Экономические науки/14.Экономическая теорія

Студентка Дмітрієва ТІ., асист. Краснянська Н.Л.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Стійкість підприємства

Актуальність. Зростання динамічності кон’юнктури національного та світового ринків, постійні зміни у законодавстві, організаційно-правових формах та формах власності підприємств, надзвичайно швидкі темпи науково-технічного прогресу, підвищення рівня конкуренції у глобальних масштабах підтверджують значну різноманітність та мінливість середовища, яке часто змінюється зовсім не на користь суб’єкта господарювання. Підприємства діють в умовах невизначеності і ризику, потрапляють у непередбачувані ситуації. Тому сьогодні особливо актуальним є питання розробки та використання у практиці вітчизняних підприємств такої системи менеджменту, яка б ставила за головну мету та спроможна була забезпечити стійке і максимально ефективне функціонування суб’єкта господарювання у поточний період часу, а також створити високий потенціал його розвитку на перспективу.

Дослідженням стійкості діяльності підприємства на ринку присвячені багато наукових праць різних дослідників, серед яких Є.М. Борщука, В.О. Василенка, Л.А Лахтіонової., Л.Г. Мельника, О.В. Оліфірова,
І.Н. Омельченка. Досліджуючи особливості діяльності підприємства в економічному середовищі, вони сформулювали основні умови стійкості підприємства залежно від чинників які на них впливають.

Метою дослідження є визначення основних умов стійкості підприємства на ринку та управління важливими елементами в організації фірми для забезпечення стабільного прибутку.

Стійкість підприємства - це насамперед здатність підприємства зберігати свою цілісність, досягати місії та поставлених стратегічних цілей, функціонувати в заданому режимі при різних внутрішніх і зовнішніх впливах, зберігаючи свою цілісність та гармонічний розвиток [1].

Основними видами стійкості підприємства виступають : технологічна стійкість, фінансова, виробнича, організаційна, маркетингова стійкість, соціальна та екологічна стійкість. На даний час не існує чіткої усталеної класифікації стійкості, тому описані види не є вичерпними. Так, з позиції системного підходу, О.В. Василенко виділяє, крім зазначених складових, стійкість техніки, зовнішніх зв’язків, соціально-психологічну, комунікаційну, інноваційну та структурну види стійкості.

Для забезпечення ефективного управління стійкістю, підприємство має володіти особливими принципами управління економічною стійкістю та враховувати всі можливі альтернативні дії, які не призведуть до занепаду або розорення. Основними принципами є принцип гнучкості, інтегрованості, динамічності, адаптованості до зовнішніх та внутрішніх подразників, оптимальності та орієнтованості у напрямку розвитку. Досить важливою є управлінська діяльність, що в першу чергу є рушієм та організатором усіх цих принципів, які формують сильного та стійкого економічного суб’єкта [2].

Важливою умовою стійкості всього підприємства є організаційна стійкість. Вона характеризується рівнем організації виробництва, управління персоналом, внутрішніх ресурсів, зовнішніх відносин підприємства з суб’єктами господарювання.

Економічна стійкість – це здатність зберігати цілісність під впливом різноманітних внутрішніх і зовнішніх чинників, за допомогою фінансових, виробничих, ринкових і управлінських механізмів [3].

У процесі управління економічною стійкістю підприємства важливо правильно використовувати всі можливості для забезпечення ефективного функціонування, використовуючи загальновідомі методи: структурно-логічного аналізу, метод індукції та дедукції, аналізу, синтезу та економіко - математичного моделювання. За допомогою вказаних методів можна без перешкод оцінити рівень стійкості підприємства з метою одержання достовірної інформації про поточний стан та перспективи розвитку.

Конкурентність має відображати вміння суб’єкта ринкових відносин не лише створювати, а й утримувати конкурентні переваги. Це можна досягти тільки за ефективності його діяльності. Високий рівень ефективності ресурсів і фінансів повним чином забезпечить суб’єкту стійке місце серед конкурентів. Проблема чи це місце через деякий час не займе хтось інший.

Насамперед, для довготривалої стійкості підприємство формує стратегічні цілі, тобто якісні та кількісні характеристики функціонування підприємства, на досягнення яких воно орієнтує свою діяльність. Це дозволить підприємству визначити напрямок поведінки підприємства на ринку з врахуванням умов зовнішнього середовища та оцінити конкурентні переваги підприємства або забезпечити розвиток цих переваг [4].

Таким чином, в цілому стійкість підприємства досягається в процесі стратегічного управління такими його складовими, як стан та якість ресурсного забезпечення, інвестиційна та інноваційна активність, конкурентоспроможність продукції, фінансова стійкість, прийнята маркетингова та кадрова політика, організаційно-економічна гнучкість, тобто практично всіма елементами внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства.

Стійке підприємство здатне виробляти високоякісну продукцію, надавати якісні послуги, задовольняючи різноманітні потреби споживачів продукції та забезпечувати повну зайнятість працівників і можливість підвищення якості їхнього життя. Тому, для розвитку економіки загалом потрібно сприяти розвитку стійких, великих підприємств, що формують високий рівень розвитку всього людства.

Організаційно-економічну стійкість трактують, як здатність до створення та підтримки в стабільному стані організаційної структури управління підприємством, а також впровадження доступних підходів і методів управління адекватно та оперативно реагувати на зміни зовнішнього й внутрішнього середовища, що дестабілізують діяльність підприємства, підтримуючи на заздалегідь заданому рівні його основні фінансово-економічні показники .

Отже, взаємодія усіх зазначених елементів, що забезпечують економічну стійкість підприємств сприятимуть покращенню економічних процесів, більш раціональному використанню ресурсів, підвищення ефективності діяльності в цілому, а також забезпечить стійкий розвиток діяльності в майбутньому.

На мою думку, потрібно надалі розвивати стратегію та основні умови стійкості підприємства, змінювати або удосконалювати принципи управління, створювати та впроваджувати новітні методи оцінки рівня стійкості суб’єктів господарювання на ринку.

Література:

1. Ареф’єва О. В. Економічна стійкість підприємства: сутність, складові та заходи її забезпечення// Актуальні проблеми економіки. – 2008. – №8. – С. 83–84.

2. Виноградова О.В. Реінжиніринг бізнес процесів торговельних підприємств : монографія / О.В. Виноградова. - Донецьк : ДонДУЕТ, 2006. - 183 с.

3. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз субєктів господарювання: монографія / Л. А. Лахтіонова. – К: КНЕУ, 2001. – 387 с.

4. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства. — К.: Хрещатик, 1999. - 44- 45 с.