Економічні науки / 12. Економіка сільського господарства

Якубенко Ю. Л.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Система заготівель і зберігання зерна в Україні як чинник формування конкурентоздатності

Зважаючи, що врожай сільськогосподарських культур збільшується, постійно зростає їх експорт та з’являється можливість створення перехідних залишків, актуальним постає питання недостатньої кількості ємностей для зберігання і перероблення зернової продукції та нерозвиненість експортної зернової інфраструктури в цілому. Крім того, ситуація продовжує ускладнюватись діями держави, що спрямовані на скорочення експорту, що в результаті призводить до руйнування вже налагоджених схем.

Як показує час, система заготівель і зберігання зерна в Україні завжди була монопольним комплексом з активною часткою впливу держави, яка вважала всі зернозаготівельні підприємства стратегічними об’єктами, що забезпечують продовольчу безпеку України. Так, у 1997 р. на вимогу МВФ Україна була змушена розпочати акціонування підприємств системи хлібопродуктів. На конкурентній основі було продано акції деяких BAT, у державній власності залишались блокуючі пакети, але бюджетний голод 1999 р. підштовхнув державу до продажу цих пакетів. Держава відібрала 109 підприємств системи хлібопродуктів, у тому числі Одеський і Миколаївський портові елеватори, і передала їх у підпорядкування Держрезерву та ДАК “Хліб України”, решта підприємств було продано комерційним структурам. Пізніше ряд вітчизняних і зарубіжних компаній почали активне будівництво елеваторів і перевалочних комплексів у портовій зоні, орієнтуючись на експорт зерна і насіння олійних культур. З іншого боку, великі сільськогосподарські виробники, намагаючись мінімізувати свої втрати від зберігання зерна на діючих підприємствах, почали зводити елеватори (на основі металевих силосів) на своїх землях [4].

До недавнього часу в Україні діяла норма щодо обов’язкової сертифікації зерносховищ, що надають послуги із зберігання зерна. На засіданні КМУ 18 липня 2012 року № 692 [5] обов’язкова сертифікація була відмінена. Відповідно до ухвалення цього рішення всі зерносховища України ділилися на сертифіковані (займаються зберіганням і переробкою зерна) і несертифіковані, або сховища в умовах сільгоспвиробників (таб.1). І якщо сертифіковані потужності для зберігання не викликають вагомих хвилювань відносно якості зберігання, то такий сегмент як зерносховища в умовах сільськогосподарських підприємств, залишається мало вивченим та потребує більш детального аналізу.

Таблиця 1

Класифікація зерносховищ України за наявністю сертифіката на надання послуг з доробки та зберігання сільськогосподарської продукції рослинництва

Показник	Кількість зерносховищ	Загальна ємність зерносховищ, тис. тонн
Власники сертифікованих ємностей
ДАК “Хліб України”	11	334,5
ДПЗКУ	43	3316,1
Держрезерв	25	1738,4
Приватизовані	580	23502,9
Всього	659	28891,9
Власники несертифікованих ємностей
Приватні підпрриємства	23785	26308,4
Всього	23785	26308,4
Всього по підприємствам	24444	55200,3

*Джерело: [6].

Робота сертифікованих зерноскладів регулюється Законом України “Про зерно та ринок зерна” № 37-IV від 7 липня 2002 року [1] з урахуванням поправок і доповнень, відповідно до Закону “Про внесення змін до Закону “ Про зерно та ринок зерна” № 925 - VI від 5 лютого 2009 року [2]. Відповідність наданих послуг по доробці та зберіганню зерна в умовах сертифікованих зернових складів визначається “Регламентом зернового складу” [3], в якому прописані всі вимоги до технічного і технологічного забезпечення зерносховищ, а також порядок і методологія виконання технологічних і облікових операцій із зерном.

Загалом за період 2006-2011 рр. загальну наявність зернових та олійних культур на підприємствах що займалися зберіганням та переробкою сільськогосподарської продукції рослинництва та в умовах сільськогосподарських підприємств зображено на рисунку 1.

Рис. 1 Динаміка загальної наявності продукції зернових та олійних культур в Україні*

*Джерело: побудовано автором за даними Державної служби статистики України

За останні шість років істотних змін зазнала структура зберігання сільськогосподарської продукції рослинництва, так у 2011 році більша частина зерна що зберігалось перебувала у власності сільськогосподарських підприємств проти структури зберігання сільськогосподарської продукції рослинництва у 2006-2009 рр.

Проведені дослідження системи заготівель і зберігання зерна в Україні показали, що монополістична конкуренція закупівельних підприємств призводить до зниження конкурентоздатності вітчизняної продукції, а отже і сільськогосподарських підприємств та держави в цілому. Підвищити конкурентоздатність можливо за рахунок розширення обсягів доробки та зберігання сільськогосподарської продукції рослинництва.

Література:

1. Закон України “Про зерно та ринок зерна” від 7 липня 2002 року № 37-IV - [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/37-15

2. Закон України “Про внесення змін до Закону “ Про зерно та ринок зерна” від 5 лютого 2009 року № 925 – VI - [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T090925.html

3. Наказ Міністерства аграрної політики України “Про затвердження Технічного регламенту зернового складу” від 15.06.2004 року № 228 - [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0835-04/page

4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про внесення змін до Порядку видачі сертифіката відповідності послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки” від 18 липня 2012 р. № 692 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://document.ua/pro-vnesennja-zmin-do-porjadku-vidachi-sertifikata-vidpovidn-doc106974.html

5. Рынок элеваторов: зерно оказалось лишним? [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.adept-group.biz/press/news-industry/454/455/

6. Системи зберігання зерна в Україні та Росії: загальний стан та перспективи [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://svitagro.com/sistemi-zberigannya-zerna-v-ukrayini-ta-rosiyi-zagalniy-stan-ta-perspektivi