к.е.н. Хільська І. І., Петрик С. О.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
Амортизаційна політика як важлива складова господарсько-фінансової
діяльності підприємства
На даний час для українських підприємств
характерне технологічне та структурне відставання від провідних країн світу,
подолати яке можливо у тому числі й за рахунок проведення правильної
амортизаційної політики. Одним із головних факторів підвищення рівня
конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є вирішення проблеми кращого використання
та відтворення основних засобів.
Актуальність дослідження теми полягає в тому, що амортизаційні
відрахування є головним джерелом інвестицій та часткового поповнення обігових
коштів підприємств. За умов правильного використання амортизаційні відрахування
могли б стати основою для науково-технічного та інноваційного розвитку країни.
Аналіз останніх наукових досліджень. Це питання висвітлюються
у наукових працях та дослідженнях таких українських та іноземних вчених: Ф.Ф.
Бутинця, О. П. Гаценко, Н.Г. Виговської, П. С. Безруких, В. В. Ковальова,
Н. П. Кондракова, Я. В. Соколова, А. Д. Шеремета, та ін.
Метою статті є висвітлення методів нарахування амортизації основних
засобів та їх вдосконалення.
У процесі своєї експлуатації основні засоби
втрачають свою вартість внаслідок фізичного та морального зносу. На
сьогоднішній день перед українськими підприємствами постала проблема подолання технологічної
відсталості та значного ступеню зносу основних засобів виробництва, який на
сучасному етапі перевищує 60% [4]. Таке становище не дозволяє підприємствам
бути конкурентоспроможними, тому постає питання ефективного та своєчасного
відновлення основних засобів. Цю роль покликані взяти на себе амортизаційні
відрахування.
Амортизація являє собою процес накопичення коштів
для відшкодування зносу об'єктів, вона є вторинним явищем після зносу, це ефективний
інструмент фінансування оновлення основних. Сутність амортизаційних відрахувань
полягає у зацікавленості суб’єктів господарюванню до оновлення основних фондів
та впровадження наукових розробок та новітніх технологій у виробництво.
Амортизація - це систематичний розподіл вартості, що амортизується протягом
строку їх корисного використання [1]. Амортизація кожного об’єкта основних
засобів нараховується протягом строку корисного використання, котрий
встановлюється самостійно суб’єктом господарювання, проте не може бути менший
за мінімально допустимий строк, який визначено у Податковому кодексу України.
Відповідно до Податкового кодексу України основні засоби розподілені на 16 груп
та по кожній з них встановлені мінімально допустимі строки корисного
використання.
Слід зазначити, що амортизаційні відрахування
проводяться окремо по кожному об’єкту основних засобів незалежно від належності
їх до однієї групи основних засобів. Також підлягають амортизації витрати на
модернізацію, ремонт, поліпшення основних засобів, що перевищують 10% сукупної
балансової вартості всіх груп основних засобів на початок року.
На даний час застосуються 5 методів нарахування
амортизації основних засобів: прямолінійний, зменшення залишкової вартості,
прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий [2].
Сутність прямолінійного методу амортизації
полягає в том, що річна сума амортизації визначається діленням амортизаційної
вартості на строк корисного використання об’єкта основних засобів. Застосування
прямолінійного методу є ефективним для підприємств на балансі яких знаходиться
нерухоме майно (будинки, споруди, а також меблі тощо), вартість яких списується
рівними частинами на вартість продукції (товарів, робіт, послуг) протягом
усього терміну його корисної експлуатації.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості
застосовується виключно для нарахування амортизації машин, обладнання та
транспортних засобів. Цей метод призводить до зниження податку на прибуток у
перші роки після введення основних засобів в експлуатацію та забезпечує більш
швидке повернення інвестицій [3]. Проте, це призводить до зростання
собівартості, та як наслідок й ціни товару.
Використання кумулятивного методу проводиться за
допомогою кумулятивного коефіцієнту, який визначається як відношення кількості
років, що залишаються до кінця строку використання, до суми чисел років його
корисного використання.
Для використання виробничого нарахування
амортизації необхідно спочатку визначити місячну виробничу ставку амортизації,
для цього треба амортизаційну вартість основного засобу поділити на загальний
очікуваний обсяг продукції з використанням цього основного засобу. Після чого
слід виробничу ставку амортизації помножити на місячний обсяг продукції (робіт,
послуг). Виробничий метод доцільно застосовувати для нарахування амортизації
об’єктів основних засобів, технічний стан яких залежить від кількості
виробленої продукції.
Чотири з методів нарахування амортизації основних
засобів (прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення
залишкової вартості, кумулятивний) засновані на очікуваному терміні корисного
використання, п’ятий (виробничий) – на очікуваному обсязі продукції (виробів
тощо).
Вибір методу нарахування амортизації основних
засобів проводиться самим підприємством відповідно до наказу про облікову
політику з метою складання фінансової звітності. Метод нарахування може переглядатися у разі зміни
очікуваних економічних вигод від використання основного засобу.
Вірний вибір амортизаційної політики, а саме визначення
строку корисного використання об’єкта основних засобів та застосування вірно
обраного методу нарахування амортизації, дозволяє отримати суму амортизаційних
відрахувань, яка відповідає реальному зменшенню вартості основних засобів для
подальшого використання цих коштів на оновлення.
Амортизаційна політика є важливою складовою
господарсько-фінансової діяльності підприємства. Вона дає змогу альтернативно
підійти до визначення розмірів амортизаційних відрахувань, здійснювати
управління витратами та фінансовими результатами, накопичити потрібні ресурси
та раціонально використовувати їх на потреби відтворення активів тощо.
Світовий досвід засвідчує, що на амортизацію
припадає 60-70% інвестицій у основний капітал. В Україні амортизація не
відіграє такої ролі, оскільки обмежено застосування прискореної амортизації, зависокі
нормативні терміни служби основних засобів та неадекватна індексація основних
засобів.
Висновки. Отже, у сучасних умовах роль амортизаційних
відрахувань у відтворенні активів підприємства зростає. На нашу думку, було б
доцільно зменшувати суму податку на прибуток, що підлягає перерахуванню до
бюджету на суму амортизаційних нарахувань. Таке зменшення дало би змогу
встановити високі норми амортизації для основних фондів не підвищуючи при цьому
ціну товару та призвело б до прискорення відшкодування витрат на придбання
основних засобів. Загалом це дозволило б зменшити вартість українських товарів,
що значно підвищило б їх конкурентоспроможність.
Література:
1.
Податковий кодекс України
[Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.
2.
Про затвердження
Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» : Наказ Міністерство
фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.minfin.gov.ua.
3.
Парнюк В.О. Про
підвищення ролі амортизації як джерела інвестицій і регулятора попиту та
пропозиції основних засобів// Актуальні проблеми економіки. – 2007. - №5. – с.
166 – 172.
4.
Регіони України – 2010
р.: Статистичний збірник / за ред. О. Г. Осауленко.– К.: Консультант. - 2010. –
Т .1. – 368 с.