Чукіна Іванна Валерівна

Аспірантка Уманського національного університету садівництва.

УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Управління виробничо-господарською діяльністю аграрних підприємств є важливим фактором розвитку національної економіки та стабілізації України. Сьогодні важко виділити більш важливу і необхідну сферу діяльності людини, ніж управління, так як від нього залежить і ефективність виробництва, і якість обслуговування населення. Управлінський досвід збагачується за рахунок знань основ науки управління і світових досягнень у практичній організації економічних та соціальних процесів.

Протягом останніх років в Україні відбуваються великі політичні, соціальні й економічні перетворення, реформуються відносини власності, створюються нові форми господарювання на селі і незалежні виробники. Трансформація суспільства супроводжується кризовими процесами по суті в усіх галузях народного господарства, спадом виробництва різноманітних видів продукції і зубожінням населення.

Можна сказати, що криза економіки - це насамперед криза управління, і будь-яке виробництво функціонує так, як ним управляють. Існує декілька видів управління аграрними підприємствами , а саме: стратегічне управління, антикризове управління та ситуаційне управління. У стратегічному управлінні розробляють стратегії розвитку підприємства на далеку перспективу, при цьому їх переглядають залежно від поточних цілей і завдань самого підприємства. Тому при розробці стратегічного управління підприємством необхідно своєчасно враховувати зміни, які відбуваються у зовнішньому і внутрішньому середовищі підприємства.

Антикризове управління підприємством зосереджено своєю діяльністю в тому, щоб запобігти виникнення кризової ситуації , яка може призвести до спаду виробництва і банкрутства об’єкта господарювання. Є також так звані механізми антикризового управління діяльністю аграрних підприємств в умовах трансформації, завдання яких полягає у забезпеченні банківської діяльності в сфері кредитних операцій, створені кредитних спілок, лізингових компаній, розвитку інфраструктури страхових послуг.

Ситуаційне управління підприємством полягає в оперативному прийнятті управлінський рішень виходячи з обставин на ринку продукції та виробництві, пов’язаних зокрема із розвитком економіки держави. Порівняно зі антикризовим і стратегічним у ситуаційному управлінні ширше враховуються умови розвитку підприємства на перспективу, а саме усунення негативних факторів які можуть з’являтись на підприємстві.

Управлінські рішення на підприємстві приймаються керівником підприємства, при цьому здійснюється аналіз минулого та можливого розвитку подій у його господарській діяльності. Важливим елементом системи управління аграрними підприємствами є організаційний механізм господарювання. Він включає: права, організаційно-правові нормативи і стандарти, що визначають та регулюють структуру управління, обов’язки, права і відповідальність органів управління і управлінських працівників, організацію процесу їхньої діяльності; розподіл робіт між різними виконавцями; оснащення управлінської праці засобами оргтехніки, чисельність працівників апарату управління, матеріальне і моральне стимулювання їхньої праці.

Отже, організаційний механізм ґрунтується на використанні владних відносин, охоплює організацію структури управляючої системи і організацію процесу функціонування системи, якою управляють.

Під господарською діяльністю в Господарському кодексі України розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру , що мають цільову визначеність.

Управління виробничо-господарською діяльністю аграрних підприємств – це процес впливу керівників, менеджерів підприємства на сфери виробничо-господарської діяльності, який функціонує на відповідних методах, принципах і функціях управління.

Основними функціями управління є : планування, організація, підбір і розстановка кадрів і їх стимулювання, мотивація та контроль , а також з точки зору відносин власності є реалізація власниками засобів виробництва своїх прав на різні об’єкти власності, своїх цілей управління. Зазначені функції тісно пов’язані між собою у єдиному процесі управління підприємством.

Розрізняють економічні, соціально-психологічні та організаційні методи управління діяльністю підприємства. Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах шляхом використання товаро-грошових відносин. Соціально-психологічні реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Організаційні методи управління є комплексом способів та прийомів впливу на людей, заснованих на використані організаційних відносин та адміністративній владі керівництва.

Головним чинником розвитку підприємства є високий рівень управлінського потенціалу з постійним удосконаленням, поглибленим вивченням управлінської думки та технології управління з усіма її складовими процесами.

Загалом, можна виділити, що саме успішна виробничо-господарська діяльність аграрних підприємств в значній мірі залежить від збалансованого розвитку виробничої, організаційно-господарської і управлінської структур. Зміни які можуть відбутись у виробничій структурі вносять значні зміни в систему управління підприємством. Слід зазначити, що унікальної моделі управління підприємством не існує, оскільки підприємства різні і їх основний критерій є забезпечення ефективності і конкурентоспроможності в довгостроковій перспективі.

Література

1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18; С. 19-22.

2. Завадський Й.С. Менеджмент : у 3 т. / Й.С. Завадський. – 3 вид., доп. – К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2001. – 542 с.

3. Мойса М.Я., Бахчиванжи Л.А., Попович В.В., Добрянська Н.А., Адаменко Л.І. Система організаційно-управлінських та економічних заходів забезпечення рентабельного виробництва в аграрних підприємств: монографія. – Одеса: ТОВ фірма ” Імідж - Прес ”, 2010.- 165 с.

4. Підприємство в аграрній сфері економіки / за ред. П.Т. Саблука, М.И., Маліка.- К. : IAE, 1997. – 417 с.