Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Аспірантка Романюк І.А.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

Оцінка зайнятості населення сільської місцевості України

На сьогоднішній день трудові ресурси в сільському господарстві, як і в багатьох інших галузях, є найважливішим елементом виробничого циклу. Сучасна несприятлива демографічна ситуація, погіршення показників соціального розвитку сільських територій, некваліфіковане управління у більшості аграрних формувань зумовили потребу в удосконаленні підходів щодо економічно обґрунтованого використання трудових ресурсів. Несприятлива демографічна та економічна ситуація суттєво обмежує можливості використання працездатного населення у сільському господарстві. Спостерігається дисбаланс між трудозабезпеченістю аграрної сфери економіки і параметрами конкурентного поля на ринку сільськогосподарської праці, безробіттям і нелегальною трудовою діяльністю, доходами різних верств населення, темпами продуктивності та оплати праці, часткою матеріальних витрат та затрат праці у собівартості продукції, якістю і рівнем життя та можливостями відтворення життєвого і трудового потенціалу селян.

Вагомий внесок у дослідження теоретичних та прикладних питань використання трудових ресурсів сільського господарства зробили такі вітчизняні вчені-економісти, як Д.П. Богиня, О.А. Бугуцький, О.А. Грішнова, В.С. Дієсперов, Е.М. Лібанова, В.М. Олійник, Л.І. Михайлова, М.П. Поліщук, А.Б. Соскієв, А.В. Чупіс, К.І. Якуба, О.Б. Наумов, А.В. Коверга та інші. Проте, питання забезпечення сільськогосподарських підприємств кваліфікованими працівниками та їх ефективне використання у сучасних економічних умовах потребують безперервного дослідження.

Останніми роками спостерігаються негативні тенденції у використанні трудового потенціалу сільських територій. Скорочення сільської частини населення за рахунок міграції, зменшення рівня народжуваності, призводить до збільшення демографічного навантаження в сільській місцевості. Що посилює ресурсні потреби для вирішення економічних та соціальних проблем, пов’язаних із соціальним забезпеченням непрацездатної частини населення та є додатковим тягарем для бюджетів сільських районів.

Згідно даних Державного комітету статистики України за період 2007-2011 рр. кількість економічно активного населення скоротилася на 193,8 тис. осіб. У 2011 р. кількість сільського населення порівняно з 2007 р. зросла на 17,9 тис. осіб, а в порівнянні з 2010 р. знизилася на 41 тис. осіб.

Для повного розуміння ситуації на ринку праці необхідно проаналізувати рівень зайнятості населення, адже зайнятість виступає одним з головних індикаторів трансформаційних процесів в економіці.

До зайнятого населення належать наступні категорії громадян:

− громадяни, які працюють за наймом на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм їх власності;

− особи, що самостійно забезпечують себе роботою (підприємці, фермери), а також безоплатно працюючих членів сімей;

− працівники зайняті в органах влади, управління та громадських організаціях, релігійні служителі;

− громадяни, які проходять службу в армії, військах, спецконтингентах;

− особи, що проходять професійну підготовку, підвищують кваліфікацію або навчаються в денних формах різних закладів освіти;

− особи, що виховують дітей, доглядають хворих, інвалідів та людей похилого віку.

За останні п’ять років відбулося зменшення чисельності зайнятого населення як в містах (на 390,3 тис. осіб), так і в сільській місцевості (на 74,1 тис. осіб). Проте, слід звернути увагу на масштаби незареєстрованої зайнятості, як основної стратегії виживання для більшості населення. Низький рівень офіційної оплати праці призводить до поширення неформальної, «тіньової» та кримінальної зайнятості населення. За оцінками, саме у неформальному секторі сьогодні виробляється близько половини ВВП України, а загальна частка зайнятих у неформальній економіці сягає 11 млн.

Кількість зареєстрованих безробітних за період 2007-2011 рр. збільшилась на 92 тис. осіб. Покращення ситуації прослідковується у 2011 р., порівняно з 2010 р., коли відбулося зниження чисельності безробітного сільського населення на 8,5 тис. осіб.

Лише сприяння розвитку малого та середнього бізнесу з боку держави може вплинути на покращення сучасного становища ринку праці. Такі підприємства держава, з одного боку, не оподатковує з метою зміцнення й узаконення їх у ринковій системі, а з іншого – не витрачає бюджетних коштів на допомогу по безробіттю. До процесу скорочення чисельності трудових ресурсів серед сільського населення додається також міграційний рух: внутрішньорегіональний, міжрегіональний та міждержавний, який є достатньо точним індикатором економічного і соціального становища.

Таким чином, аналіз зайнятості населення у сільській місцевості, дозволив констатувати той факт, що останніми роками ситуація на ринку праці залишається на незадовільному рівні. Подолання кризових явищ, що склалися потребує комплексної державної та регіональної політики, яка повинна включати реалізацію заходів зі створення додаткових робочих місць у сільській місцевості, удосконалення податкового законодавства у напрямку розвитку підприємництва із сільськогосподарських та несільськогосподарських видів діяльності і, як наслідок – підвищення фактичного рівня зайнятості та доходів сільського населення.

Література

1. Грішнова О. Вплив рівня освіти на зайнятість: теоретичний та емпіричний аналіз / О. Грішнова // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 6. – С. 3-11.

2. Ткаченко В.Г. Мотивація трудових ресурсів сільських територій: [монографія] / В.Г. Ткаченко. – Луганськ : Етон-2, 2009. – 228 с.