Макаренко В.С., Воронкова О.С., Вінніков А.І.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

ДИСБІОЗ – ЯК ПРИЧИНА ПОРУШЕННЯ МІКРОФЛОРИ ПІХВИ

Вступ

Перша згадка про бактеріальний вагіноз була здійснена у 1980 році Гарднером. Вчений і лікар з’ясував, що збудником такого захворювання є специфічна паличка Gardnerella vaginalis. Однак подальше дослідження показало, що це не єдиний збудник. Існує зв’язок полімікробних асоціацій і гарднерели. Бактеріальний вагіноз може виникнути і від фузобактерій, та й ще багатьох інфекційних агентів. Виявити присутність бактерій і мікробів не складно, так як продуктом їхньої життєдіяльності є летючі аміни, що мають неприємний рибний запах [2, 5, 12, 15].

Дисбактеріоз піхви – це порушення нормальної мікрофлори піхви. На це захворювання страждають більшість жінок, але у багатьох дисбактеріоз піхви тривало протікає без виражених симптомів. Найчастіше його ознаки у жінок незначні, але інколи дисбіоз піхви призводить до серйозних інфекційних запальних гінекологічних захворювань. Вагінальний дисбактеріоз, або дисбіоз піхви, – це найбільш точний термін. Але частіше при дисбактеріозі у жінок ставиться діагноз "бактерійний вагіноз". Термін "бактерійний вагіноз" позначає гарднерельоз – один з видів дисбактеріозу піхви, при якому в мікрофлорі піхви переважають гарднерели [7, 11, 14]. Проблема бактеріального вагінозу та дисбактеріозів репродуктивної системи є однією з найбільш актуальних у сучасній клінічній практиці і потребує подальшого вивчення з метою розробки профілактичних та лікувальних заходів. З огляду на це, метою нашої роботи було розглянути відомості про дисбіоз та визначити місце бактерій різних груп у його виникненні.

Мікробні характеристики дисбіозу

Дисбактеріоз піхви не є інфекцією, що передається статевим шляхом. У нормі в жіночій піхві (табл. 1) в достатній кількості живуть необхідні молочнокислі бактерії (Lactobacillus acidophilus – лактобактерії або палички Дедерлейна) [13, 14, 16, 18]. Ці мікроорганізми виробляють багато активних речовин, що захищають мікрофлору піхви: молочну кислоту, перекис водню, лізоцим. Близько 10% мікроорганізмів у нормо флорі припадає на долю біфідобактерій, і менше 1% складають інші мікроорганізми.

Таблиця 1

Видовий та кількісний склад піхви жінок при дисбіозі

Мікроорганізми	Частота виділення (%)	Кількість (КУО/мл)
Мікроерофільні бактерії:
Lactobacillus spp. G.vaginalis	0-11 90-100	до 10^4 10^7-10^9
Облігатно-анаеробні грампозитивні бактерії:
Lactobacillus spp. Mobiluncus spp. Peptostreptococcus spp.	0-35 8-35 и до 50 29-95	до 10^4 10^10и более 10^5и более
Облігатно-анаеробні грамнегативні бактерії:
Prevotella spp. Bacteroides spp. Fusobacterium spp.	до 80 53-97	10^5и более 10^5и более 10^4и более
Факультативно-анаеробні грампозитивні бактерії:
Staphylococcus spp. Streptococcus spp. Enterococcus fecalis Enterococcus faecium	45-65 5-25	более 10^5
M.hominis U.urealyticum	50-80 10-30	10^4и более 10^4и более

Дисбактеріоз (табл. 1) виявляється тоді, коли кількість лактобактерій критично зменшується і їх місце займають інші бактерії – умовно-патогенні. Ці бактерії, що викликають захворювання, оселяються в піхві тільки при зниженому імунітеті. Імунітет діє на природних мешканців піхви, але веде себе агресивно по відношенню до будь-якої іншої інфекції [8]. Саме імунна система сприяє відновленню нормальної мікрофлори піхви при її незначних порушеннях. При порушенні мікрофлори змінюється рівновага між бактеріями – нормальними мешканцями піхви. При цьому знижується кількість лакто- і біфідобактерій і збільшується кількість інших бактерій, найбільш часто мова йде про стафілококи та ентеробактерії. Ці збудники при надмірному розмноженні викликають запалення в піхві. В залежності від мікрофлори, яка при дисбіозі формується в піхві, дисбактеріоз може клінічно не проявлятися. Як правило, трохи змінюється характер виділень із піхви, але рідко хто звертає на це увагу [10].

