Право/4.Трудовое право, и право социального обеспечения.

Зеленська Т. О.

Національний університет економіки та торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, Україна

Законодавче забезпечення реформування пенсійної системи

Міжнародне співтовариство за допомогою низки угод закріпило перелік невід’ємних прав людини і громадянина. Серед яких вагоме місце займають соціальні права. А оскільки велика кількість держав закріпила у своєму основному законі положення про те, що вони є соціальними, то вони мають на меті забезпечити гідний соціальний рівень життя своїх громадян, у тому числі гідне пенсійне забезпечення.

Пенсійне забезпечення – це спосіб реалізації конституційного права громадян на матеріальне забезпечення старості, матеріальне забезпечення на випадок часткової або повної втрати працездатності внаслідок каліцтва чи професійного захворювання, на випадок втрати годувальника чи на випадок безробіття.

Мета даної роботи – встановити заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи.

Досвід створення та реформування систем пенсійного забезпечення у кожній країні є унікальний та неповторний. Кожна країна має особливу, притаманну лише їй специфіку.

Україна не є виключенням у переліку соціальних держав. Вона прагне довести рівень соціального забезпечення своїх громадян до міжнародних соціальних стандартів. В країні проходить процес становлення нової пенсійної системи.

Розробкою теоретичних та практичних питань з цієї теми займаються: Сирота І.М., Болотіна Н.Б., Сташків Б.І.,Чутчева О.Г., Буряк В.Я., ПилипенкП.Д., інші.

Україна, ставши незалежною державою, перейнявши досвід інших країн, змінюючи нормативно-законодавчу базу, звернулась до системи пенсійного страхування як організаційно-правової основи соціального забезпечення і тим самим, змушує кожного громадянина бути зацікавленими у своєму матеріальному забезпеченні при настанні старості.

Пенсійне законодавство, базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, законів про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про недержавне пенсійне забезпечення та спеціальних законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з соціального забезпечення, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Першого жовтня 2011 року почався новий етап реформування пенсійної системи в Україні, цього дня набув чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», яким були внесені зміни до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, “Про пенсійне забезпечення”, “Про судоустрій і статус суддів”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379 “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України”.

Зміни, внесені до вищевказаних законів, можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні. Загальні зміни стосуються наступного:

- граничний вік перебування на державній службі або в органах місцевого самоврядування – становить 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок;

- розмір пенсійного забезпечення – становить 80 відсотків від сум заробітної плати службовця, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі;

- максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) – не може перевищувати дванадцяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Основним законом, який регулює спеціальні пенсії та на який посилаються інші закони, – є Закон України “Про державну службу”.

Спеціальні зміни залежать від виду пенсії та самого закону, в який вносяться зміни. Наприклад, розміри пенсій за вислугу років, право вибору пенсії для військовослужбовців, тощо.

Кожен етап реформування пенсійної системи постійно вносить зміни до ряду законодавчих актів та позбавляє можливості громадян орієнтуватись у своєму майбутньому забезпеченню старості.

Слід зауважити, що існує багато законодавчих актів, які було б доцільно об’єднати в один кодифікований нормативно-правовий акт, у якому одним з основних розділів був би розділ про суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування і були б закріплені загальні норми, які визначали б коло суб’єктів соціального страхування, їх права, обов’язки, відповідальність, та спеціальні норми, які б регулювали правовідносини залежно від конкретного виду пенсії, оскільки в законах про пенсійне забезпечення є багато схожих норм та норм, конкретизуючих кожен вид пенсійних виплат.