Задорожна О.В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут , Україна

Особливості ономастичного простору казкового тексту

Традиційний погляд на природу власних назв кваліфікує їх як клас самостійних слів, не наділених семантичним змістом. "Значення" власного імені - тільки функціональне, тільки розпізнавальне: ім'я повинно вказувати на певний об'єкт - і цим словесно виділяти його, вирізняти серед інших - як явище одиничне, як індивідуально-неповторне, тобто власна назва сприймається як найконкретніша з усіх можливих типів назв, позбавлена сигніфікативного змісту. Але казкові імена як правило несуть на собі смислове навантаження, тобто вони або базуються лексичному значенні слова, або ж їх семантичний зміст і фонетична форма тісно пов’язані, при чому ніколи вони не втрачають у свідомості носіїв мови зв'язку з позначуваними істотами, як правило, загальновідомими і, більше того, оточені "колом" усталених традиційних асоціацій, стереотипів, конотацій, оцінних думок і т.п., що пов'язані з цими референтами [6]. Ономастичний простір казки складається із сукупності всіх казкових власних імен, які утворюють певну ономастичну парадигму і виконують ряд специфічних функцій [3].

Адресант при виборі власних імен звертає особливу увагу на їх фонеміку, морфеміку та експресивний потенціал. Підбираючи імена казкарі орієнтуються на реальний іменник, загальноприйняту формулу, за допомогою якої можна передати інформацію про соціальний, національний, віковий статус названого персонажа. Селекція антропонімів залежить від соціальної та естетичної позиції автора художнього тексту, його загального рівня культури і від середовища, якому живе персонаж [2].

Часто особливості функціонування власних імен варіюються в залежності від типу казки, так, наприклад, особливістю антропонімів чарівних казок є те їх узагальнюючий характер, тобто вони позначають тип героя, а не індивіду. Особливості ономастичного простору авторської казки є його обумовленість авторською ідеєю, а також жанровою та ідейною орієнтацією тексту, і їх основною функцією є реалізація та розкриття авторського задуму. У побутових казках основною функцією ономастичних одиниць є створення враження реальності подій, що відбуваються. У більшості казок про тварин їх образи використовуються як спосіб алегоричного зображення людини, тому їх імена представлені реальними антропонімами [3].

Образно - смисловий потенціал, закладений у власній назві, зазнає перевтілення в текстових структурах і є важливим чинником розгортання стилістичних фігур і тропів. Як відомо, у лексичній системі художнього твору власні назви несуть певне стилістичне навантаження. Поза текстом їхня основна функція – номінація особи. Будучи стилістично нейтральними у мові, у художньому дискурсі власні імена є інформаційно насиченими засобами. Звернувшись до етимології власних назв, можна встановити тісні зв’язки між персонажами та їхніми вчинками. Динаміку образного функціонування імені в текстовій структурі тексту визначає авторське бачення персонажа у стосунках з іншими героями, з огляду на характер вчинків героя за тих чи інших обставин [4].

Казковому ономастичному простору притаманна іменна безперервність, тобто взаємообумовленість та взаємозв’язок одиниць, з яких він складається. «Суспільний простір» казкового світу заповнений різноманітними постійними знаками, символами, що вказують на присутність «в одному царстві» царя, а також могутнього володаря, який протистоїть йому з «іншого» царства – «морського», «підводного», «підземного», – «гірського духа», «лісового духа» і т. п., постаті яких здебільшого символічні, так само, як їхні володіння. Казкові топоніми підкреслюють вигаданість, нереальність змальованих країв. Такими ж підкреслено вигаданими є й власне казкові імена і назви, головна особливість яких – «казковість», здатність нести в собі казкове значення, виражати казкове поняття. Ім’я представляє нам героя в цілому, в усій його одиничності і конкретності, але, перш за все, наділеним якоюсь однією суттєвою ознакою, з якою він постає в казковій реальності. Ім’я казкового героя – своєрідна маска-знак, що приховує «власне» обличчя реальної людини, надає йому ніби застиглого виразу, який він має зберегти від початку і до кінця казки. Виразу, який ніби забороняє, перепинає йому шлях до прояву інших якостей, окрім власне казкових, що наперед визначають його поведінку. Іншими словами, казкове ім’я – це образ [5].

Вплітаючись у тканину казкового тексту, вступаючи в різноманітні синтагматичні та парадигматичні контакти, імена забезпечують актуальність тексту, відтворюють складну ієрархію відношень об’єктів дійсності, орієнтують читача в просторі й часі. Образність, створена шляхом залучення стилістичних можливостей онімів, використовується для привернення уваги до носія імені, події, факту, для формування належного художнього рівня тексту, його виразності, соціальної загостреності, милозвучності, а також висловлення ставлення до референта, його оцінки. Актуалізація соціального компонента значення оніма, оцінка носія імені здійснюється, зокрема, шляхом етимологізації, паронімічної (омонімічної) атракції, реалізації звукового потенціалу імен. Ці засоби слугують основою для творення різних стилістичних прийомів, тропів та синтаксичних фігур[1].

Отже, традиційно власні назви розглядаються як такі, що називають предмет, не вказуючи на притаманні йому властивості чи особливості, їх основна функція – ідентифікувати предмет та виділити його з-поміж ряду однотипних предметів чи явищ. Натомість у казці навпаки, ономастичні одиниці на ряду з денотативним набувають конотативного значення: в них зашифровано інформацію про героя та світ, в якому він мешкає. Власні назви є обов’язковим і незамінним елементом казкового тексту, вони складають ономастичний простір казки як особливого мікросвіту, в якому відображається, інтерпретується і оцінюється реальна дійсність. До того ж казкові оніми часто беруть на себе додаткові функції – вони стають способом реалізації різноманітних стилістичних прийомів, вказують на казковість тексту та створюють елемент чарівного.

Література:

1. Барсук Т. В. Функціональне навантаження антропонімів у казковому дискурсі (на матеріалі творів Дж. К. Роулінг про Гаррі Поттера) / Т.В. Барсук // Наукові записки. Серія Філологічні науки (мовознавство):У 4 ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім.В.Вінниченка. – 2009. – № 81(3)– С.203-206.

2. Бережна М. В. Антропонімія дитячої літератури жанру фентезі / М.В. Бережна // Запорізький нац. ун-т. Нова філологія. Збірник наукових праць. Запоріжжя: – ЗНУ, 2007. - №27. – С. 142-148.

3. Горбачева О. Г. Ономастическое пространство русских народных и авторских сказок: автореф. дис. … канд. филол. наук / О.Г. Горбаева. — Орлов. гос. ун-т. Орел, 2008. — 23 с.

4. Огнєва О. М. Антропоніми в романі Володимира Дрозда «Злий дух. Із

житієм». / О.М. Огнєва // Научный журнал: Культура народов Причерноморья. – 2008. – № 142. – Т. 2. – С. 136-139.

5. Пенская И. Е. Имена собственные в русских народных сказках и способы их передачи на английский язык: Автореф. дис. … канд. филол. наук / Моск. гос. лингвист. ун-т. М., 2008. 24 с.

6. Порпуліт О. О. Ономастичний простір українських чарівних казок (у зіставленні з російськими казками) : автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01 / О.О. Порпуліт . — Одес. держ. ун-т ім. І.І.Мечникова. — О., 2000. — 19 с.