Новикова О.С., науковий
керівник к.е.н., доцент Джелялова Н.Б.
РВНЗ “Кримський
інженерно-педагогічний університет”, Україна Проблеми обслуговування державного боргу в Україні
Дефіцит державного
бюджету, залучення й використання позик для його покриття призвели до
формування державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і
зовнішнього боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування
зумовлюють необхідність розв'язання проблеми державного боргу, а відтак і
пошуку шляхів удосконалення механізму його управління. Це зумовлює актуальність
даної теми.
Метою даного дослідження
пошук методів та форм управління державним боргом.
Державний борг —
об'єктивне економічне явище, зумовлене залученням державою додаткових
фінансових ресурсів на умовах кредиту для забезпечення реалізації функцій і
завдань, покладених на неї [1].
Державний борг України —
загальна сума заборгованості України, яка складається з усіх випущених і
непогашених боргових зобов'язань. Розрізняють зовнішній і внутрішній державний
борг.
Валовий зовнішній борг
України в четвертому кварталі 2012 року виріс на $2,6 млрд, або на 2%, – до
$135,05 млрд, повідомляє Національний банк України (НБУ) [3].
Державний та гарантований
державою борг України на кінець 2012 року становив 479 млрд 756 млн 617,55 тис
грн, або $60 млрд 025 млн 851,46 тис.
В цілому за минулий рік валовий зовнішній борг України збільшився на $8,81 млрд, або на 7%, тоді як в 2011 році його зростання склало $8,89 млрд, або 7,6% [2]. Його динаміку можна побачити на поданому графіку (Рис. 1):

Рис. 1 Динаміка
зовнішнього боргу України з 2007 по 2013 р.
(За інформацією
Міністерства фінансів України [2])
З 2009 року державний і
гарантований державою борг знаходиться близько свого критичного рівня. Станом
на 2012 рік він складає 76,4% від ВВП. У 2013 році очікується його подальше
зростання до 79% від ВВП.
Для ефективного
управління державним боргом, розв'язання проблеми зниження боргового
навантаження та ризику невиконання боргових зобов'язань держави використовують
різноманітні методи. Одним із найпоширеніших є рефінансування державного боргу,
тобто погашення основної заборгованості і процентів за рахунок засобів,
отриманих від розміщення нових позик.
З позиції інвесторів,
найбажанішим варіантом є повне, безумовне і своєчасне виконання державою своїх
зобов'язань. Однак за умови неспроможності держави через певні причини
забезпечити погашення позик і виплат за ними процентів, можуть прийматися
рішень щодо новації, уніфікації, конверсії, консолідації, відстрочки погашення
боргів або ж анулюванні державного боргу [1] (Табл. 1).
Таблиця 1
Способи подолання
проблеми погашення позики
|
№ |
Вид рішення |
Зміст проведення |
|
1 |
Новація |
домовленість між позичальником
і кредитором щодо заміни зобов'язання по певному фінансовому кредиту іншим зобов'язанням. |
|
2 |
Уніфікація позик |
об'єднання декількох раніше
випущених позик. При цьому облігації та сертифікати раніше випущених позик
обмінюються на облігації та сертифікати нової позики. |
|
3 |
Конверсія |
одностороння зміна доходності
позики, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності по
позиках, отриманих державою. |
|
4 |
Консолідація |
зміна умов обертання позик в
частині терміну їх погашення, тобто рішення про перенесення дати виплати по
зобов'язаннях на пізніший термін. |
|
5 |
Обмін облігацій за регресивним
співвідношенням |
кілька раніше випущених
облігацій прирівнюються до однієї нової облігації. |
|
6 |
Відстрочення погашення
позик |
провадиться, коли випуск нових
позик використовується на обслуговування раніше випущених позик. |
|
7 |
Анулювання боргу |
відмова держави від усіх
зобов'язань щодо раніше випущених позик. Може бути зумовлене фінансовою
неспроможністю держави або політичними мотивами. |
Слід мати на увазі, що
застосування цих методів порушує перший принцип управління державним боргом —
принцип безумовності. Тому їх використання вимагає глибокого попереднього
вивчення та аналізу подальших економічних і політичних наслідків [5]. Це може
бути:
1)
скорочення споживання населення країни;
2)
збільшення податків для обслуговування державного боргу виступає антистимулом
економічної активності;
3)
перерозподіл доходу на користь власників державних облігацій.
4)
іноземні кредити, отримані вітчизняними підприємствами під гарантії уряду.
Для України на сучасному
етапі є доступними три форми перекриття державного боргу:
1.
Добровільний ринковий кредит — розміщення цінних паперів на вільному ринку.
2.
Вимушений кредит — ринкове оформлення державного боргу.
3.
Адміністративний кредит Національного банку Мінфіну.
Важливим завданням
боргової політики є також пошук оптимального співвідношення між борговим та
податковим фінансуванням бюджетних витрат. Так, в короткостроковому періоді
залучення позикових ресурсів дає можливість дещо знизити фіскальне навантаження
на національну економіку в розрахунку на напрям додаткових коштів, які залишаються
у суб’єктів господарювання на їх розвиток. Таким чином, фінансування поточних
бюджетних витрат буде здійснюватися за рахунок коштів майбутніх поколінь, а,
отже, припиниться економічний розвиток в довгостроковій перспективі.
Можливим шляхом
збільшення податкових надходжень до державного бюджету може стати зниження
рівня тінізації економіки України. За розрахунками австрійського економіста Ф.
Шнайдера цей показник в Україні становить 52%. Програмою економічних реформ на
2010-2014 роки «Багате суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна
держава» передбачено зниження цього показника до 30% протягом наступних
чотирьох років [4].
З викладеного
вище слідує, що:
-з розвитком фінансового ринку необхідно створити умови
для активізації купівлі (продажу) державних зобов'язань;
- необхідно розвивати
вторинний ринок державних зобов'язань;
- державні запозичення необхідно використовувати за цільовим
призначенням;
-необхідним є управління ризиками, які пов’язані з
державним боргом;
-слід здійснювати
чіткий контроль над рівнем тінізації економіки, що дозволить збільшити
надходження до держбюджету.
Список використаних
джерел:
1. Карлін М.І. Фінансова
система України: навчальний посібник для студ. вузів / М. І. Карлін. - К. :
Знання, 2007. - 324 с.
2.
Міністерство фінансів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua
3.
Національний банк України. Офіційне інтернет представництво [Електронний
ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua
4. Програма економічних
реформ на 2010-2014 роки “Багате суспільство, конкурентоспроможна економіка,
ефективна держава» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.president.gov.ua
5. Царук О.В.
Макроекономічні ефекти державного боргу як об’єкт статистичного вивчення //
Статистика України. - 2006. - № 2, с. 21-25