Економічні науки/10. Економіка підприємств

Заяць Б.С.

Фінансове планування як інструмент поліпшення фінансового стану вітчизняних підприємств

Вступ. Фінансова стабільність є важливою передумовою успішного ведення господарської діяльності, формує імідж господарюючого суб’єкта, є його візитною карткою. Тому підприємствам і організаціям необхідно постійно дбати про фінансову стабільність, вживати заходів для її зміцнення.

Слід зазначити, що досягається фінансова стабільність налагодженням ритмічної й ефективної роботи підприємства, завдяки вмілому управлінню виробничими фондами і джерелами їх формування. Цьому сприяють: розроблення економічно обґрунтованого бізнес-плану і його невід’ємної складової – фінансового плану; контроль і аналіз виконання бізнес-плану, зокрема фінансового плану; вжиття конкретних заходів щодо фінансово - господарської стабілізації [1, с. 112].

Виклад основного матеріалу. У контексті фінансової стабільності фінансовому плануванню має відводитися особлива роль, оскільки воно пов’язане з ресурсним чинником - формуванням, розміщенням і використанням фінансових ресурсів та отриманням прибутку на вкладений у господарську діяльність капітал. Саме у процесі фінансового планування економічно обґрунтовується потреба підприємства у капіталі для забезпечення виконання прогнозованих бізнес - планом обсягів господарської діяльності, яка ув’язується з наявними і реальними для залучення джерелами фінансування, та створюються передумови фінансової стабільності підприємства. В ринкових умовах, коли конкурентоспроможність підприємств усіх форм власності, їх сильна позиція на ринку товарів і послуг значним чином залежать від вибору сфери діяльності й уміння забезпечити фінансову стабільність, інтерес економістів до фінансового планування та форм і методів контролю виконання фінансового плану постійно зростає. Ці питання дедалі повніше висвітлюються у підручниках і навчальних посібниках з фінансів підприємств, фінансового аналізу, фінансового менеджменту та фінансового планування і прогнозування.

Практика свідчить, що суб’єкти господарювання у процесі фінансового планування нерідко обмежуються розробленням плану доходів, витрат і прибутку і не приділяють належної уваги ресурсному забезпеченню кругообігу виробничих фондів на засадах, що забезпечують фінансову стійкість і платоспроможність. Та без тісного ув’язування прогнозованих обсягів операційної, інвестиційної та інших видів діяльності із джерелами їх фінансування важко забезпечити очікувані кінцеві фінансові результати та створити передумови фінансової стійкості підприємства. Тому з виконанням плану обороту від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такі підприємства не завжди отримують прибуток від операційної та звичайної діяльності [1, с. 114].

Щоб досягти поставленої мети, підприємствам необхідно:

1. Визначити величину потрібних і реально можливих грошових ресурсів за джерелами їх формування і напрямами використання для здійснення операційної, інвестиційної та інших видів діяльності;

2. Оптимізувати структуру капіталу за джерелами формування і напрямами розміщення;

3. Визначити прогнозовану дохідність капіталу, авансованого на формування активів підприємства;

4. Розробити альтернативні чи запобіжні заходи на випадок відхилень від прогнозованих показників;

5. Контролювати й оперативно реагувати на хід виконанні фінансовою плану.

У процесі розроблення фінансового плану пропонується поетапно прогнозувати:

1. Доходи, витрати й прибуток від операційної, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності та чистий прибуток і напрями його використання;

2. Потребу в оборотних коштах за джерелами формування і напрямами використання;

3. Джерела інвестиційних ресурсів для виконання плану капітальних вкладень;

4. Величину і напрями використання коштів соціального спрямування;

5. Баланс активів і пасивів на кінець планового періоду [1, с. 114].

На першому етапі необхідно розробити план доходів, витрат і прибутку з тим, щоб упевнитися в економічній і фінансовій результативності прогнозованих видів діяльності, достатності очікуваного чистого прибутку для самоокупності та остаточно визначитися у напрямах діяльності.

На другому етапі слід подбати про достатність грошових ресурсів для ритмічного кругообігу оборотних виробничих фондів і фондів обігу, тобто створити фінансові передумови виконання прогнозованих обсягів діяльності.

