Факультет ЕБіК

студент 6 курсу Щуров О.П.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

Зміст амортизаційної політики в сучасних умовах та її роль в підвищенні ефективності діяльності підприємств

Анотація

У статті проводиться критичний аналіз відтворення основного капіталу та сучасної амортизаційної політики українських підприємств і наводяться пропозиції щодо її покращення, розглядаються основні аспекти сучасної амортизаційної політики в контексті положень Податкового кодексу України. Виділено основні принципи проведення політики на всіх рівнях господарювання.

Ключові слова

Амортизація, відтворення, основні засоби, ефективність, інвестиції.

І. Вступ

Відсутність виваженої державної амортизаційної політики в Україні в період становлення ринкових відносин призвела до порушення механізму відтворення основних засобів на підприємствах, наслідком якого виявилася невідповідність амортизаційних відрахувань фінансовим потребам в оновленні технічної бази. Лібералізація економічних відносин в Україні позначилася втратою належного контролю з боку держави за цільовим використанням амортизаційних коштів. Із джерела фінансування реальних інвестиційних проектів вони на більшості підприємств перетворилися у джерело поповнення оборотних коштів.

Здійснення економічних реформ в Україні, таким чином, має бути спрямоване на трансформацію вітчизняного господарського механізму. Впровадження науково-технічних досягнень у виробництво, вирішення багатьох соціально-економічних проблем є можливим лише за умови здійснення ефективної інвестиційної політики, складовою якої є амортизаційна політика. Саме амортизаційна політика як діючий інструмент державного регулювання процесу відтворення основних засобів повинна створювати сприятливі умови для стимулювання процесу оновлення основних засобів як технічної бази виробництва, сприяти зміцненню фінансової бази підприємств, їх інноваційній орієнтації і бути інструментом поєднання підприємницьких і загальнодержавних економічних інтересів.

Значний внесок у розробку теоретико-методологічних основ амортизації та відтворення основних засобів за радянських часів внесли: А.А.Аракелян, Д.А.Баранов, А.М.Бірман, Ю.В.Куренков, Ю.І.Любімцев, Д.М.Палтерович, П.В.Тальміна, Л.А.Хорунжий, А.М.Цигічко. Ці питання знайшли своє відображення і в працях таких зарубіжних учених, як Л.А.Бернстайн, М.Ван Бреда, Е.Домар, М.Лохман, К.Маттерн, Л.Рушті, Є.Хендріксен та ін. Однак наукові досягнення вказаних авторів не повною мірою відповідають специфічним умовам української економіки. В період становлення амортизаційної політики в Україні питаннями амортизації займалися вітчизняні вчені-економісти: А.А.Безуглий, М.Д.Білик, І.А.Бланк, З.М.Борисенко, Н.Г.Виговська, А.Г.Загородній, Г.В.Зябченкова, І.В.Зятковський, М.І.Крупка, П.А.Орлов, Ю.М.Стадницький, А.Е.Фукс та ін.

II. Постановка завдання

Метою дослідження є аналіз організаційно-економічних механізмів формування і реалізації амортизаційної політики на основі визначення сутності амортизації як джерела фінансування відтворення основних засобів, удосконалювання методів нарахування, нагромадження й використання амортизаційних відрахувань, а також розробка пропозицій щодо підвищення ефективності амортизаційної політики на підприємствах України.

III. Результати

Економічна практика останніх років довела, що ефективність розвитку будь-якого регіону або країни в цілому залежать, переважним чином, від рівня і характеру інвестиційної діяльності. Без успішного її здійснення неможливо забезпечити економічне зростання, приріст соціального ефекту, інституціональну збалансованість. Таким чином, сьогодні Україна стоїть перед необхідністю активізації інвестиційної діяльності модернізації і реконструкції діючих суб’єктів господарювання, а також створення конкурентоспроможних нових підприємств. В умовах стрімкого розвитку нових технологій саме інвестиції є провідним засобом забезпечення прогресивних зрушень в економіці, поліпшення якісних показників діяльності на мікро- і макрорівнях. Чим масштабніші обсяги і вища ефективність інвестицій, тим швидше відбувається відтворювальний процес, здійснюються позитивні ринкові перетворення. Але для сталого розвитку економіки потрібне не просто залучення інвестицій, а побудова ефективного організаційно-економічного механізму постійного обороту капіталу, що відшкодовується і відновлюється на високому науково-технічному рівні. Амортизаційна політика, таким чином, представляючи собою частину інвестиційної політики, має створювати умови для обороту основного капіталу, виконуючи при цьому на макрорівні функції по формуванню частини фондів державних видатків через вплив на фінансові результати суб’єктів господарювання, а отже, на величину податку на прибуток. Протиріччя, яке виникає при цьому, є об’єктом дискусій на всіх рівнях управління і може бути лише пом’якшеним через узгодження інтересів держави та суб’єктів господарювання.

