Булій Н.О.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ КОШТІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ УКРАЇНИ У КОНТЕКСТІ ДОСВІДУ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

В Україні використання фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування багато в чому продовжує ґрунтуватись на старих засадах адміністративно-командної системи, що проявляється у відсутності реальних критеріїв, за якими можна оцінити якісне та ефективне функціонування місцевих бюджетів. Сучасний стан місцевих бюджетів України зумовлює необхідність вивчення міжнародних стандартів формування та використання коштів місцевого призначення. Саме тому на сьогодні для місцевих бюджетів України використання зарубіжного досвіду може бути доцільним, а тому заслуговує детального та глибокого вивчення. Оскільки Україна прагне інтегруватися в європейське середовище, а також враховуючи низку необхідних заходів, що спрямовані на вступ України до Європейського Союзу, особлива увага у дослідженні приділяється саме вивченню досвіду європейських країн.

Питанням зарубіжного досвіду формування та використання коштів місцевих бюджетів присвячено чимало наукових праць. Особливу наукову цінність представляють роботи таких вчених як Андрущенко В. [1], Ємельянов Н. [2], Зайчикова В. [5] та низки інших.

Як відомо, країни за формою державного устрою поділяються на федеративні й унітарні. Від цього залежить бюджетний устрій, побудова фінансової системи, фінансова діяльність місцевого самоврядування. Місцеві бюджетно-фінансові системи утворюють нижній рівень (як правило, третій у країнах з федеративним державним устроєм і другий в унітарних країнах) організаційної системи економічних відносин, які складаються на рівні всієї держави. Вони існують у “прив’язці” до територій адміністративних одиниць, які переважно мають органи самоврядування.

Наприклад, у Великобританії такі системи є в округах, графствах і містах; у Німеччині – в громадах і містах; у Франції – в департаментах і комунах; в Японії – у префектурах, районах, містах; у Бельгії та Італії – у провінціях, комунах; а в США – в графствах, муніципалітетах, тауншипах (township), спеціальних округах тощо [2, с. 82].

Зарубіжний досвід свідчить, що однією з фундаментальних умов ефективного функціонування місцевих бюджетів є як повноцінне ресурсне забезпечення, так і їх достатність, що є гарантією самостійності та незалежності. Наявність фінансово-економічної бази дозволяє органам місцевого самоврядування вирішувати найважливіше завдання – задоволення життєво важливих потреб населення відповідної місцевості.

Саме тому у ст. 9 Європейської Хартії місцевого самоврядування прямо передбачено право органів місцевого самоврядування на власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень [3, с. 206].

Досліджуючи досвід зарубіжних країн, можна відзначити, що характерною ознакою фінансової політики високорозвинутих держав є її стабільний, поетапний, прогнозований, виважений характер. Так, обсяги фінансування видаткових програм змінюються з року в рік лише на незначний відсоток, і тенденція до зміни розмірів видатків є чіткою та прогнозованою. В Україні ж потреба швидкої трансформації привела до обрання іншого шляху – радикального реформування, що виявилось у динамічних, навіть хаотичних щорічних зрушеннях структури бюджетів.

Для того, щоб оцінити формування та використання коштів місцевих бюджетів закордоном, розглянемо основні особливості доходів та видатків зарубіжних країн. Доходи місцевих бюджетів зазвичай складаються з чотирьох частин: податків, неподаткових надходжень, субсидій і дотацій з центрального бюджету та запозичень. До джерел доходів місцевих бюджетів Західної Європи належать місцеві доходи, інші бюджетні доходи і надходження у вигляді урядових субсидій. У деяких країнах з федеральним устроєм, наприклад, в Німеччині й Австрії, практикуються також різноманітні схеми дольового розподілу податків між центральним урядом і місцевими органами влади.

Одним із найважливіших джерел доходів місцевих бюджетів є податки. Рівень доходів від оподаткування достатньо коливається. В Італії, Ірландії та Нідерландах він найнижчий і складає менше 10% ресурсів місцевих бюджетів. Інша ситуація в Бельгії, Великобританії, Данії, Німеччині, Франції, де доходи від місцевих податків перевищують 20% бюджетних доходів. Найвищі показники за даними статистичних видань у Данії: податкова стаття доходів у місцеві бюджети у цій країні перевищує 40%. Система місцевого оподаткування країн Заходу достатньо різноманітна. У Японії налічується близько 30 місцевих податків, в Італії – більше 30, у Франції – більше 50, у Бельгії – близько 100, а в Англії їх лише два [1, с. 216].

Надходження до місцевого бюджету від неподаткових доходів коливаються від 10-25%. Частка доходів від користування місцевим транспортом, дорогами, водою, газом, електроенергією в усій сумі податкових надходжень звичайно невелика і складає в США і Франції лише 2%, у Німеччині і Японії – 6%, у Великобританії – 7%. Рівень доходів від комунальної власності перебуває у прямій залежності від її обсягу і характеру, а також від специфіки комунальних підприємств.

Важливим джерелом фінансування місцевих бюджетів більшості країн є державні субсидії і дотації. Наприклад, в Італії за рахунок перерозподілу коштів з державного бюджету комуни отримують близько 80% своїх доходів. У Нідерландах місцеві бюджети на 80% формуються за рахунок державних трансфертів. У Бельгії та Великобританії на державні субсидії припадає близько 60% бюджетних доходів, у Німеччині і Данії – близько 45%, в Японії – 40%, у Франції – більше 30%, у США – 25% [2, с. 89].