На третьому етапі необхідно визначити джерела фінансування капітальних вкладень, щоб уникнути недофінансування об’єктів і не допустити непланового вилучення власних коштів із обігу на капітальні вкладення.

Четвертий етап пов’язаний із соціальною політикою підприємства. Щоб забезпечити успішне виконання показників бізнес-плану і фінансового плану зокрема, необхідно приділити належну увагу персоналу підприємства, його соціальному захисту, оскільки матеріальне заохочення є важливою мотивацією до праці, до новацій.

На завершальному етапі необхідно скласти прогнозний баланс активів і пасивів підприємства на кінець планового періоду, визначити структурні зміни, які відбудуться за умов виконання фінансового плану, оцінити їх вплив на фінансовий стан підприємства, розрахувати очікувані показники, за якими оцінюється фінансова стабільність, провести їх порівняльний аналіз за останні 3-5 періодів, з тим щоб запобігти можливому погіршенню фінансового стану підприємства.

Із сказаного випливає, що кожний етап потребує певних економічно обгрунтованих розрахунків, на основі яких у балансовому взаємозв’язку формується функціонально самостійний розділ фінансового плану, який легко піддається контролю, аналізу, а за потреби - оперативному регулюванню. Всі розділи разом складають фінансовий план, який характеризує грошові потоки, пов’язані з кругообігом виробничих фондів, формуванням грошових доходів і власного капіталу, економічну ефективність і фінансовий стан підприємства. Такий фінансовий план можна вважати програмою та інструментом управління фінансами підприємства.

Слід зазначити, що комплексне фінансове планування потребує фахового підходу. У процесі розробки плану й контролю за ходом його виконання у полі зору фінансиста повинна бути вся різнобічна фінансово-господарська діяльність підприємства. Першочерговим його завданням має бути забезпечення фінансової стабільності суб’єкта господарювання шляхом максимального використання внутрішніх важелів ресурсного забезпечення кругообігу виробничих фондів, підвищення фондовіддачі і рентабельності активів, забезпечення високої ліквідності боргових зобов’язань. Водночас фінансовий менеджер повинен аналізувати доступну інформацію про діяльність конкурентів підприємства, прогнозувати вплив зовнішніх чинників на фінансовий стан підприємства, розробляти запобіжні чи альтернативні заходи, щоб забезпечити фінансову стійкість і конкурентоспроможність. [1, с. 115].

Щоб розробити нормативні еталонні показники, необхідні чимала інформація, великі затрати часу, та це під силу зробити лише фінансовим управлінням (відділам) суб’єктів господарювання. Розроблені еталонні показники будуть корисними і для всіх підприємств, щоб порівнювати економічну ефективність господарської діяльності й фінансовий стан структурних одиниць, оперативно реагувати на відхилення, знаходити внутрішньогосподарські і внутрішньосистемні шляхи наближення фактичних даних до еталонних та їхнього перевищення.

Висновки. Підсумовуючи, слід зауважити, що для забезпечення фінансової стабільності підприємств необхідно більше уваги приділяти фінансовому плануванню з тим, щоб ресурсно забезпечувати виконання прогнозованих бізнес-планом обсягів операційної та інвестиційної діяльності на засадах фінансової стійкості, створювати передумови для отримання чистого прибутку в розмірі, достатньому для самоокупності й самофінансування. За наявності структурних одиниць і підрозділів треба систематично забезпечувати їх необхідним інструментарієм фінансового управління, надавати методичну й консультативну допомогу з фінансово-економічних питань з тим, щоб спільними зусиллями шляхом копіткої планової, оперативної і контрольно- аналітичної фінансової роботи запобігати збитковості та зміцнювати фінансову стабільність суб’єктів господарювання.

Література:

1. Біла О.Г. Фінансове планування і фінансова стабільність підприємств // Фінанси України. – 2007. - №4 – С. 112 –118.

2. Бланк І.О., Ситник Г.В. Управління фінансами підприємств. Підручник. – К.: КНТЕУ, 2006. – 780 с.

3. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч.посібник. – К.: КНТЕУ, 2003. – 554 с.

4. Цал-Цалко Ю.С.. Фінансовий аналіз. Підручник. – К.: ЦНЛ, 2008. – 566 с.

5. Шелудько В.М. Фінанасовий менеджмент. Підручник. – К.: “Знання”, 2006. – 439 c.