Клінічні характеристики та причини виникнення дисбіозу

В нормі у жінки або не повинно бути ніяких виділень з піхви, або це може бути невелика кількість прозорих виділень без неприємного запаху. При розвитку дисбіозу піхви кількість виділень зазвичай збільшується, вони набувають білувато-жовтуватого забарвлення, з'являється неприємний запах.

Причини виникнення дисбактеріозу піхви різні. Будь-яка стресова дія на організм жінки може привести до порушення мікрофлори піхви. Найбільш частими причинами вагінального дисбактеріозу є переохолодження, що призводить до зниження загального і місцевого імунітету, що позначається і на вагінальній мікрофлорі [5, 7].

Порушення гормонального фону, що виникає при нерегулярному статевому житті, порушеннях менструального циклу, статевому дозріванні, клімаксі, вагітності, після пологів, аборту. Зміна кліматичної зони – загострення дисбіоза піхви під час подорожей в інші країни. Призводять до будь-яких інфекційно-запальних захворювань органів малого тазу [10].

Все це приводять до порушення мікрофлори піхви. Імунна система жінки підтримує нормальну мікрофлору, і допомагає їй відновлюватися в разі незначного порушення. Проте цих чинників так багато і зустрічаються вони так часто, що в більшості випадків у жінок розвивається дисбактеріоз піхви [1].

Дисбактеріоз піхви при вагітності

Вагітність є особливим станом для жіночого організму. Нормальний її перебіг має важливе значення не лише для здоров’я жінки, але і для здоров’я її дитини. Відомо, що ураження плоду мікроорганізмами призводять до ряду фізіологічних вад і навіть до викиднів. Крім того, наслідками порушення нормального складу мікрофлори може бути навіть безпліддя.

В той же час вагітність – одна з причин виникнення вагінального дисбактеріозу через зниження ефективності реалізації механізмів імунітету. На період вагітності функції імунної системи пригнічуються задля виношування плоду через запобігання розпізнавання його як антигену.

На тлі вагітності можуть з'являтися або посилюватися симптоми дисбактеріозу і запалення піхви – виділення з піхви, свербіння і печіння в статевих органах, біль при статевому акті. Це пов'язано з гормональною перебудовою в організмі жінки під час вагітності, яка впливає на стан імунітету і мікрофлори піхви.

Дисбактеріоз піхви і супутні інфекції

Дисбактеріоз піхви і інфекції, що передаються статевим шляхом, взаємопов’язані. Інфекції, що передаються статевим шляхом завжди приводять до дисбактеріозу піхви. Нормальна мікрофлора піхви намагається не допустити розвитку статевої інфекції у жінки. Якщо статева інфекція виявляється, нормальна мікрофлора піхви не може бути не порушена [17, 18].

Поява збудника захворювання, що передається статевим шляхом (ЗПСШ), викликає запалення в статевих шляхах і сприяє порушенню мікрофлори піхви. Статева інфекція завжди викликає запальний процес в статевих органах жінки спільно з умовно-патогенною мікрофлорою [3, 4, 6].

Також спостерігається дисбактеріоз піхви при дисбіозі кишечника у жінок. Багато захворювань шлунково-кишкового тракту у жінок ведуть до порушення нормальної мікрофлори кишечника і розвитку дисбактеріозу. При дисбактеріозі кишечника як і при дисбіозі піхви знижується кількість лактобактерій і біфідобактерій і збільшується кількість умовно-патогенних мікроорганізмів або з'являються патогенні мікроорганізми. При вираженому дисбактеріозі кишечника порушення вагінальної мікрофлори обумовлене саме цим і з піхви висівається одна з кишкових бактерій – кишкова паличка, ентерококи та ін. [5, 9].

Заключення

Бактеріальний вагіноз (БВ) жіночих статевих органів займає особливе місце в структурі загальної захворюваності. Його значущість обумовлена перш за все тим, що це хвороба органів і тканин, що відносяться до репродуктивної системи, а отже, може безпосередньо впливати на репродуктивну функцію жінок.

З’ясовано, що частота виявлення бактерійного вагінозу серед населення коливається в різних країнах від 15 до 80 %, тому вказана проблема лишається однією з актуальних [12].

Діагностика бактерійного вагінозу базується на даних клінічного і спеціального лабораторних методів дослідження. Лабораторна діагностика бактерійного вагінозу базується на визначенні рівня рH вагінальних виділень та проведенні амінотесту з 10% розчином КОН [13].

