Физическая культура и спорт/3.Спортивная медицина и реабилитация

Караканиця М. А.

Науковий керівник к.п.н. Бочкова Н.Л.

Національний технічний університет України «КПІ»

Особливості фізичної реабілітації при остеохондрозі хребта

Остеохондроз хребта є одним з найпоширеніших захворювань опорно-рухового апарату. Біль в спині, а особливо в поперековому відділі, - одна з найчастіших причин звертання хворих до лікарів. Трудовтрати від цієї патології займають одне з провідних місць, оскільки вражається, як правило, працездатна група населення у віці від 20 до 60 років, частіше всього – 30 – 50 років [4]. Через надмірну масу тіла, малорухливий спосіб життя, нераціональне харчування та ін. обмежуються рухи в суглобах хребтового стовпа та інших суглобах, погіршується обмін речовин в м'язах і хребцях, розвиваються застійні явища в шийному відділі, м'язах спини, попереку, нижніх кінцівок, здавлюються судини і ускладнюється відтік венозної крові. В результаті цього порушуються обмінні процеси в тканинах, виникають дегенеративно-дистрофічні процеси в кістково-м'язовому апараті, тобто остеохондроз [1]. Розвитку остеохондрозу сприяють мікротравми, фізичне перенапруження, підняття ваги, а також перевтома м'язів тулуба, вимушена незручна поза в процесі праці. Виникнення або загострення захворювання може бути наслідком постійної напруги при тривалому стоянні. У працюючих в положенні сидячи, особливо з нахиленим тулубом, окрім втомленості м'язів спини, можуть розвиватися застійні явища в ногах, посилитися біль в попереку [2].

Медикаментозна терапія при цьому захворюванні виявляється в більшості випадків недостатньо ефективною та часто викликає побічні явища (токсичні, алергічні). В той же час використання засобів фізичної реабілітації дозволяють в значній мірі затримати розвиток процесу, попередити виникнення загострень, скоротити терміни лікування і зберегти працездатність [1,3]. Аналіз численної літератури, що стосується клініки м’язово-дистонічних розладів у хворих на остеохондроз хребта (ОХ) [1,2,4], підтверджує їх неоднорідність по відношенню до різних рівнів ЦНС [1]. Можливість пріоритетної участі спинного мозку в патологічних процесах при ОХ підтверджується тим, що в зоні безпосереднього впливу патоморфологічних субстратів ОХ (внутрішньодискова дистрофія, грижа диска, спонділоартроз) на тлі порушень фіксаціонной здатності зв'язкового апарата як правило розвивається і дистонія сегментарних м'язів, що проявляється патологічною рухливістю (нестабільністю) хребетно-рухових сегментів (ХРС) [1,2]. Виходячи з уявлень про багаторівневі порушення управління м'язовою активністю, а також про складність патобіомеханічних порушень при вертеброгенній патології, лікування спеціальними руховими режимами (кінезіотерапія) є мабуть, єдиним комплексним методом реабілітаціі, здатним вплинути як на окремі ланки патогенезу ОХ, так і на всю рухову систему в цілому. При наявності інтенсивних больових проявів пацієнтам з компресійними синдромами ОХ з перших же днів загострення необхідно призначати строгій постільний режим з рекомендацією шукати і знаходити таке положення, яке не викликає болю або сприяє її зменшенню. У якості лікування положенням можна застосовувати «позу ембріона», але з закинутою назад головой (якщо для цього немає протипоказань). У підгострій стадії захворювання для зменшення навантаження на уражений ХРС, а також для зниження загального потоку пропріоцептивної імпульсації назначаются вправи, які сприяють цілеспрямованій релаксації сегментарних м’язів в перехідних (ключових) зонах хребта, відповідно локалізації функціональних блоків (фіксацій). З цією метою використовується ефект розслаблення м'язів після їхньої попередньої активації мінімальною силою: хворого навчають спеціальним положенням і рухам тіла, що нагадує вправи йоги, і які сприяють вибірковому залученню зацікавлених м'язів.

Інший важливий напрям лікувальної гімнастики при ОХ, що сприяє швидкому купіруванню загострення, полягає в зміцненні сегментарних м'язів ураженого ХРС. При цьому використовуються цілеспрямовані і строго дозовані вправи [3], що передбачають, як правило, ізометричні і такі, що поступаються, режими роботи тренованих м'язів, а також використання прилеглих і віддалених синергій. Лікувальна гімнастика при неврологічних проявах ОХ повинна проводитись в положеннях і при умовах відсутності больового синдрому, або, принаймні, на межі больових відчуттів. В іншому випадку розвивається «феномен обкрадання», що проявляється компенсаторними заміщеннями з боку неуражених сегментів тіла: в результаті до тренування залучаються інтактні м’язові групи, тобто «слабкі, хворі» м’язи «обкрадають» міцні, здорові. Профілактика і лікування остеохондрозу хребта мають не тільки медичні, але і соціальні аспекти. Хворі на остеохондроз потребують переводу на полегшену роботу, не пов'язану з перевантаженням хребетного стовпа, обов'язкову гімнастику в режимі праці, а у вільний час – лікувальна гімнастика, плавання, масажі [3]. Фізичні вправи, будучи неспецифічними подразниками, здійснюють загальнозміцнюючий вплив, стимулюють функції систем організму. Корегуючи порушення функцій органів і даючи новий напрям перебігу патологічного процесу, лікувальна фізична культура розглядається як метод патогенетичної терапії в комплексному відновленні хворих на остеохондроз.

1. Епифанов В.А. Остеохондроз позвоночника (диагностика, лечение, профилактика) /В.А.Епифанов, А.В.Епифанов. – М.: МЕД пресс-информ, 2004. – 272 с.

2. Луцик А.А. Грудной остеохондроз / Луцик А.А., Шмидт И.Р., Пеганова М.А. – Новосибирск: Издатель, 1998. – 280с.

3. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура в неврологии и нейрохирургии / Епифанов В.А., Прокопьева Н.Я. – М.: ММСИ, 1992 – 43 с.

4. Сомасюк И.З. Мануальная, гомеопатическая, рефлексотерапия остеохондроза позвоночника / Сомасюк И.З. – К.: Здоровье, 1992. – 27 с.