Экономические науки /6.Маркетинг и менеджмент

к.е.н., доц. Тардаскіна Т.М., Зубкова І.Г.

Одеська національна академія зв’язку ім. О.С. Попова

СКЛАДОВІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВНЗ ТА ВИЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ ЇЇ ОЦІНКИ

Вступ. На сучасному етапі розвитку економіки аналіз та оцінка конкурентоспроможності є невід'ємним елементом діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. На ринку освіти розгортається конкурентна боротьба між ВНЗ, що пропонують аналогічні освітні послуги. Конкуренція на ринку освітніх послуг являє собою суперництво між освітніми установами за залучення бажаних клієнтів (абітурієнтів, студентів) у свій ВНЗ. Конкурентна боротьба між ВНЗ – це сукупність дій, спрямованих на досягнення конкурентної переваги, на завоювання міцних позицій на ринку освітніх послуг.

Загострення конкурентної боротьби, викликане стрімким зростанням кількості ВНЗ, зниженням чисельності потенційних абітурієнтів, динамічними чинниками зовнішнього і внутрішнього середовища ВНЗ, зміною поведінки споживачів освітніх послуг, необхідністю систематичного оновлення знань та підвищення кваліфікацій, вимагає від ВНЗ створення безперервної системи підготовки та перепідготовки фахівців з різними термінами навчання. Все це ставить ВНЗ перед необхідністю використання нових інструментів підвищення конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг.

Формування системи поглядів на проблему підвищення конкурентоспроможності ВНЗ в сучасних умовах відбувається на основі великої кількості робіт вчених і фахівців у різних галузях економіки і маркетингу. Питань підвищення конкурентоспроможності вузу присвячені наукові роботи наступних авторів: М.І. Гельвановского, А.П. Єгоршин, JI.A. Корчаговой, А.Д. Лівандовской, М.А. Лукашенко, С.А. Мохначева, А.Н. Петрова, М.А. Попова, С.Д. Рєзніка, Р.А. Фатхутдінова та ін.

Метою дослідження є комплексне вивчення особливостей формування та оцінки конкурентоспроможності ВНЗ та визначення методу оцінки, що є найповнішим і найефективнішим.

Конкурентоспроможність ВНЗ – це його здатність бути виділеним серед інших вищих навчальних закладів в силу якнайкращих соціально-економічних показників, таких як якість навчання, ціна, форми і методи навчання, умови, місце розташування, престиж, реклама і ін. Конкурентоспроможність ВНЗ охоплює:

- якість освіти;

- якість викладання;

- наукову роботу та масштаби проведення науково-дослідницької діяльності;

- науково-педагогічний потенціал;

- імідж в академічному середовищі;

- оцінку випускників роботодавцями;

- міжнародну діяльність ВНЗ;

- відповідність освіти, яку надає ВНЗ, потребам і вимогам ринку праці та ін.

Для аналізу конкурентоспроможності ВНЗ використовують різноманітні методи статистики і економіки, розробляють спеціальні таблиці, в яких містяться дані про освітні установі і його основних конкурентів. Аналіз матеріалів цих таблиць дозволяє встановити справжній стан освітньої установи на ринку, визначити ключові фактори успіху. Конкурентоспроможність освітніх послуг та професійних програм багато в чому залежить від конкретних умов, що складаються на ринку (стан ринку, асортимент освітніх послуг, ціни, умови оплати та ін.)

Проаналізувавши західних та вітчизняних вчених щодо проблеми оцінки конкурентоспроможності ВНЗ, виявлено ряд методів оцінки конкурентоспроможності ВНЗ, які охоплюють різні сторони діяльності закладу, або мають різні теоретичні основи:

- метод експертних оцінок, заснований на узагальненні думок фахівців-експертів;

- метод опитування респондентів, який дозволяє отримати інформацію різних груп користувачів освітніх послуг та випускників ВНЗ;

- методи порівняльного, статистичного та економіко-математичного аналізу, засновані на виділенні та оцінці найвагоміших факторів, які впливають на конкурентоспроможність ВНЗ;

- метод профілів, що дозволяє оцінити рівень конкурентоспроможності за допомогою інтегрального показника;

- метод рейтингових оцінок, який базується на визначенні і порівнянні показників ВНЗ з умовною еталонною, або з найуспішнішими конкурентами та ін.

На наш погляд найбільш привабливим та ефективним способом оцінки конкурентоспроможності ВНЗ є так звані рейтингові оцінки, або способи ранжування. В даний час пропонується досить велика кількість рейтингів ВНЗ, які розміщені на різних сайтах в Інтернет-мережі, у друкованих виданнях різної цільової спрямованості.

Рейтинг (від англ. Rating) – числовий або порядковий показник, що відображає важливість або значимість певного об'єкта чи явища. Рейтинги ВНЗ можуть відрізнятися один від одного за різних критеріїв, що застосовуються творцями рейтингів до оцінки ВНЗ і методики оцінювання.
В Україні існує кілька рейтингів ВНЗ, розроблених різними організаціями. Найбільш відомі рейтинг "Компас", рейтинг журналу "Гроші" і рейтинг ВНЗ України "Топ-200", складений Організацією Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО).

Формування рейтингу вищих навчальних закладів України спрямовано на визначення ВНЗ, навчання в яких має найбільшу практичну цінність для споживачів освітніх послуг, відповідає сучасним вимогам реального сектора економіки, гарантує випускникам надійні перспективи працевлаштування на ринку праці.

Дослідницька методологія обирається з огляду на те, щоб отримати якомога більше представників різних ВНЗ та важкодосяжних респондентів (представників роботодавців, експертів).

Оцінка та рейтинг навчальних закладів України формується на основі спеціально розробленої методології, яка враховує наступну інформацію:

1) дані, отримані в результаті комплексу соціологічних досліджень, які оцінюють міру відповідності освітніх послуг потребам ринку праці і загальну оцінку ВНЗ серед випускників (молодих фахівців) і роботодавців;

2) експертну оцінку належності кожного із ВНЗ, які беруть участь у рейтингу, до однієї із трьох груп за якістю надання освіти (краще за інших; на рівні з іншими; гірше за інших); ця інформація є основою для розрахунку вагових коефіцієнтів критеріїв рейтингу.

Однією з причин появи великої кількості різних рейтингів є конкуренція між цілями і підходами до їх складання. Рейтинги можуть орієнтуватися на різноманітні групи споживачів: випускників середніх шкіл, студентів, викладачів і адміністрацію ВНЗ та роботодавців, які шукають кваліфікованих кадрів для своєї компанії.

Рейтинги можуть оцінювати вищі навчальні заклади із різних точок зору: за академічною якістю освіти і за корисністю освіти для подальшого працевлаштування; оцінювати вищі навчальні заклади в цілому, чи окремо за сферами або напрямами підготовки; рейтинги можуть будуватися на об’єктивних статистичних показниках діяльності ВНЗ, або ж враховувати суб’єктивні відгуки і оцінки користувачів освітніх послуг; вони можуть складатися для вищих навчальних закладів в межах однієї місцевості, країни, частини світу чи світу в цілому. Залежно від цього, різними можуть бути й критерії, за якими оцінюються вищі навчальні заклади: якість академічного персоналу, престижність навчального закладу, якість викладання, рівень абітурієнтів, вступний конкурс, географічна різноманітність контингенту абітурієнтів, досягнення і затребуваність випускників,ресурсна база навчального закладу, витрати на персонал і науково-дослідницьку роботу та ін.

Висновки. Підводячи підсумки, у ході дослідження виявлено основні складові, а також розглянуто існуючі методи оцінки конкурентоспроможності ВНЗ. Також визначили, що найбільш привабливим та ефективним методом є метод ранжування, або рейтингових оцінок. Такий висновок зроблено з погляду на те, що саме цій метод може враховувати різноманітні сторони діяльності навчального закладу, а також охоплює найвагоміші критерії оцінки конкурентоспроможності. Аналіз інформації, її інтерпретація дозволяють дати обґрунтовані оцінки по кожному чиннику конкуренції та охарактеризувати загальне становище освітньої установи на ринку по відношенню до конкурентів.