ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ ЯК СКЛАДОВА СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ БАНКУ

Деменко Ю.В.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

На сучасному етапі розвитку отримання прибутку та забезпечення рентабельності діяльності є необхідним чинником існування банку. Прибуток характеризує не тільки стійкість банку, а й є необхідним джерелом для створення адекватних резервних фондів стимулювання персоналу, скорочення витрат, збільшення капіталу, що розширює обсяги та якість надання послуг [2].

Система фінансового контролю банку відіграє важливу роль у системі фінансового менеджменту, адже забезпечує підвищення ефективності застосування системи управління прибутковістю. Рівень організації фінансового контролю впливає на стійкість банку, і, як наслідок на його прибутковість. Тому питання фінансового контролю прибутку банку є актуальним.

Фінансовий контроль прибутку – це система внутрішнього контролю, що забезпечує концентрацію контролюючих дій на найбільш пріоритетних напрямках діяльності банку з формування та розподілу прибутку для своєчасного виявлення відхилень фактичних результатів від передбачуваних бюджетами та фінансовими планами, прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують її нормалізацію [2].

Контроль в управлінні прибутком є ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв’язку між формуванням інформаційної бази, фінансовим аналізом, фінансовим плануванням і внутрішнім фінансовим контролем у банку.

Внутрішній контроль банку повинен охоплювати всі сторони його діяльності. На практиці внутрішній контроль у комерційному банку починається з наглядової ради, правління. Крім того, в банках формуються управління (відділи, служби) з внутрішнього контролю, безпосередньо підлеглі керівництву. У невеликих банках, що відчувають серйозні проблеми з кадрами для такої діяльності, функції внутрішнього контролю виконують служби внутрішнього аудиту.

На практиці часто складно розмежувати елементи процесів, що відбуваються в банку, на контрольні й інші. Часто контрольні процеси переплетені з основними і допоміжними або є частиною операційного середовища. Проте змістовне розмежування необхідне як для вироблення самих оптимальних процедур внутрішнього контролю, так для їх оцінки з боку зовнішнього суб’єкта (наприклад, зовнішнього аудиту або НБУ) і для самооцінки. Тому найбільш оптимальним критерієм, що дозволяє відмежувати контрольні елементи від інших внутрішньобанківських процесів, є мета того чи іншого процесу.

Правильна постановка мети вкрай важлива як для ідентифікації досліджуваного об’єкта, так і для ефективної побудови виробничих процесів. Недостатня чіткість формулювання здатна призвести до того, що досліджуваний елемент належатиме одночасно до декількох сукупностей, або не потрапить ні в одну з множин. Це може призвести до дублювання деяких функцій або до функціонального вакууму у відповідальних областях.

Формування системи фінансового контролю прибутку банку базується на таких принципах: орієнтованість фінансового контролю прибутку на кількісні стандарти, спрямованість системи фінансового контролю на реалізацію фінансової стратегії, своєчасність операцій контролю, простота форми контролю, економічність контролю тощо.

Враховуючи вищевикладене, можна визначити наступні етапи фінансового контролю прибутку банку.

1. Вибір об’єкту контролю за управлінськими рішеннями, пов’язаними з аспектами формування, розподілу та використання прибутку банку.

2. Визначення видів контролю (стратегічний, поточний, оперативний) відповідно до концепції побудови системи фінансово контролю.

3. Формування системи пріоритетних контрольних показників, які ранжують за ступенем значущості.

4. Побудова системи моніторингу показників, які визначено на попередньому етапі, і які фактично характеризують діяльність банківської установи за певний період часу.

5. Визначення відхилень фактичних показників від встановлених стандартів та виявлення причин таких відхилень. Оцінка відхилень фактичних показників від планових проводиться за допустимими межами за їх впливом на прибуток підприємства. При аналізі відхилення, останні поділяються на 2 групи: позитивні відхилення та негативні відхилення.

6. Формування алгоритму заходів по усуненню негативних відхилень або по підвищенню прибутковості банку.

Таким чином фінансовий контроль як складова системи управління прибутковістю банку дає можливість приймати оперативні управлінські рішення, враховуючи виявлені відхилення від запланованих показників, і підвищувати прибутковість банку на кожному етапі його розвитку.

Список використаних джерел

1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеенко, І. М. Парасій- Вергуненко та ін. За ред. А. М. Герасимовича. - К: КНЕУ, 2003. - 599 с.

2. Криклій О.А., Маслак Н.Г. Управління прибутком банку: монографія / О.А. Криклій, Н.Г. Маслак. – Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2008. – 136 с.