УДК 330.342 Проф. Башнянин Г.І., докт. екон. наук – Львівська комерційна академія

Гончарук Л.Я., канд. екон. наук – Львівська комерційна академія

Підлипна Р.П., канд. екон. наук – Львівська комерційна академія

Тесля А. І. – Львівський національний університет імені Івана Франка

ЕФЕКТИВНІСТЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ТА СТРАТЕГІЧНА СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

Дослідження процесів макроекономічної соціалізації економічних систем у функціонально-динамічному аспекті дає підстави стверджувати, що вона розвивається за певним соціалізаційним циклом, який має синусоїдальний характер.

Формування соціалізаційного циклу відбувається під впливом двох основних факторів: власне економічної хвилі; проведення відповідної антициклічної політики держави. Економічний цикл виступає основним детермінантом соціалізаційного циклу. Взаємозв’язок соціалізаційного і економічного циклів пояснюється тим, що економічний спад супроводжується звуженням процесів соціалізації, економіка починає посилено капіталізуватися і завдяки цьому вона має можливість швидко вийти з економічного спаду. А в періоди економічного піднесення, навпаки, економіка посилено соціалізується, що врешті-решт і спричиняє економічний спад. Проблема полягає лише в тому, наскільки глибоким і точним є збіг обох циклів: економічного і соціалізаційного. На наш погляд, вони дещо зміщені в часі .

В період економічного спаду масштаби соціалізації звужуються, а у період економічного піднесення, навпаки, розширюються. Під впливом проведення державою певної антициклічної політики соціалізаційний цикл зміщується вправо щодо економічного циклу: рівень соціалізації мінімізується «за точкою» найнижчих обсягів виробництва, а максимізується «за точкою» максимальних обсягів виробництва. Таке зміщення соціалізаційного циклу щодо власне економічного зумовлюється проведенням відповідної державної антициклічної політики. В періоди економічного спаду стимулююча антициклічна політика держави дещо зменшує соціалізаційні процеси, а в періоди економічного піднесення, навпаки, – їх підвищує, посилюючи тим самим соціалізаційну хвилю, яка формується насамперед під впливом економічної хвилі.

Зміщення соціалізаційного циклу щодо власне економічного зумовлюється також функціонуванням політичного ринку. За умов лівого спрямування політичного ринку соціалізація посилюється, а за умов правого спрямування, навпаки, – звужується із одночасним посиленням капіталізації.

Як і економічний цикл, соціалізаційний також може бути двояким: коротким і довгим. Довгий соціалізаційний цикл формується та розвивається як під впливом власне довгого економічного циклу, так і під впливом відповідної стратегічної політики держави. Ця стратегічна політика держави, на відміну від поточної, спрямована не на згладжування економічного циклу, а на відбір тієї чи іншої стратегічної моделі соціально-економічного розвитку. Залежно від характеру стратегічної соціальної політики держави та на

підставі узагальнення світового досвіду сучасного економічного розвитку можна умовно виділити три типи перспективної соціалізаційної (соціальної) політики держави. По-перше, це така соціальна політика держави, яка спрямована на розширення суспільного сектору економіки в історичній перспективі. Її умовно можна позначити, як соціал-демократичну чи соціалістичну (власне соціальну) модель економічного розвитку. За соціал-демократичної моделі економічного розвитку ефективність національної економіки в короткотривалому ринковому періоді може знижуватись, а в довготривалому і особливо в гіпердовготривалому періоді вона підвищуватиметься. Однак в сучасній економічній літературі вважається, що соціал-демократична модель розвитку має проциклічний характер. По-друге, це центристська чи нейтральна модель економічного розвитку (і відповідна соціальна політика), за якої співвідношення суспільного і несуспільного секторів економіки – стабільне, або дуже незначно змінюється в історичній перспективі. Для того, щоб національна економіка розвивалася за схемою центристської моделі, потрібно, щоб функціональна соціальна політика держави була спрямована на гальмування соціалізації, тобто повинна спеціально проводитись політика капіталізації економіки. По-третє, це ліберальна чи консервативна модель економічного розвитку і відповідна соціальна політика стратегічного порядку, за якої суспільний сектор економіки вже звужується, а приватний (несуспільний, точніше) – розширюється. Національна економіка, яка розвивається за схемою ліберальної моделі, високопродуктивна в короткотривалому ринковому періоді, зате вона може виявитися не такою високоефективною, або навіть і низькоефективною у віддаленій чи гіпервіддаленій історичній перспективі. Ліберальна схема соціально-економічного розвитку може спостерігатися лише за умов гіперкапіталізації економічного розвитку в короткотривалому ринковому періоді, коли соціальна спрямованість економічного розвитку надмірно гальмується відповідною політикою держави. Сучасна українська перехідна економіка розвивається за схемою ліберальної моделі, яка в історичній перспективі спрямована на звуження суспільного сектору економіки.

Залежно від вибраної моделі соціально-економічного розвитку – ліберальної, центристської чи соціально-демократичної – розвиток суспільного сектору національної економіки може бути, відповідно, недостатнім, нормальним чи оптимальним і надмірним. Нормальний за загальним обсягом суспільний сектор економіки формується в економіках країн з посиленням конкурентного політичного ринку, тобто в демократичних країнах світу. В таких країнах інтегральний економічний ефект соціалізації (за весь період довгого соціалізаційного циклу) – позитивний і близький до потенційно можливого, тобто, оптимальний. Суспільний сектор економіки недостатньо формується в країнах з “правою” монополізацією політичного ринку. В таких економіках інтегральний динамічний ефект соціалізації або нульовий, або слабо позитивний (гіпопозитивний). І, нарешті, в країнах з “лівою” монополізацією політичного ринку розвиток суспільного сектору економіки надмірний, а тому інтегральний динамічний ефект соціалізації там або нульовий, або слабо позитивний (гіпопозитивний).

Література

1. Башнянин Г.І. Номінальна і реальна ефективність дерегуляції макроекономічних систем / Г.І. Башнянин, Г.С. Третяк М.С., Хом’як // Материалы межд. науч.-практ. конф. «Научные исследования и их практическое применение». Сборник научных трудов. Т. 14. Экономика. – Одесса: Черноморье, 2011. – С. 75-77.

2. Башнянин Г.І. Ефективність соціалізації економічних систем: методологічні проблеми метрологічного аналізу / Г.І. Башнянин, Л.Я. Гончарук. – Львів: Новий Світ-2000, 2010. – 240 с.

3. Башнянин Г.І. Ефективність дерегуляції економічних систем перехідного типу: методологічні проблеми метрологічного аналізу / Г.І. Башнянин, Г.С. Третяк. – Львів: ЛКА, 2008. – 502 с.

ДАНІ ПРО АВТОРІВ

Прізвище, ім’я, по батькові - Башнянин Григорій Іванович

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедрою економічної теорії Львівської комерційної академії

Гончарук Лілія Яківна,

кандидат економічних наук, здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії

Підлипна Радміла Петрівна,

кандидат економічних наук, доцент, здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії

Тесля Алла Ігорівна

аспірантка кафедри економічної теорії та маркетингу, Львівський національний університет імені Івана Франка

Адреса для розсилки – 79008, м. Львів,

вул. Туган-Барановського, 10,

Львівська комерційна академія,

кафедра економічної теорії

Башнянину Григорію Григоровичу

Телефон – 0322-95-81-37