Екологія/5 Проблеми екологічного виховання молоді

К.пед.н. Коробчук Л.І.

Луцький Національний Технічний Університет, Україна

Екологічна культура як необхідна складова формування майбутніх фахівців у професійній підготовці

Одним із приорітетів професійної освіти у вищих технічних навчальних закладах є формування екологічної культури та підготовка сучасних фахівців до екологічно грамотної діяльності. З кожним роком протиріччя між суспільством і природним середовищем ускладнюються, поглиблюються і породжують більш раціональне ставлення майбутніх спеціалістів технічно-технологічної сфери до використання природних запасів та дотримання критерію сталого розвитку.

Екологічні знання мають вагоме значення для студентів вищих технічних навчальних закладів як майбутніх природокористувачів. Адже опанування вибраної професії повинне базуватись на екологічних знаннях, уміннях, що надасть можливість у подальшому аналізувати й прогнозувати наслідки своєї професійної діяльності.

Із міркувань сьогодення навчально-виховний процес у вищих технічних навчальних закладах має забезпечити студентам засвоєння знань та навиків, досягнення соціальної зрілості та сформувати високу морально-етичну, екологічну й професійну культуру. Професійна культура фахівця вищого технічного навчального закладу є сукупністю світоглядних і спеціальних (інженерно-технічних) знань, якостей, умінь і навичок, відчуттів, ціннісних орієнтації і норм, що, виявляючись у різноманітних видах діяльності, дозволяють ефективно виконувати завдання, які необхідно вирішувати в цій галузі [3]. Екологічна культура студентів інженерно-технічних спеціальностей виступає внутрішнім регулятором відносин майбутніх інженерів до біосфери, людини і самого себе як частини біосфери, сприяє їх гармонізації і адаптації, виявляється в природо- і людинозберігаючій діяльності.

Дослідження питань формування екологічної культури, освіти, виховання студентської молоді зустрічаються в наробках науковців (А. Бегека, Т. Вайда, О. Газман, О. Гданська, В. Дзюба, Р. Кантарія, Т. Корнер, Н. Крилова, Н. Максимчук, Н. Назарова, М. Реут, С. Сухорукова, Г.Тарасенко, Т. Чурилова, М. Шапочка, Є. Флешер та інші).

Про необхідність підвищення професійного, загальнокультурного та екологічного рівня випускників вищих навчальних закладів наголошується у Законах України «Про освіту», «Про вищу освіту», Національній доктрині розвитку освіти, Концепції неперервної екологічної освіти та виховання в Україні.

Розглядаючи феномен екологічної культури ми можемо сказати, що екологічна культура майбутнього фахівця вищого технічного навчального закладу є цілісним особистісним утворенням, яке характеризується сформованим ціннісно-мотиваційним ставленням до навколишнього середовища, високим рівнем екологічних знань, а також навичками і уміннями самостійної екологічної діяльності. Окрім того, вона є складовою професійної культури, що виявляється через рівень відносин між людиною й соціоприродним середовищем у професійній і побутовій діяльності.

Реалії сьогодення вимагають висококваліфікованих фахівців з належним рівнем екологічної свідомості, професійної та екологічної культури, які вміють правильно вирішувати не тільки технічні питання, але й екологічні завдання.

Основними завданнями для формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів є: донесення екологічних знань; виховання любові до природи та бережливого ставлення до неї; формування вмінь і навиків виробничої діяльності в природному середовищі [1]. Ефективність вирішення поставлених завдань в певній мірі буде залежати від екологічної підготовки самих студентів та їх способу життя, на який може впливати: рівень усвідомлення цінності довкілля; рівень відповідальності за свою діяльність та рівень оцінювання наслідків від даної діяльності, що в кінцевому результаті можуть мати як позитивні, так і несподівано негативні наслідки для оточуючого середовища.

З огляду на теоретичний аналіз проблеми та досліджень із питань моделювання соціальних систем на основі відображення сутнісних характеристик і внутрішньої структури екологічної культури, розроблено структурно-функційну модель формування екологічної культури в майбутніх фахівців вищих технічних навчальних закладів, що зорієнтована на реалізацію змісту (розвиток когнітивного, мотиваційно-ціннісного та емоційно-діяльнісного компонентів екологічної культури фахівця).

Проектування такої моделі має забезпечити комплексне розв’язання проблем гуманістичної, особистісно-орієнтованої, ціннісно-діяльнісної професійної підготовки за схемою: цілі й мотивація підготовки, її зміст, структура, технології, методи навчання, форми та організації. Оптимальне поєднання цих аспектів передбачає системний підхід до їх здійснення.

Створюючи модель формування екологічної культури в майбутніх фахівців вищого технічного навчального закладу з позицій системного підходу, необхідно поділити процес формування на окремі складові (компоненти) і впливати на них, відповідно до функцій означеної системи. Проте кожен окремий компонент не визначає системної якості процесу формування екологічної культури.

Отже, продуктивність процесу, що моделюється, залежить від цілісності педагогічних впливів на всі його компоненти. Функціонування цієї моделі має на меті вирішення вище згаданих завдань. У цьому сенсі доречно буде підтримати думку О. Гуренкової, що модель складається із комплексу взаємопов’язаних і взаємозалежних компонентів: мети, підходів, змісту, педагогічних умов. Їхня ж сукупність спрямована на отримання результату [2, с.75].

Запровадження структурно-функційної моделі покликане створити ефективні умови, спрямовані на формування екологічної культури майбутнього фахівця вищого технічного навчального закладу. Структурування принципів формування екологічної культури в майбутніх фахівців, що відображені в розробленій моделі, базоване на засадах обґрунтування сукупності фундаментальних, загальнодидактичних принципів і принципів екологічної освіти: цінності, самоцінності природи; дотримання норм і правил впливу на природу в професійній діяльності й побуті; активізація суспільно корисної діяльності щодо покращення природного та антропогенного середовища; духовної потреби в спілкуванні з природою. Проектування моделі формування екологічної культури має забезпечити комплексне розв’язання проблем гуманістичної, особистісно-орієнтованої, ціннісно-діяльнісної професійної підготовки за схемою: цілі й мотивація підготовки, її зміст, структура, технології, методи навчання, форми та організація. Оптимальне поєднання цих аспектів передбачає системний підхід до їх здійснення.

Особливо важливу роль в екологічній освіті виконують дидактичні принципи (свідомості й активності, наочності, систематичності та послідовності, міцності, доступності, науковості і зв’язку теорії з практикою), урахування яких сприяє доцільному структуруванню змісту, обранню позицій та установок, з якими суб’єкти навчального процесу підходять до організації навчання, пошуку його оптимізації.

Отже, формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів є необхідною передумовою оптимізації взаємовідносин «людина – природа – особистість». Від рівня екологічної культури буде залежати вирішення низки екологічних проблем різних за обсягом і характером; збереження якості навколишнього природного середовища; винайдення засобів мінімізації негативного впливу суспільства на довкілля, тобто виникне можливість управляти ставленням суспільства до природи в процесі господарської та іншого виду діяльності.

Література:

1. Глухова Г. Г. Аксіологічні засади формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / Г. Г. Глухова – К., 2008. – 19 с.

2. Гуренкова О.В. Формування екологічної компетентності майбутніх фахівців водного транспорту в умовах кредитно-модульної системи навчання дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Ольга Володимирівна Гуренкова. – К., 2010. – 273 с.

3. Дерябо С.Д., Ясвин В.П. Экологическая педагогика и психология. –Ростов-на-Дону. : Феникс, 1996. – 316 с.