К.е.н. Носач Л.Л., Ніценко О.М.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Ринкові моделі створення економічних кластерів

Інтегрованість, інноваційність, ділова мережність – сьогодні це все системні характеристики економічних кластерів, які сприяють сталому і динамічному розвитку ринкових бізнес-груп, що працюють об’єднуючи окремі елементи (складові частини) в одне ціле для виконання певної функції або ж реалізації (досягнення) визначеної мети. При цьому, зазначені бізнес-групи комбінують конкуренцію та кооперацію таким чином, щоб об’єднання в одних сферах допомагало успішно вести конкурентну боротьбу в інших.

Перші кластери з’явилися ще у XVI-XVII ст. в Голландії у сфері суднобудування, яке потребувало значних виробничих, наукомістких та фінансових потужностей. Але найяскравішим представником розвитку кластеризації і до сьогодні вважається автомобілебудівна промисловість, яка займає унікальне становище серед інших галузей, виробляючи продукти високого ступеня переробки, що інтегрують додані вартості, створювані працею мільйонів людей, зайнятих у безлічі суміжних сфер діяльності. Дана галузь почала зароджуватися практично одночасно з суднобудівною, однак вважалася чимось новим і необізнаним. Так, добре відомим є приклад – Детройтський автомобільний кластер, який виник навколо Великої Трійки американських гігантів автомобілебудування: Форд, Дженерал Моторс і Крайслер. Створення такого кластеру є інноваційним проривом розвитку національної економіки Америки і яскравим прикладом перших спроб співробітництва у сфері автомобільної промисловості. Не випадково незабаром після цього такі країни як Індія та Китай почали прикладати значні зусилля для створення власних автомобільних кластерів. І як виявилося недаремно, адже сьогодні автомобільна промисловість багато в чому визначає глобальність конкурентоспроможної національної економіки.

Загалом на сьогоднішній день у світовій практиці сформувалися три основні моделі кластерного розвитку: північноамериканська, західноєвропейська та азійська, і, з огляду на масштаби й інноваційність ідей передових вчених та науковців, що працюють в рамках даних моделей, немає меж для створення кластерних об’єднань підприємств, що здатні досягти вражаючих успіхів у певній галузі промисловості, поєднавши переваги співробітництва виробників продукції, досягнень науки та підтримки владних структур окремих територій. Прикладами таких всесвітньо відомих об’єднань підприємств є: Силіконова долина (Silicon valley, Каліфорнія, США), у сфері конп’ютерних технологій; центр нанотехнологій, біотехнологій, відновлювальних джерел енергії та цифрового друку у Нью-Мексико (New Mexico, США); Бангалор (Bangalore, Індія), програмне забезпечення; долина Дахран (Dhahran Techno-Valley, Саудівська Аравія), енергетика; Лондонський фінансовий сектор, Сіті (The City, Східний Лондон, Великобританія); Лондонський поштовий та логістичний центр Сохо (Soho, Лондон, Великобританія), авіаційна та космічна галузь у Тулузі (Toulouse, Франція); контейнерний порт Роттердаму (Rotterdam, Нідерланди); технологічний парк; центр діамантів у Антверпені (Antwerp, Бельгія) та інші.

Пріоритетами створення кластерів у Північноамериканському регіоні є те, що вони беруть участь у глобальній конкуренції і підтримують інноваційні підходи і роботу на принципах партнерства. Особливо активно процес кластеризації відбувається у США, де в ряді штатів навіть прийнято програми кластерного розвитку, розроблено кластерні стратегії окремих міст і територій, сформовано комісії з ініціювання створення кластерів.

Західноєвропейська модель відзначається тенденціями до міжнародної інтеграції процесу розробки регіональних кластерних ініціатив під егідою Європейського Співтовариства. Дана політика спрямована на посилення конкурентних позицій регіону у сфері розвитку промисловості, інноваційності і ефективності індустріалізації за рахунок кластерного підходу. Європа, починаючи з 60-х рр. всіляко прагне конкурувати з американськими передовиками у сфері створення кластерних структур, створюючи відповідні директорати, фонди та ради регіонального розвитку, однак кластерні масштаби в Європі суттєво відрізняються від американських і тут можна виділити такі причини: досить малі розміри національних ринків збуту; обмеженість національних природних ресурсів; певна однобокість галузевих структур промисловості, тощо.

Активна державна підтримка і зарубіжні інвестиції – це основні риси розвитку кластерів у Азійському регіоні. Основою Азійської ефективної реалізації кластерних рішень є забезпеченню сталого розвитку та стимулювання розвитку переважно промислових кластерів.

В цілому, слід підкреслити зростаюче соціально-економічне значення кластерів в сучасному світі, як серед промислово-розвинутих, так і серед країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою. В Україні, зокрема, уже також можна виділити регіони, що досягли певних успіхів у формуванні кластерних об'єднань – Хмельницька (перший український кластер – 1998 р.), Івано-Франківська, Рівненська область, Полтавська, Сумська, Харківська область, Херсонська, Одеська і Миколаївська області, АР Крим та Севастополь.

Таким чином, визначаючи в сучасних умовах кластеризацію як рушійну силу динамічного розвитку національної економіки, і дієвий інструмент підвищення її конкурентоспроможності кожна країна чи інтеграційне об’єднання прагнуть забезпечити ефективність свого функціонування у системі світового господарства.

Література

1. Ковалёва Ю.Н., Алышева Н.В. Практические примеры функционирования кластеров в мире // Механізм регулювання економіки, 2008, № 2. С. 214-226.

2. Підвисоцький В. Формування та впровадження програм підвищення конкурентоспроможності територій: метод. матеріали / В. Підвисоцький, Р. Ткачук. – К. : Леста, 2010. – 64 с.