Право / 7. Экологическое, земельное и аграрное право

Гладкий Олег Богданович

Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, Україна

Вплив земельної реформи на агропромисловий комплекс України

В умовах земельної реформи, що триває з початку 90-х років минулого століття дотепер, постає питання стану агропромислового комплексу сучасної України. Адже до складу АПК входять не лише різноманітні агрохолдинги, але й мільйони селян, для яких земля залишається засобом до існування. Питання землі у виробництві сільськогосподарської продукції постійно досліджується юристами, економістами та фахівцями галузі, є предметом форумів та конференцій, дискусій у владних та бізнесових колах.

У доповіді USAID «Земельна реформа і розвиток земельного ринку України» містяться дані, за якими ціна земельних ресурсів України загалом оцінюється в 330 трильйонів гривень, з них 365 мільярдів – вартість земель сільськогосподарського призначення [1, с.1].

Однозначним залишається факт, що вартість земель сільськогосподарського призначення не відповідає їх фактичній цінності. На сьогодні ринкова вартість сільськогосподарських угідь в Україні нижча від середньої по Республіці Польща у 13,2 рази, від середньої по США – у 22 рази.

Землі сільськогосподарського призначення – це 42 млн. га землі, або близько 70% усього земельного фонду України. 32 млн. га використовуються як рілля. З 2001 р. в офіційній статистиці вперше з часів незалежності з’являється термін «перелоги», під яким вказують понад 400 тисяч гектарів земель сільськогосподарського призначення які де-факто є результатом неефективного використання земельного фонду України [2].

Якщо взяти до уваги результати функціонування АПК за останні 100 років, стає зрозумілим що держава як господарник у АПК не є ефективною. Колгоспно-радгоспна система виробництва, що існувала в СРСР, істотно поступалася системам виробництва капіталістичних держав. Українське селянство на 70 років було позбавлено права носити титул власника, і, більше того, було позбавлено економічної та правової культури поведінки з землею. У свідомості населення сільської місцевості викорінювалось поняття власності на землю, а отже і пригнічувалась ініціативність у процесі праці на землі.

Від часу введення в дію в 1992 році Закону України «Про форми власності на землю», Земельного кодексу України від 13 березня 1992 року та Постанови Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» бере свій початок важливий етап реформування земельних відносин у незалежній Україні. Фактично лише з цього часу розпочалося реальне здійснення земельної реформи.

Із прийняттям діючого сьогодні Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року було на законодавчому рівні по-новому врегульовано відносини власності на землю. Проте і він не вирішив маси проблем, які накопичились за період практичної реалізації реформ. Для прикладу, тридцять статей цього Земельного кодексу передбачали прийняття нових законів, без яких функціонування кодексу не могло вважатися повноцінним. В період з 2002 року було прийнято понад 25 законів необхідних для дії Земельного кодексу [3, с.327].

Вітчизняний АПК, в якому працює понад 45 млн. домогосподарств, що використовують понад 2,8 млн. га угідь для ведення особистих селянських господарств та 2,7 млн. га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тисячі акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, які разом обробляють понад 10 млн. га угідь, потерпає від багатьох проблем, в яких земля займає ключове місце [4]. Зокрема, це відсутність ринку іпотеки, який пов’язаний з мораторієм на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Товаровиробники і орендодавці перебувають в стані очікування проміжних результатів земельної реформи. Про це яскраво свідчить наступний факт - у 2011 році, власниками було укладено близько 5 млн. договорів оренди середній строк яких не перевищував 9 років [5]. Власники землі не поспішають пов’язувати себе довгостроковими угодами, в період коли ринок земель чекають великі зміни.

Аграрне виробництво невід’ємне від землеволодіння та землекористування, а тому сам факт реформування земельних відносин істотно вплинув на розвиток сільського господарства та АПК в цілому. Загалом зміни у структурі форм власності на землю продемонстрували істотні можливості підприємницької ініціативи сільськогосподарських товаровиробників в умовах жорсткої конкуренції в АПК.

Література: I

1. Land reform and land market development in Ukraine. U.S. Agency for International Development, 2006 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.myland.org.ua/index.php?id=369&lang=en

2. Структура земель сільськогосподарських земель в Україні, 1996-2010. ІРЦ Реформування земельних відносин в Україні, 2010 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://myland.org.ua/index.php?id=2285&lang=uk

3. Оніщук М.В. Проблеми державотворення та правотворення в незалежній Україні: Статті, інтерв’ю / Упоряд., заг. ред. В.Л. Федоренка. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2007. – 416 с.

4. Моя Земля. - №61 від 18 березня 2010 // ІРЦ Реформування земельних відносин в Україні, 2010 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://myland.org.ua/index.php?id=2264&lang=uk&razd=LAND%20RELATION

5. Результати соціологічного дослідження "Оцінювання проведення земельної реформи в Україні" / Державне агентство земельних ресурсів України. Офіційний сайт [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.dazru.gov.ua/terra/control/uk/index