Економічні науки/10. Економіка підприємства

Шафранська Т.Ю., Бойко Ю.І.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, Україна

Проблеми функціонування кластерів в Україні

Новою для України перспективною формою взаємодії влади, бізнесу і громадськості може стати їх спільна діяльність в складі територіально-галузевих кластерів - добровільних об'єднань взаємодоповнюючих територіальних ресурсів. Останнім часом кластерна політика набуває більш широкого розповсюдження і визнання як інструмент для підвищення конкурентоспроможності регіонів і країни в цілому за рахунок регіональних зусиль щодо зближення промисловості, наукових розробок і освіти. Відповідно, актуальним питанням інноваційного розвитку економіки на сьогодні є створення кластерів для зростання територій, стимулювання їхнього технічного прогресу та підвищення конкурентоспроможності регіонів. Кластер є унікальною фінансово-економічною і організаційною формою взаємодії ресурсів, їх спільної діяльності, прогресивною формою організації капіталів і управління. В цілому кластер представляє собою об’єднання різноманітних організацій (промислових компаній, вищих навчальних закладів, технопарків і бізнес-інкубаторів, науково-дослідницьких центрів і лабораторій, банківських і небанківських кредитних установ, інвестиційно-інноваційних компаній, венчурних фондів, органів державного управління, громадських організацій тощо), яке дозволяє використовувати переваги внутрішньофірмової ієрархії і ринкового механізму, що дає можливість більш швидко і ефективно розподіляти нові знання, наукові відкриття і винаходи. Ключову роль в інноваційній орієнтації кластера відіграють інфраструктурні системи інтелектуального і фінансового капіталів, які є каталізаторами створення кластерів. Інноваційний потенціал кластера визначається насамперед функціонуванням в комплексі таких учасників, як академічні і галузеві науково-дослідницькі інститути, вищі навчальні заклади, інноваційні інжинірингові центри, підприємства, що запроваджують інновації.

На сьогоднішній день кластеризацією охоплено понад 50% економіки розвинутих країн світу. Серед найяскравіших прикладів успішних кластерних об’єднань варто виділити такі, як Силіконова долина (Каліфорнія, США) – у сфері комп’ютерних технологій; автомобілебудівний кластер у Детройті (США); Лондонський фінансовий сектор Сіті (Східний Лондон, Великобританія); авіаційна та космічна галузь у Тулузі (Франція); контейнерний порт Роттердаму (Нідерланди); центр діамантів у Антверпені (Бельгія).

Кластерний підхід на сучасному етапі розвитку світової економіки є ефективним методом стимулювання інноваційної діяльності, базою для співпраці різних видів бізнесу. Він дає доступ до більшої кількості постачальників та послуг підтримки, адаптованих до вимог споживачів, до досвідченої та кваліфікованої робочої сили, до ефективної передачі знань та навичок.

На відміну від розвинених країн, інноваційна діяльність в Україні характеризується структурною деформованістю, інституційною неповнотою, неузгодженістю та незбалансованістю технологічних, економічних та соціально-ціннісних аспектів. В Україні на даний час не створені технологічні, інституціональні та соціальні передумови для розвитку за інноваційним типом. Основними проблемами, які перешкоджають масштабному та ефективному використанню кластерних технологій в Україні, є:

- недостатнє інформаційне забезпечення створення та функціонування кластерів;

- відсутність ефективної державної політики щодо реалізації кластерних проектів;

- відсутність належного досвіду малих та середніх підприємств об’єднуватись у великі ефективні виробничі системи,

- незначний досвід функціонування кластерів в країні загалом;

- слабкий розвиток інституційного середовища підтримки бізнесу та підтримки впровадження інновацій;

- недостатній рівень інвестиційної привабливості регіонів;

- відсутність належної ефективної співпраці між місцевими органами влади, бізнесовими структурами та освітньо-науковими закладами;

- нестача підготовлених фахівців з питань кластерних організаційних технологій;

- відсутність ефективної методологічної бази, яка забезпечує впровадження кластерних технологій .

На вирішення даних проблем у країні потрібно створити сприятливий інноваційний клімат, що дозволить включити інноваційну сферу в ринкові відносини. Доцільно розробити стратегію розвитку кластерів на рівні держави, докласти багато зусиль до популяризації кластерної концепції для покращення концептуальних економічних та методологічних знаннь про кластери. Успішна реалізація кластерної політики можлива через вирішення таких завдань: створення передумов для швидкого та ефективного впровадження технічних новинок в усіх сферах діяльності; забезпечення структурно-технологічної перебудови як на рівні окремих підприємств, так і економіки в цілому; збереження і розвиток стратегічного науково-технічного потенціалу в пріоритетних напрямках розвитку; визначення пріоритетних напрямків розвитку досліджень та розробок і забезпечення їх державного фінансування; заміна існуючої науково-технічної структури мобільними асоціаціями у вигляді малих інноваційних фірм, консалтингових компаній, тимчасових творчих колективів та інших гнучких форм діяльності.

В сучасній економіці кластери стають однією з найбільш ефективних форм інтеграції фінансового та інтелектуального капіталу, що забезпечує необхідні конкурентні переваги. Кластери є ефективним інструментом розвитку окремих територій і регіонів, що сприяє підвищенню загальнонаціональної конкурентоспроможності.