Аналіз проблем відтворення основного капіталу і амортизаційної політики в Україні свідчить про те, що на сьогоднішній день оновлення основного капіталу виявилося вразливою сферою через відсутність стимулів до його відновлення та недосконалість економічного механізму амортизації.

В Україні через високу конфліктність інтересів держави та підприємств амортизаційну політику можна розглядати окремо на макро- і мікрорівні. На макрорівні взагалі відсутні механізми впливу на ефективність інвестиційної політики через амортизаційну політику. Таким чином, остання зводиться до максимізації надходжень від податку на прибуток, при розрахунку якого використовуються амортизаційні відрахування. При цьому в інших розвинених країнах розроблені на державному рівні та впроваджені раціональні моделі амортизації основного капіталу, які заохочують підприємців до збільшення амортизаційних відрахувань. У такий спосіб формується додатковий приплив капітальних ресурсів не на разовій, а на постійній основі, за рахунок відкриття внутрішніх каналів інвестиційної підтримки виробництва.

Нарощуванню потенціалу підприємств перешкоджають не тільки неузгодженість інтересів на макро- та мікрорівні, але й загальне скрутне економічне становище суб’єктів господарювання та економіки в цілому. На рисунку 1 представлена динаміка інвестицій в основні засоби протягом останніх років.

Рисунок 1. Динаміка інвестицій в основний капітал в Україні

Таким чином, протягом 2002-2008 років прослідковується позитивна тенденція до активізації інвестиційної діяльності підприємств, що говорить про нарощування суб’єктами господарювання свого потужнісного, виробничого та техніко-технологічного потенціалу. Світова фінансова криза 2008 року призвела до стрімкого падіння інвестиційної активності підприємств. В 2010 році почалося відновлення позитивної тенденції, хоча на 2012 рік втрачені позиції не були відвойовані.

Сьогодні виникає необхідність в оновленні основного капіталу на новій технічній основі і на базі прогресивних технологій. Але при цьому необхідно розв’язати дві проблеми. Перша полягає в тому, що підприємства повільно змінюють номенклатуру устаткування, яке випускається, не забезпечують потреби у передовій техніці. Друга – у відсутності достатнього фінансування, бо аналіз інноваційної активності промислових підприємств показав, що серед факторів, які гальмують інноваційну діяльність першу позицію (89% обстежених) займає відсутність фінансування. Тому за ринкових відносин важливого значення набуває вибір оптимальної структури джерел фінансування відтворення і оновлення основного капіталу.

Структура джерел фінансування інвестиційної діяльності підприємств за два останні роки наведена на рисунку 2.

Рисунок 2. Структура джерел інвестиційної діяльності підприємств Україні в 2011 році

Таким чином, на сьогоднішній день саме власні джерела визначають інвестиційний потенціал підприємств. Причому в структурі власних джерел найбільша частка припадає на амортизаційні відрахування, оскільки сьогодні, зважаючи на фінансовий стан підприємств України (рисунок 3), не можна робити акцент на прибуток як основне джерело техніко-технологічного розвитку. Це пов’язано з тим, що у 2010 році частка збиткових підприємств складала 42,7%, у 2011 році - 36,5%, за січень-березень 2012 року – 46%. Спираючись на досвід розвинених країн і прогнози експертів, можна стверджувати, що роль нерозподіленої частини прибутку в джерелах фінансування буде зростати, але не досить суттєво.

