К.е.н. Павленко Т.В.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

СУТНІСТЬ НАУКОЄМНОГО ВИРОБНИЦТВА

Наукоємні галузі та високі технології, де матеріалізується основна частина результатів НДДКР, відіграють провідну роль у розвитку економіки та соціальної сфери.

Бізнес, заснований на перетворенні нових наукових знань у нові продукти та послуги для ринку, характеризується високим ризиком. Однак комерційний успіх такого наукоємного бізнесу може бути значно вищим, ніж при збільшенні обсягів продажу вже відомого товару [1].

Розміри наукоємного сектора та масштаби використання високих технологій визначають науково-технічний та економічний потенціал країни [2, С.61]. Віднесення певних галузей, виробництв та технологій до наукоємних є досить умовним, тому що галузі не є сукупністю однорідних виробництв та технологій. Характеристиками наукоємних галузей є підвищений рівень видатків на НДДКР, значна частка доданої вартості в обсязі виробленої продукції, інтенсивна інноваційна діяльність.

Наукоємним є виробництво з високою концентрацією та поглибленою спеціалізацією, в якому використовуються технології переважно V та VI технологічного укладу, а також набувають завершеної – комерційної – форми результати науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, спрямовані на якісне підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки [3].

На думку Саліхової О.Б., високотехнологічне промислове підприємство - це господарюючий суб’єкт, який через застосування передових промислових технологій і навичок працівників технологоорієнтованих професій виробляє високотехнологічні товари, а також, систематично використовуючи наукові та технічні знання, здійснює розробку, розвиток та виведення на ринок нових товарів, отримуючи високу додану вартість.

Провідні промислові технології - це сукупність виробничих методів, пов’язаних із проектуванням та конструюванням; обробкою, виробництвом та збиранням; автоматичною подачею-вивантаженням матеріалів; експертизою; мережевими комунікаціями; упровадженням та контролем, що передбачає застосування високотехнологічних засобів виробництва та знаннєємних послуг [4].

Згідно «Загальнодержавної комплексної програми розвитку високих наукоємних технологій», високі наукоємні технології - технології, що створюються на підставі результатів наукових досліджень та науково-технічних розробок, забезпечують виготовлення високотехнологічної продукції, сприяють запровадженню високотехнологічного виробництва на підприємствах базових галузей промисловості [5].
Дослідники Тульпа І.А. та Сумець О.М. до критеріїв наукоємності включають: витрати на НДДКР; питому вагу НДДКР у загальному обсязі продукції; річний приріст витрат на НДДКР; питому вагу науковців та інженерно-технічних працівників у загальній кількості працюючих [6]. Вітчизняні вчені визначають показник «наукоємності» як витрати на НДДКР до одиниці валової чи товарної продукції [2, С.62]. На початку 90-х років серед наукоємних чи високотехнологічних галузей додатково стали виділяти так звані провідні («leading-edge») наукоємні технології та технології високого рівня («high level»). 

У відповідності до стандартної міжнародної торгової класифікації (SITC) до групи провідних технологій були включені виробництва наступних продуктів: телекомунікаційне обладнання, обладнання для автоматизованої обробки інформації, генератори для ядерних, гідро- та вітрових електростанцій, радіоактивні матеріали, фармацевтична продукція, прогресивні продукти органічної хімії та пластики, хімікати для сільського господарства, турбіни та обладнання реакторів, електронні прилади та обладнання для медицини, напівпровідникові пристрої, прогресивна продукція електромашинобудування, авіаційна та космічна техніка, прогресивні оптичні та вимірювальні прилади, зброя та системи озброєння. Більша частина даних технологій підтримується державою за допомогою протекціоністських заходів.

На нашу думку, вітчизняним підприємствам наукомістких галузей слід управляти результатами науково-технічної творчості базуючись на підході інтегруючої ролі технології у стратегії підприємства. За допомогою даного підходу більшість працівників підприємства усвідомить стратегічну роль НДДКР. Але прийняття рішень щодо управління результатами науково-технічної творчості має базуватись на сукупності фінансової, імовірнісної та експертних системах оцінки. Інтуїцію та досвід експертів не слід недооцінювати в процесі прийняття рішень щодо управління зазначеними об’єктами. Проте краще думки фахівців підкріплювати результатами патентних та маркетингових досліджень.

Література

1. Асмолова М.Л. Стратегическое управление компаниями наукоемких отраслей промышленности [Електронний ресурс] / М.Л. Асмолова, Н.М. Фонштейн – Режим доступу: http://vuzlib.net/beta3/html/1/4497/4500/

2. Варшавский А.  Е. Наукоемкие отрасли и высокие технологии: определение, показатели, техническая политика, удельный вес в структуре экономики России / А. Е. Варшавский // Экономическая наука современной России. – 2000. – № 2. – С. 61–83.

3. Борисенко П.А. Закономірності розвитку наукоємних галузей промисловості/ П.А. Борисенко //Держава і регіони. – 2008. – №4. – С.12-17.

4. Саліхова О.Б. Оцінка високотехнологічної виробничої сфери – фундамент для створення дієздатної інноваційної стратегії держави [Електронний ресурс]/ О.Б. Саліхова. – Режим доступу: nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/EProm/2010_49/st_49_13.pdf

5. Закон України «Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій» від 9 квітня 2004 року N 1676-IV. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1676-15

6. Тульпа І. А. Інноваційна стратегія: [навч. посіб.] / І. А. Тульпа, О. М. Сумець. – Х.: Студцентр, 2005. – 208с.