Видаткові статті місцевих бюджетів в тій чи іншій країні дещо подібні. Як правило, за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються видатки на утримання органів місцевого самоврядування, місцевої поліції, поліпшення соціальної інфраструктури, програм місцевого значення, причому фіксована частина залишається безпосередньо на підприємствах і використовується на розвиток виробництва, впровадження науково-технічних програм і розробок тощо (див. табл. 1). Цього, на думку багатьох фахівців, поки не вистачає в Україні, адже бюджети розвинутих демократичних країн мають чітко виражений соціальний та “виробничий” характер, а бюджетні кошти в Україні, навпаки, більшою мірою спрямовуються на утримання та забезпечення діяльності бюджетних установ (витрати на товари і послуги становлять від 50% усіх видатків бюджету) [4].

Таблиця 1

Використання коштів місцевих бюджетів зарубіжних країн [6].

Основні напрями спрямування коштів місцевих бюджетів
Досвід Німеччини	Фінансування міністерств освіти, у справах сім’ї, літніх людей, жінок і молоді, закордонних справ, економічного розвитку і співпраці; пенсії, виплати допомоги із безробіття, перенавчання безробітних і фінансування бірж праці.
Досвід Великої Британії	Житлове та шляхове господарство, освіта, місцева влада та самоврядування, судова система, поліція, заходи з охорони навколишнього середовища.
Досвід Франції	Більше третини всіх поточних витрат місцевих органів влади припадає на утримання адміністративно-силового апарату (поліція, цивільна оборона, пожежна охорона, управління), третина – на освіту, культуру; важливою статтею витрат є розвиток інфраструктури.

У спеціальному законодавстві деяких країн зустрічається поділ видатків на поточні та майнові [5], тобто кошти місцевих бюджетів можуть використовуватись як на поточні, так і на інвестиційні потреби. Саме тому у всіх країнах складається бюджет поточних витрат і бюджет розвитку. Як правило, бюджет поточних витрат направляється на покриття поточних витрат, а бюджет розвитку – на капітальні видатки, виконання інвестиційних програм тощо. В цьому аспекті автори даного дослідження повністю погоджуються з тим, що певна фінансова самостійність регіонів, можливість розпоряджатися місцевими ресурсами, відповідальність місцевих органів влади за соціальний розвиток створюють необхідну економічну основу та мотиви для ефективних дій стосовно регулювання та підтримки інвестиційної активності.

Показовим для України є приклад Угорщини, однієї з “нових” країн Євросоюзу, де намагаються розвивати інноваційні виробництва в депресивних регіонах. Варто зауважити, що для ефективного спрямування інвестиційних коштів великого значення набуває справедливий, прозорий та ефективний розподіл пріоритетів інноваційного розвитку.

У видатках місцевих бюджетів значну частину складають асигнування на соціально-культурні об’єкти. Це, насамперед, витрати на початкові і середні школи. У Німеччині ці витрати становлять 25% видатків місцевих бюджетів, у Японії і Франції – більше 33%, а у бюджетах Великобританії і США – понад 40%. У низці країн (Німеччині, США) за рахунок територіальних бюджетів покриваються витрати на вищі навчальні заклади. За рахунок місцевих бюджетів фінансується й охорона здоров’я, у Норвегії, Швеції, Фінляндії ці витрати становлять більше 50% бюджетних видатків. Найважливішою статтею видатків місцевих бюджетів є асигнування на житлово-комунальне господарство (житло, водоканалізаційні, транспортні підприємства, міський благоустрій, дорожнє господарство) [1, 5].

Отже, ознайомлення із зарубіжним досвідом дає підстави для здійснення певних висновків. Україна тільки нещодавно долучилася до світового процесу і на сучасному етапі в державі триває процес становлення, обміну досвідом, навчання та розвитку. Цікавим є міжнародний досвід використання фінансових ресурсів органами місцевого самоврядування, який, на думку багатьох учених і практиків України, необхідно запозичити і нашій державі. Проблеми економічного розвитку регіонів в Україні не мають аналогів у світовому процесі через відмінний від інших суспільно-політичний та соціально-економічний фон, тому шляхи їх вирішення не можуть бути запозиченими у чистому вигляді. Разом з тим, доцільно враховувати світовий досвід і наближувати його до наших реалій.

Література:

1. Андрущенко В.Л. Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. / В.Л. Андрущенко, О.Д. Данілов. – К.: Комп’ютер прес, 2004. – 300 с.

2. Емельянов Н.А. Местное самоуправление: международный опыт. / Н.А. Емельянов. // Власть. – 2000. - № 6. – С. 82-89.

3. Зайчикова В.В. Системи фінансового забезпечення місцевого самоврядування в європейських країнах: автореф. дис. канд. екон. наук: спец. 08.04.01 “Фінанси, грошовий обіг і кредит” / Віталіна Вікторівна Зайчикова. – Ірпінь, 2003. – 16 с.

4. Карлін М.І. Фінансова система України / М. І. Карлін. – К. : Знання, 2007. – 324 с.

5. Латинін М. Фінансово-економічне забезпечення функціонування органів місцевого самоврядування в Україні / М. Латинін // Публічне управління: теорія і практика : зб. наук. праць. – Харків, 2010. – № 1. – С. 29-35.

6. Музика-Стефанчук О. Декілька нарисів про місцеві бюджети в зарубіжних країнах // Науковий вісник Академії муніципального управління : зб. наук. праць. – К., 2010. – № 1. – 324 с.