Отже, в процесі самофінансування техніко-технологічного розвитку амортизаційним відрахуванням належить провідна роль. В умовах триваючих трансформаційних процесів в економіці України підвищується значення амортизації як джерела відтворення основного капіталу, що обумовлено впливом науково технічного прогресу, змінами у формуванні структури капітальних вкладень, прискоренням морального спрацювання, переглядом норм амортизаційних відрахувань у бік збільшення, розширенням прав підприємств у використанні методів нарахування амортизації та відповідних сум амортизаційних відрахувань.

Нажаль, на сьогоднішній день законодавча і нормативно-методична база, яка регулює систему амортизації не орієнтується на довгострокову концепцію реформування амортизаційної політики і не підготовлена для практичного використання. Вона більше відпрацьована з позиції виконання фіскальних функцій, а не з позиції відтворення основного капіталу. Тому амортизаційна політика сьогодні не сприяє, а протидіє нагромадженню реноваційних ресурсів і не створює на підприємствах фінансову базу для відтворення капіталу як основу досягнення позитивної економічної динаміки і економічного росту. За рахунок амортизаційних відрахувань в Україні не відбувається навіть просте відтворення основного капіталу, а тим паче його реконструкція й переоснащення. Діюча амортизаційна політика не дає змогу відтворювати основні засоби виробництва за рахунок амортизаційних відрахувань.

Треба однак відзначити, що останнім часом нашою державою вживають спроби підвищити ефективність стимулюючої функції амортизаційної політики, що відображається в орієнтації на міжнародні стандарти як у напрямку економічно доцільних строків корисного використання основних засобів так і застосуванні нових ефективних механізмів нарахування амортизаційних відрахувань. Так, Податковим кодексом України значно розширені можливості підприємств по застосуванню прискореної амортизації, що створює умови максимально ефективного процесу відтворення основних фондів. Значно збільшена кількість класифікаційних груп з відповідними граничними строками експлуатації, що говорить про більш адекватне з погляду відтворювального процесу нарахування амортизації.

Протягом ряду останніх років для економіки України був характерним спад ділової активності. Ці обставини змушували підприємства використовувати амортизаційні відрахування для фінансування поповнення оборотних коштів, що привело до значного старіння основних засобів. В результаті на сьогоднішній день амортизаційні відрахування не можуть забезпечити навіть простого відтворення цих активів.

Проведений аналіз дозволив виділити основні засади підвищення ефективності амортизаційної політики в трансформаційній економіці України:

- амортизаційна політика трансформаційного періоду повинна механізми фіскального та стимулюючого характеру;

- ввести відповідно до стратегії пріоритетів структурної та науково-технологічної політики пільг з податку на прибуток, що спрямовується на реінвестування;

- розробити і впровадити систему нормативно-правових актів для здійснення державного контролю за виконанням законодавчих положень амортизаційної політики та пов’язаних з цим елементів податкового законодавства.

IV. Висновки

Резюмуючи вищевикладений матеріал, можна відзначити наступне:

- в умовах діючого порядку нарахування амортизаційних відрахувань, амортизація не є відображенням зносу основних засобів, а функціонує лише як засіб розподілу авансованих в основні засоби коштів протягом цілого ряду калькуляційних періодів.

- як складова інвестиційної політики амортизаційна політика як на макро-, так і на макрорівні має будуватися на засадах взаємної узгодженості інтересів держави та підприємств.

Література:

1. Бабяк Н.Д. Вплив амортизаційних відрахувань на результати фінансово-господарської діяльності підприємств // Фінанси України. – 2001. – № 11. – C.34-40.

2. Дугієнко Н.О. Роль внутрішніх джерел інвестування у виробництво в сучасних умовах // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 154 (2 т.). – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 131-137.

3. Осипов П.В. Інтегральний виробничий потенціал харчової промисловості.- Одеса, 2004 - 286 с.

4. Хотомлянский А. Амортизаційний фонд як джерело відтворення основних засобів// Економіка України, № 3.- 2004. - С. 33-38

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242, зі змінами й доповненнями

6. Податковий кодекс України від 03.12.2010 р. зі змінами й доповненнями.

7. www.ukrstat.gov.ua