К.е.н. Шевчук О.Д., Мордюк О.В.

Вінницький Національний Аграрний Університет

Особливості податкового контролю при спрощеній системі оподаткування

Після здобуття Україною незалежності крок за кроком відбувається розвиток національної економіки, одним з основних напрямів якої є стимулювання підприємницької діяльності шляхом створення сприятливих умов її оподаткування. Верховною Радою України були розроблені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва, яка є частиною загальної системи оподаткування України. Окремим її елементом є умови сплати єдиного податку[2]. В Україні вже не один рік тривають дискусії щодо шляхів реформування спрощеної системи оподаткування малого підприємництва. Деякi фахівцi пропoнують взагaлі скaсувати спрoщену систeму опoдаткування, iнші ж, нaвпаки, прoпонують зберeгти iснуючий порядoк спрощенoго оподaткування тa рoзширити перелiк суб’єктiв мaлого пiдприємництвa, нa яких пoширюється дiя спрoщеної системи опoдаткування. Прийняття ж Податкового кодексу України та нововведень, що стосуються спрощеної системи оподаткування, дозволяють стверджувати, що запропонована та діюча спрощені системи мають багато суперечностей і недоліків та потребують подальшого вдосконалення[1]. Питання опoдаткувaння cуб’єктів мaлoго пiдприємництвa є доволі актуальним, оскільки супроводжується змінами, які викликають дискусії та дослідження в сфері спрощеної системи оподаткування. Дослідженням питань застосування спрощеної системи оподаткування займалися такі вітчизняні вчені, як: Н. Білова, І. Зоріна, А. Василенко, Н. Хоцянівська та ін. Однак необхідно визначити доцільність запровадження нових змін у законодавстві щодо єдиного податку та умов його застосування. Вивчення умов використання єдиного податку і перспектив його застосування суб’єктами підприємницької діяльності, визначення умов функціонування спрощеної системи оподаткування після впровадження в дію нових змін в положеннях Податкового Кодексу України, оцінка їх ефективності в практичній діяльності[3]. Єдиний податок – це встановлений державою консолідований податок для визначеної частини суб’єктів малого підприємництва, який замінює справляння певної сукупності передбачених законодавством обов’язкових платежів та зараховується до бюджетів і державних цільових фондів у відповідних пропорціях, характеризується добровільністю обрання платниками його сплати та має на меті спрощення оподаткування доходів цих суб’єктів. Одним із пріоритетних напрямів державної політики в Україні є підтримка суб’єктів малого підприємництва, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Удoсконалeння iснуючої систeми оподaткування є вaжливим як для плaтникiв подaткiв, так і для податкoвих органів, оскільки платники очікують ліберальної системи оподаткування свого бізнесу, а держава, в свою чергу, збільшення надходжень до бюджету. Спрощена система оподаткування значно спростила порядок нарахування та сплати податків, суттєво скоротивши їх перелік та зменшивши вірогідність застосування штрафних санкцій, пов'язаний зі складністю сучасної податкової системи в частині адміністрування податків. Вона надавала право вибору суб’єктам підприємництва економічно доцільного варіанту оподаткування, адже рішення про перехід на сплату єдиного податку приймається платником податків самостійно[1]. При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку.

Таблиця 1

Критерії відповідності спрощеної системи[3]

Групи	Кількість найманих працівників	Доход за календарний рік, що передував переходу на ЄП	Види діяльності	Ставка ЄП: фіксована ( % до мінімальної зарплати (МЗП)станом на 1 січня) або % до доходу)
1.Фіз.особі - підприємці	без найманих працівників	не перевищує 150 000 грн	роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках, надання побутових послуг населенню	1% — 10% від мінімальної зарплати
2.Фізособи - підприємці	одночасно не перевищує 10 осіб	не перевищує 1 000 000 грн	надання послуг, в т.ч. побутових, платникам єдиного податку та/або населенню; - виробництво та/або продаж товарів; - ресторанне господарство	2% — 20% від мінімальної зарплати
3.Фіз.особи -підприємці	одночасно не перевищує 20 осіб	не перевищує 3 000 000 грн	всі види діяльності з урахуванням обмежень (п.291.5)	а) 3% від доходу у разі сплати ПДВ; б) 5% від доходу у разі включення ПДВ до складу єдиного податку
4.Юр.особи	середньооблiкова кількість працівників не перевищує 50 осіб	не перевищує 5 000 000 грн	всі види діяльності з урахуванням обмежень (п.291.5)	а) 3% від доходу у разі сплати ПДВ; б) 5% від доходу у разі включення ПДВ до складу єдиного податку
5.Фізособи - підприємці	без обмежень	не перевищує 20 000 000 грн	всі види діяльності з урахуванням обмежень (п.291.5)	а) 5% від доходу у разі сплати ПДВ; б) 7% від доходу у разі включення ПДВ до складу єдиного податку
6.Юр.особи	без обмежень	не перевищує 20 000 000 грн	всі види діяльності з урахуванням обмежень (п.291.5)	а) 5% від доходу у разі сплати ПДВ; б) 7% від доходу  у разі включення ПДВ до складу єдиного податку

Застосування спрощеної системи оподаткування, надає суб'єкту малого підприємництва низку переваг: ● спрощення процедури і порядку реєстрації платника податку. Суб'єкти малого підприємництва можуть перейти на сплату єдиного податку як з початку року, так із початку будь-якого кварталу; ● значно спрощуються розрахунки, пов'язані з визначенням сум податків; ● надається право вибору сплати ПДВ[1]. Проте, поряд з перевагами спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, існують і певні вади, зокрема: ● обмеження обсягів виручки суб'єктів малого бізнесу, які дають право використовувати спрощену систему оподаткування; ● суми єдиного податку фізичної особи-платника податку сплачуються авансом за звітний період (квартал). При цьому не враховують, чи буде фактично отримано дохід від здійснення такої діяльності за звітний період; Дана система повинна передбачати простоту визначення бази оподаткування та розміру податкового зобов’язання, мінімізацію облікових процедур до рівня, доступного пересічному громадянину, що важко сказати про діючу «спрощенку»[2].

Література: 1. Гарасим П.М. Особливості обліку і звітності малих підприємств в контексті податкового законодавства України / П.М. Гарасим, С.В. Приймак // Вісник Волинського інституту економіки і менеджменту. – 2011. – № 2. – С. 87-93. 2. Дема Д.І. Спрощена система оподаткування: реалії та перспективи в Україні / Д.І. Дема, І.В. Шевчук // Облік і фінанси АПК. – 2011. – № 1. – С. 146-149. 3. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua.