Економічні науки/ 6. Маркетинг та менеджмент
Беспалий Б.В.,
студент
Кременчуцький
національний університет імені Михайла Остроградського, Україна
Досвід
Болгарії в системі агромаркетингу та його застосування в Україні
Підвищення міжнародної інтеграції спонукає
країни до переймання досвіду ведення державної політики та приватного бізнесу у
інших країн. Ці обидві країни були
членами Радянського союзу, а зараз тримають вектор розвитку у напрямі
Європейського Союзу. Болгарія стала членом ЄС у 2007 році.
Болгарія і Україна також схожі за
структурою промисловості. Як і Україна, Болгарія – індустріально-аграрна
країна, в якій сільське господарство займає не останню ланку у структурі ВВП.
Основні галузі промисловості обох країн – це машинобудівна та металообробна,
харчова, хімічна, текстильна промисловості.
Сьогодні аграрний маркетинг в Україні
знаходиться лише на стадії розвитку і в основному розглядається як частина
сфери збуту. Те, що сьогодні під маркетингом часто розуміється лише реалізація
(особливо в області сільського господарства), є помилкою.
Дамо визначення терміну «агромаркетинг»:
Агромаркетинг – це сукупність всієї ділової активності, яка
супроводжує потік продовольчих товарів та послуг від початку
сільськогосподарського виробництва до груп споживачів.
Маркетинг є невід’ємним атрибутом розвинутого ринку, який
передбачає функціонування всіх складових ринку, зокрема розвинутої вертикалі
ринку, наприклад, ринок – агробізнес – застосування концепції маркетингу.
Інтеграція чи адаптація маркетингу в аграрне середовище на всіх стадіях
відтворення продукції сільського господарства дозволить максимально задіяти
механізм саморегулювання ринку, будь-яке господарське рішення приймається в
залежності від кон’юнктури ринку.
Застосування
маркетингового механізму у даній галузі дає змогу закріпитися на міжнародному
споживчому ринку сільськогосподарської продукції, у ЄС існують міжнародні
програми по підтримці національного виробника. Так у 2007 році Болгарія
створила організацію для ведення спільного маркетингу місцевої продукції в
країні і за кордоном, підтримувану галузевими асоціаціями та державними
відомствами. Цим проектом керувала міжнародна організація GIZ (Німецьке
суспільство міжнародного співробітництва). Проект АМБ (Аграрний маркетинг –
Болгарія), стартував у 2006 році (у Німеччині схожа програма діє з 1968 року,
аналогічна програма розширилась на інші країни Євросоюзу). Ця система допомагає
визначити особливості національного продукту сільського господарства і
стимулювати його продаж. Згідно з Конституцією ЄС, жодна країна не може
рекламувати свої продукти під національним прапором. Україна теж активно
співпрацює з GIZ, але не у сфері сільського господарства, а у будівництві та
соціальній сфері. Цей проект позитивно вплинув на термін вступу країни до ЄС та
поклав початок реформуванню аграрної галузі країни. Згідно з даними звітів
Національного статистичного інституту Болгарії, обсяги виробництва
сільськогосподарської продукції у 2012 році збільшились, порівняно з минулими
роками.
Але аграрний маркетинг,
при правильній організації, це не тільки потужний двигун зовнішньої торгівлі, а
і посилення національного сільськогосподарського виробництва, шляхом
використання оптимального комплексу маркетингу.
Агромаркетинг також допомагає
дослідити ситуацію на ринку та правильно кооперуватись з іншими підприємствами.
Тенденція до глобалізації керує зараз і підприємствами сільськогосподарського
сектору. В обох країнах створюються кооперативи замкнутого циклу, на сьогодення
в Україні працює 851 обслуговуючих кооперативів, в Болгарії кооперативи
обробляють 17% від загальної площі сільськогосподарських земель, їхня
чисельність дорівнює 950.
Україні терміново
необхідно реформувати сільське господарство, тому що при великій кількості
чорнозему отримуються непродуктивні показники. Наприклад, валова продукція
сільського господарства на 1га сільгоспугідь складає 268 євро, а в Болгарії –
685 євро. Тобто, у два рази більше – це негативне явище для України.
Зараз, за умови кризи,
коли економічні показники деяких галузей Болгарії і України зростають не дуже
швидко, а інколи, падають – прийшов час переходити на сучасні методи орієнтації
виробництва, прогнозування попиту та комунікації зі споживачами. Вивчення
досвіду розвинених країн показує, що створення організації з управління
агромаркетингом на національному рівні потрібне: адекватна законодавча база і
організаційна структура комунікації держави і виробників – шлях до успіху
країни у ЗЕД в аграрній сфері.
Література:
1.
Соловйов І. О. Агромаркетинг :
системна методологія, реалізація концепції : [монографія] /Соловйов І. О. –
Херсон : Олди-плюс, 2008. – 344 с.
2.
Єранкін О.О. Періодизація
еволюції маркетингу в АПК України та перспективи його розвитку // Економіка
АПК. – 2008. – № 1. С. 131–140.
3.
Министерство на земеделието и
храните: Годишен доклад за състоянието и развитието на земеделието // http://www.mzh.government.bg/mzh/Documents/reports.aspx
4.
Державна служба статистики
України // http://www.ukrstat.gov.ua/
5.
Deutsche Gesellschaft für
Internationale Zusammenarbeit (GIZ)
// http://www.giz.de/en/