Городко І.С., Алексєєва Т.І.

Харківський торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Залучення прямих іноземних інвестицій в Україну: проблеми та шляхи їх вирішення

Фінансова нестабільність на світових ринках капіталу провокує загострення конкуренції між країнами у залученні інвестиційних ресурсів. За експертними оцінками МВФ, обсяг активів для довгострокового інвестування інституційних інвесторів у світі становить понад 70 трлн дол. США [1], а обсяг світових прямих іноземних інвестицій у 2013 р. прогнозується на рівні 1,6 трлн дол. США. Зважаючи на існуючу тенденцію перетікання інвестиційних ресурсів у країни, з трансформаційною економікою, перед Україною стоїть важливе завдання – створення сприятливого інвестиційного клімату, що дасть можливість зайняти лідируючі позиції у залученні іноземних інвестицій.

Нині лідируючі позиції серед країн СНД за прямими іноземними інвестиціями у структурі джерел фінансування інвестицій в основний капітал займають такі країни, як: Таджикистан (у 2012 р. частка коштів іноземних інвесторів у фінансуванні інвестицій в основний капітал становила 40%), Узбекистан (29%), Азербайджан (29%), Казахстан (27%) [3]. Україна ж, порівняно з іншими країнами співдружності, залучає незначні обсяги ПІІ, які до того ж останніми роками мають тенденцію до скорочення.

Суттєвою перепоною на шляху активізації прямих іноземних інвестицій у вітчизняній економіці, за визначенням багатьох експертів та за результатами опитувань іноземних інвесторів, які працюють в Україні, є несприятливий бізнес та інвестиційний клімат. Результати дослідження Міжнародної фінансової корпорації на тему "Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес", оприлюднені у 2012 р., засвідчили, що основними перешкодами у сфері ведення бізнесу є: невідповідність ринковим умовам системи видачі дозволів, державного контролю та технічного регулювання.

На думку іноземних інвесторів, суттєвою перешкодою під час ведення бізнесу в Україні є податкове законодавство, зокрема його надмірна складність.

Сукупність цих та інших чинників зумовлює низькі позиції України у світових рейтингах, які в останні роки значно погіршилися. Так, за індексом глобальної конкурентоспроможності, який визначається Всесвітнім економічний форумом, Україна у 2011 р. зайняла 82 місце серед 142 країн. Серед країн СНД випереджаючі позиції порівняно з Україною займають: Естонія (33 місце), Литва (44 місце), Азербайджан (55 місце), Латвія (64 місце), Росія (66 місце), Казахстан (72 місце). У рейтингу сприятливості ведення бізнесу Україна, опустившись на три пункти, у 2012 р. посіла лише 152 місце серед 183 країн світу [4]; у рейтингу з відкриття бізнесу – 112 місце; захисту прав інвесторів – 111; забезпечення виконання контрактів – 44; отримання кредитів – 24; у рейтингу зі сплати податків – 181; з отримання дозволів на будівництво – 180 місце тощо [4].

За індексом економічної свободи Україна за період 2005–2012 рр. втратила понад 10 пунктів і у 2012 р. зайняла лише 163 місце (46,1 бала). Серед чинників низького рівня економічної свободи в Україні слід виділити не високі показники інвестиційної свободи (20 балів), фінансової свободи (30 балів) і надмірний рівень державних витрат (29,4 бали).

Зважаючи на те, що основними критеріями, за якими інвестор обирає країну для реалізації бізнес-проектів, є прибутковість ведення бізнесу, безпека інвестицій та перспективність, можна відзначити, що Україна відповідає лише одному з них – прибутковості. Водночас невідповідність України таким критеріям, як безпека інвестицій та перспективність, нівелює позитивний вплив від очікуваної прибутковості проектів, що стримує приплив іноземних інвестицій.

Для забезпечення підтримки інвесторів вона має неухильно проводити політику, спрямовану на забезпечення економічної стабільності і покращення інвестиційного клімату.

У рамках вирішення питання щодо покращення інвестиційного клімату в Україні у 2011 р. було розроблено і прийнято «Інвестиційну реформу України», основною метою якої визначено: активне залучення прямих іноземних інвестицій в економіку держави; формування позитивного інвестиційного іміджу України у світі; позиціонування України як фінансового, політичного та бізнес-центру Східної Європи. Платформою для її реалізації обрано Національні проекти, зокрема такі, як: "Нова енергія", "Нова якість життя", "Нова інфраструктура", "Олімпійська надія 2022", "Вчасна допомога", виконання яких передбачено Програмою економічних реформ "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава".

Окремі проекти, заплановані в рамках реалізації інвестиційної реформи України, уже втілюються в життя, зокрема впроваджується проект "Єдине інвестиційне вікно", що, зважаючи на зарубіжний досвід, матиме позитивний вплив на взаємовідносини з інвесторами. Водночас, незважаючи на це, реформування в інвестиційної сфери в Україні має фрагментарний характер, що знижує її ефективність.

На шляху покрашення інвестиційного клімату України головним завданням, яке повинно бути вирішене в найближчий час, є, на наш погляд, поліпшення макроекономічної кон’юнктури (зниження зовнішнього боргу держави, оптимізація державних витрат та зміцнення фінансового стану підприємств), забезпечення політичної стабільності тощо. Ці кроки піднімуть рівень довіри іноземних інвесторів до вітчизняної економіки та позитивно вплинуть на позиції України у світових рейтингах. Поряд із цим до необхідних заходів щодо удосконалення інвестиційної політики слід віднести:

– впровадження довгострокового стратегічного планування інвестиційної діяльності (в рамках стратегічного планування державних фінансів), спрямованого на реалізацію національних пріоритетів та проведення повномасштабної модернізації виробництва та інфраструктури;

– побудова розгалуженої системи інститутів розвитку, зокрема, реформування створеного у 2004 р. Європейського банку реконструкції і розвитку та зосередження його діяльності на фінансовій підтримці реального сектора економіки;

– удосконалення механізму спів-фінансування інвестиційних проектів за рахунок державних коштів (щодо залучення до цих проектів іноземних інвесторів);

– удосконалення механізмів надання податкових пільг, зокрема, переходу до практики адресної фінансової підтримки суб’єктів господарювання із розробкою і впровадженням механізмів контролю за їхнім цільовим використанням та ефективністю;

– розроблення єдиних стандартів щодо регіональної політики розвитку інвестиційного простору та її ув’язка з інвестиційною політикою держави тощо.

Таким чином, можемо зробити висновок, що нині Україна знаходиться на шляху реформування інвестиційної політики, а її ефективність, на наш погляд, залежатиме від здатності забезпечити більш привабливі і стабільні умови для інвестування.

Наведені заходи повинні надати можливість поліпшити інвестиційний клімат України і в перспективі збільшити приплив іноземних інвестицій у вітчизняну економіку.

Література:

1. Процентные ставки и решения инвесторов: все просто [Електронний ресурс] / Международный валютный фонд. – Доступний з : www.imf.org.

2. Анализ и прогнозы мировой экономики и экономик стран-участниц СНГ, а также сравнение динамики инвестиционного развития Казахстана с крупнейшими экономиками мира [Електронний ресурс]. – Доступний з : http://woc-org.com/research/index.php?name=News&op= article&sid=34.

3. Україна та країни СНД, 2010 : стат. зб. – К. : Державна служба статистики України. 2011. – С. 35.

4. «Ведення бізнесу 2012: Ведення бізнесу у більш прозорому світі» : доповідь [Електронний ресурс] / Світовий банк. – Доступний з : http://www.worldbank.org.