Горпинченко М.В.

Кіровоградський національний технічний університет, Україна

Економічна ефективність освіти в умовах інформатизації суспільства

В наш час люди розглядаються не як трудові ресурси, а як власники людського капіталу. Відповідно, на ринку праці присутня не сама людина, і навіть не її капітал, а послуги людського капіталу. Можливість надавати послуги є похідною від розміру і якості людського капіталу. Таким чином, теорія людського капіталу дозволяє виміряти ефективність освіти та професійної підготовки на різних рівнях.

На особистісному рівні ефективність інвестицій в освіту визначається збільшенням доходів людини в результаті навчання; на мікроекономічному рівні – зростанням граничного продукту, прибутку, або (для неприбуткових організацій) – покращанням якості роботи, розширенням сфери діяльності; на мезо- і макроекономічному рівні – зростанням національного доходу[ 1 с. 198 ].

Розгляд економічної ефективності освіти з точки зору її впливу на економічний розвиток суспільства має дуже важливе значення. Це дасть можливість:

1. визначити фактори економічного зростання;

2. отримати чітке уявлення про розподіл прибутків в державі;

3. позитивно впливати на оптимальний розподілу ресурсів між різними сферами;

4. здійснювати вплив на поведінку споживачів освітніх послуг як інвесторів в освіту.

На даному етапі розвитку суспільства, отримання вищої освіти стає дуже ефективними інвестиціями, які здатні принести економічні вигоди в майбутньому. Відбуваються постійні зміни в економічному житті, у більшості високорозвинених країн великим попитом почали користуватися висококваліфіковані робітники. Активний розвиток та поширення інформаційних технологій примусив все більше і більше роботодавців відчувати гострий дефіцит в робітниках з високим кваліфікаційним рівнем. Зараз відбувається об'єктивний процес відторгнення працівників з низьким рівнем освіти та недостатніми професійними якостями. Особа з вищою освітою має більші можливості продуктивної зайнятості, здійснювати активне просування по кар’єрних східцях, отримувати високі доходи на ринку праці, та одержувати одну з ключових переваг при працевлаштуванні, в порівнянні з тими хто не має вищої освіти Таким чином із зростанням освітнього рівня вирішуються проблеми зайнятості населення, оскільки освіта виступає вагомим чинником ефективної зайнятості.

Економічно розвинені країни, розробляючи національні доктрини, концепції й програми стійкого й безпечного розвитку, включають у їхній склад як один зі стратегічних напрямків - розвиток національних систем освіти. Змінити відношення до освіти закликають економічними методами, оскільки саме освіта забезпечує високий економічний ефект. Сьогодні освітня сфера в розвинених країнах перетворилася в провідний фактор економічного росту, де кожна одиниця витрат на освіту дає віддачу на рівні 1,7 – 1,9 одиниць виробленого ВВП[ 3 с. 15 ].

Перший практичний статистично коректний підрахунок економічної ефективності освіти на особистісному рівні здійснив Г. Беккер. Для визначення доходу від вищої освіти вчений застосував таку методику: від довічних заробітків тих, хто закінчив коледж, віднімаються довічні заробітки працівників, що закінчили лише середню школу. Порівняння витрат на освіту і вигід від неї дає можливість підрахувати рентабельність вкладень в людину. За розрахунками Г.Беккера, в США віддача від вищої освіти становить 10-15%, що навіть дещо перевищує показники прибутковості для більшості фірм[ 1 с. 199 ].

Також можна виділити метод дослідження, засновником якого є Т.Шульц, що дозволяє встановити міру впливу освіти на розмір національного доходу. Прямий внесок освіти в економічне зростання, за методикою Т.Шульца, дорівнює частині національного доходу, витраченій на освіту в поточному році, помноженій на норму ефективності вкладень в людський капітал. За розрахунками Т.Шульца, розвиток системи освіти в США за період з 1929 до 1957 р. забезпечив приріст національного доходу на 21% при нормі віддачі 11%. Використовуючи методологію Т.Шульца, американський економіст Р.Солоу визначив, що за рахунок вкладень в освіту національний доход США за 1957-1982 рр. збільшився на 13%[ 1 с. 197 ].

Найоптимальнішими поміж всіх вартісних показників значення освіти є різниця в прибутках осіб з неоднаковим рівнем освіти. Розбіжності в заробітку між людьми з вищою освітою і тими, хто отримав більш низький рівень освіти, залишилися не тільки істотними у процесі глобальної рецесії, але навіть відбулося їх посилення. У 2008 р. в середньому, в країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) чоловік з вищою освітою міг розраховувати на заробіток на 58% вище, ніж чоловік з освітою не вище повної середньої. Тим же чином у 2008 р. заробіток жінок з вищою освітою був, в середньому, вище на 54%, ніж заробіток жінок з повною середньою освітою. До 2010 р. ця різниця збільшилася до 67% для чоловіків, та до 59% для жінок[ 4 с.13 ].

Більшість людей з вищою освітою продовжують користуватися економічними перевагами. Це свідчить про те, що, загалом, попит на висококваліфікованих працівників для задоволення потреб економіки знань в країнах ОЕСР продовжує зростати. Поки суспільства будуть мати потребу в більш високій кваліфікації, переваги вищої освіти напевно будуть залишатися непохитними не тільки в короткостроковій, але й у довгостроковій перспективі. Наприклад, за оцінками статистичного щорічника „Погляд на освіту 2012”, довгострокова особиста економічна вигода від здобуття вищої освіти у порівнянні з повною середньою, за вирахуванням необхідних витрат, складає більше 160 000 USD для чоловіка і майже 110 000 USD для жінки, в середньому по 28 країнам ОЕСР[ 4 с. 163 ].

Сьогодні у США 45 % ВВП створюється у сфері науки, освіти, виробництва, програмного забезпечення. За розрахунками фахівців, підвищення ,,освіченості" суспільства на один академічний рік забезпечує зростання економіки країн Європейського союзу на 5 % у короткостроковій та 2,5 % у довгостроковій перспективі. У зв'язку із цим країни намагаються нарощувати інвестиції в людський капітал[ 2 с. 53 ].

Таким чином, ефективність освіти виявляється в підвищенні продуктивності праці та, відповідно, зростанні валового внутрішнього продукту внаслідок удосконалення професійно-кваліфікаційної структури робочої сили. Освіта повинна стати одним із лідерів загального процесу формування комфортного для проживання середовища, в якому на основі партнерства всіх суб'єктів освітньої політики будуть створені умови для життя на рівні, який відповідає світовим стандартам. Саме освіті необхідно все активніше ставати системною економічною галуззю, що забезпечить повноцінну життєдіяльність нашої держави. Розвиток освіти впливає не лише на економіку України, а й на формування тих пріоритетів, які визначать подальший шлях її розвитку.

Література:

1. Грішнова О. А. Людський розвиток / О. А. Грішнова. – К.: КНЕУ, 2006. – 308 с.

2. Комарова О. А. Економічна ефективність освіти та підходи до її визначення / О. А. Комарова // Схід. – 2011. – № 5 (112). – С. 52-57. – Режим доступу до статті : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Skhid/2011_5/12.pdf

3. Підласий І. П. Поглиблення євроінтеграції української системи вищої технічної освіти / І.П. Підласий, А.І. Підласий. – Черкаси : ЧДТУ, 2010. – 123 с.

4. Education at a glance 2012: OECD Indicators [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.oecd.org/edu/EAG%202012_e-book_EN_200912.pdf