якісно новий рівень моральної культури – духовний. Його передумовою є вироблення, засвоєння та реалізація світоглядних ноосферних норм, результатом – перетворення пізнаних закономірностей і потреб нового світосприйняття та світоставлення в конкретні види соціокультурної діяльності. Така діяльність спрямована на досягнення моральної цілі – цілісного, коеволюційного розвитку особистості, суспільства, природи і грунтується на сформованому принципі відповідальності – усвідомленій необхідності, яка стала обов’язком, містить розуміння причетності до всього соціально значимого і орієнтує на гармонійну взаємодію із собою, природою, іншими людьми. Вона проявляється у життєтворчості особистості як творчій побудові свого життя на основі розвиненої самосвідомості, володінні технологією самовиховання, конструювання й здійснення життя як особистісного життєвого проекту в контексті життєдіяльності ноосферного суспільства. В цьому контексті вирізняється самотворчість як моральна діяльність стосовно самого себе, що передбачає усвідомлення особистої відповідальності за самовдосконалення (моральне й фізичне), створює підґрунтя для вольових зусиль у творенні нових способів соціальної поведінки, спілкування.

На думку Л.П.Буєвої, І.С.Кона, А.В.Мудрика, саме якості моральної культури особистості, сформованої на ноосферних цінностях, уможливлюють передбачення й вирішення завдань, які не мали аналогів в досвіді минулих поколінь, і є соціально значущими як для неї самої, так і для суспільства. А.В.Мудрик вирізняє такі якості людини XXI ст., що є необхідними для соціалізації у ноосферному суспільстві:

• усвідомлення себе громадянином Всесвіту;

• розуміння планетарних процесів, що відбуваються, й наявних глобальних проблем;

• усвідомлення зв’язку ноосфери й життєдіяльності людських спільнот;

• наявність почуття причетності до природи й соціуму як її складника;

• прагнення до формування в собі особистісної відповідальності за ноосферу як середовища і як продукту людської життєдіяльності;

• усвідомлення себе як суб’єкта, що творить ноосферу, розумно використовує, береже й відтворює її [4, с. 151].

Отже, моральна культура особистості є нині однією із найбільш значущих соціальних цінностей, провідним компонентом як цивілізаційного розвитку, так і особистості зокрема, важливим соціальним потенціалом, який повинен бути задіяним у вирішенні складних проблем XXI століття.

Література:

1.Андрущенко В.П. Педагогіка духовності : погляд за горизонти сучасного / В.П.Андрущенко // Педагогіка духовності : поступ у третє тисячоліття. Матеріали міжнародної наук. конференції. – К. – 2005. – С. 3-6.

2.Леутська Л.Д. Ноосферогенез : перспективи людини / Л.Д.Леутська [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://proeco.visti.net. – Назва з екрану.

3.Маслова Н.В. Ноосферное образование : монография / Н.В.Маслова. – М. : Инст-т холодинамики, 2002. – 308 с.

4. Мудрик А.В. Социальная педагогика : учебное пособие для студентов педагогических вузов. – 4-е из., доп. / А.В.Мудрик.– М. : Академия, 2003. – 200

5.Печчеи А. Человеческие качества. / А.Печчеи. [пер. с англ.]. – М. : Прогресс, 1997. – 302 с.

6. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии / С.Л. Рубинштейн. - СПб. : Питер, 2002. – 720 с.