З бактеріологічних критеріїв показниками дисбактеріозу є відсутність або зменшення кількості молочнокислих бактерій (лактобацил, біфідобактерій) у складі мікрофлори піхви. Це призводить до змін показників рH у бік лужного середовища, що, у свою чергу, сприяє зростанню кількості грамнегативних анаеробних мікроорганізмів. Безумовно, вчасне виявлення бактерійного вагінозу і проведення санації піхви може запобігти ускладненням [18].

Література

1. Дранник Г.М. Клиническая иммунология и аллергология / Г.М. Дранник. – М.: Медиц. информац. агенство, 2003. – 604с.

2. Зильбер А.А. Основы иммунологии / А.А. Зильбер. – М.: Медицина, 2008.– 587с.

3. Змушко Е. И. Клиническая иммунология / Е.И. Змушко, Е.С. Белозеров, Ю.А. Митин. – С-П.: Питер, 2001. – С. 245 – 258.

4. Климнюк С.І. Практична мікробіологія / С.І. Климнюк, І.О. Ситник, М.С. Творко, В.П. Широбоков. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – 440с.

5. Ларсен Б. Микрофлора родовых путей в норме. Репродуктивное здоровье: Общие инфекции: в 2-х тт. / Б. Ларсен, А. Петерсон. – М.: Медицина, 1988. – 548с.

6. Поздеев О.К. Медицинская микробиология / В.И. Покровский, О.К. Поздеев. – М.:ГЭОТАР – Медиа, 2007. – 768с.

7. Соколова І.Є. Основи імунології / І.Є. Соколова, А.І. Вінніков, Т.М. Полішко. – Д.: Вид-во Дніпропетр. нац. ун-ту, 2007. – 560 с.

8. Стефани Д.В. Клиническая иммунология/ Д.В. Стефани, Ю.Е. Вельтищев. – М.: Медицина, 2007. – 276 с.

9. Янковский Д.С. Микробная экология человека: современные возможности её поддержания и восстановления / Д.С. Янковский. – К: Эксперт ЛТД, 2005. – 362с.

10. Шунько Е.Е. Новый взгляд на формирование эндомикроэкологического статуса у новорожденных детей / Е.Е. Шунько, Д.С. Янковский, Г.С. Дымент // Журнал практичного лікаря. – 2003. – №1. – С.54-61.

11. Энтерококковое носительство и антибиотикорезистентность в отделении выхаживания недоношенных новорожденных / А.В. Дехнич, О.И. Кречикова, Л.И. Туркова // Клиническая микробиология и антимикробная химиотерапия. – 2001. – №1. – С. 28-38.

12. Bhalla P. Prevalence of bacterial vaginosis among women in Delhi, India / P. Bhalla, R. Chawla, S. Garg [et all.] //Indian J. Med. Res. – 2007. – Vol. 125 (2). – P. 167-72.

13. Priestly C.J., Ringhorn G.R. Bacterial vaginalis / C.J.Priestly, G.RRinghorn , Brit. S. Clin. Pract. – 1996. – Vol.50, №6. – P. 253-261.

14. Soares de Camargo R. P. Impact of treatment for bacterial vaginosis on prematurity among. Brazilian pregnant women /Sao Paulo Medical Journal. – 2005. – Vol. 123. – P. 56–59.

15. Sweet, R. L. Role of bacterial vaginosis in pelvic inflammatory disease / R. L. Sweet // Clinical infectious diseases. 1995. - Vol. 20, Suppl. 2. - P. 271-275.

16. Urinary tract infections in pregnant women with bacterial vaginosis / L. Hillebrand, О. H. Harmanli, V. Whiteman, M. Khandelwal // American journal of obstetrics and gynecology. 2002. - Vol. 186, № 5. - P. 916-917.

17. Vaginal clindamycin and oral metronidazole for bacterial vaginosis: a randomized trial / J. Paavonen, C. Mangioni, M. A. Martin, C. P. Wajszczuk // Obstetrical & Gynecological. 2000. - Vol. 96. - P. 256-260.

18. Vaginal microflora associated with bacterial vaginosis in nonpregnant women: reliability of sialidase detection / J. Smayevsky, L. F. Canigia, A. Lanza, H. Bianchini // Infectious diseases in obstetrics and gynecology. 2001. - Vol. 9, № l.-P. 17-22.