Новикова О.С., науковий керівник к.е.н., доцент Джелялова Н.Б.

РВНЗ “Кримський інженерно-педагогічний університет”, Україна Проблеми обслуговування державного боргу в Україні

Дефіцит державного бюджету, залучення й використання позик для його покриття призвели до формування державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність розв'язання проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів удосконалення механізму його управління. Це зумовлює актуальність даної теми.

Метою даного дослідження пошук методів та форм управління державним боргом.

Державний борг — об'єктивне економічне явище, зумовлене залученням державою додаткових фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і завдань, покладених на неї [1].

Державний борг України — загальна сума заборгованості України, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний борг.

Валовий зовнішній борг України в четвертому кварталі 2012 року виріс на $2,6 млрд, або на 2%, – до $135,05 млрд, повідомляє Національний банк України (НБУ) [3].

Державний та гарантований державою борг України на кінець 2012 року становив 479 млрд 756 млн 617,55 тис грн, або $60 млрд 025 млн 851,46 тис.

В цілому за минулий рік валовий зовнішній борг України збільшився на $8,81 млрд, або на 7%, тоді як в 2011 році його зростання склало $8,89 млрд, або 7,6% [2]. Його динаміку можна побачити на поданому графіку (Рис. 1):

Рис. 1 Динаміка зовнішнього боргу України з 2007 по 2013 р.

(За інформацією Міністерства фінансів України [2])

З 2009 року державний і гарантований державою борг знаходиться близько свого критичного рівня. Станом на 2012 рік він складає 76,4% від ВВП. У 2013 році очікується його подальше зростання до 79% від ВВП.

Для ефективного управління державним боргом, розв'язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов'язань держави використовують різноманітні методи. Одним із найпоширеніших є рефінансування державного боргу, тобто погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик.

З позиції інвесторів, найбажанішим варіантом є повне, безумовне і своєчасне виконання державою своїх зобов'язань. Однак за умови неспроможності держави через певні причини забезпечити погашення позик і виплат за ними процентів, можуть прийматися рішень щодо новації, уніфікації, конверсії, консолідації, відстрочки погашення боргів або ж анулюванні державного боргу [1] (Табл. 1).

Таблиця 1

Способи подолання проблеми погашення позики

№	Вид рішення	Зміст проведення
1	Новація	домовленість між позичальником і кредитором щодо заміни зобов'язання по певному фінансовому кредиту іншим зобов'язанням.
2	Уніфікація позик	об'єднання декількох раніше випущених позик. При цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики.
3	Конверсія	одностороння зміна доходності позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності по позиках, отриманих державою.
4	Консолідація	зміна умов обертання позик в частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати по зобов'язаннях на пізніший термін.
5	Обмін облігацій за регресивним співвідношенням	кілька раніше випущених облігацій прирівнюються до однієї нової облігації.
6	Відстрочення погашення позик	провадиться, коли випуск нових позик використовується на обслуговування раніше випущених позик.
7	Анулювання боргу	відмова держави від усіх зобов'язань щодо раніше випущених позик. Може бути зумовлене фінансовою неспроможністю держави або політичними мотивами.

Слід мати на увазі, що застосування цих методів порушує перший принцип управління державним боргом — принцип безумовності. Тому їх використання вимагає глибокого попереднього вивчення та аналізу подальших економічних і політичних наслідків [5]. Це може бути:

1) скорочення споживання населення країни;

2) збільшення податків для обслуговування державного боргу виступає антистимулом економічної активності;

3) перерозподіл доходу на користь власників державних облігацій.

4) іноземні кредити, отримані вітчизняними підприємствами під гарантії уряду.

Для України на сучасному етапі є доступними три форми перекриття державного боргу:

1. Добровільний ринковий кредит — розміщення цінних паперів на вільному ринку.

2. Вимушений кредит — ринкове оформлення державного боргу.

3. Адміністративний кредит Національного банку Мінфіну.

Важливим завданням боргової політики є також пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних витрат. Так, в короткостроковому періоді залучення позикових ресурсів дає можливість дещо знизити фіскальне навантаження на національну економіку в розрахунку на напрям додаткових коштів, які залишаються у суб’єктів господарювання на їх розвиток. Таким чином, фінансування поточних бюджетних витрат буде здійснюватися за рахунок коштів майбутніх поколінь, а, отже, припиниться економічний розвиток в довгостроковій перспективі.

Можливим шляхом збільшення податкових надходжень до державного бюджету може стати зниження рівня тінізації економіки України. За розрахунками австрійського економіста Ф. Шнайдера цей показник в Україні становить 52%. Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки «Багате суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» передбачено зниження цього показника до 30% протягом наступних чотирьох років [4].

З викладеного вище слідує, що:

-з розвитком фінансового ринку необхідно створити умови для активізації купівлі (продажу) державних зобов'язань;

- необхідно розвивати вторинний ринок державних зобов'язань;

- державні запозичення необхідно використовувати за цільовим призначенням;

-необхідним є управління ризиками, які пов’язані з державним боргом;

-слід здійснювати чіткий контроль над рівнем тінізації економіки, що дозволить збільшити надходження до держбюджету.

Список використаних джерел:

1. Карлін М.І. Фінансова система України: навчальний посібник для студ. вузів / М. І. Карлін. - К. : Знання, 2007. - 324 с.

2. Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua

3. Національний банк України. Офіційне інтернет представництво [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua

4. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки “Багате суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.president.gov.ua

5. Царук О.В. Макроекономічні ефекти державного боргу як об’єкт статистичного вивчення // Статистика України. - 2006. - № 2, с. 21-25