асист. Откаленко О. М., Петрик С. О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Особливості аудиту кризових підприємств

В сучасних умовах, підприємство яке зіткнулося з кризою потребує негайних дій по його регулюванню і дивлячись на світову практику в таких ситуаціях найкращим виходом є залучення аудиторських фірм. У разі фінансової неспроможності організації актуальним питанням завжди залишається аналіз юридично обумовлених договірних відносин між боржником і кредиторами, коли кожна сторона переслідує досягнення власних інтересів. Керівництво підприємства-боржника прагне позбутися, як можна менших активів, зокрема, майна, щоб зберегти свій бізнес (або його частини), а кредитори найчастіше хочуть отримати з боржника, як можна більше цього самого майна.

Актуальність теми полягає в тому, що економічні відносини характеризуються низкою негативних моментів, пов’язаних з нестабільністю і нестійкістю економічних суб’єктів, виникненням кризових ситуацій на різних етапах їх діяльності, при цьому особливості аудиту в період кризового стану підприємства не розглядаються в діючих нормативних документах.

Значний внесок у розвиток концепції і методології аудиту внесли зарубіжні фахівці, серед яких Е.А. Аренс, Р. Адамс, Ф.Л. Дефліз, Дж. К. Лоббек, Р. Монтгомері, Дж. Робертсон, а також російські та вітчизняні вчені Р.А. Алборов, В.Д. Андрєєв, В.Р. Банк, В.В. Бурцев, С.М. Бичкова, Є.М. Гутцайт, Ю.А. Данилевський, І.І. Єлісєєва, М.В. Мельник, Е.А. Сиротенко, А.А. Сітнов, В.В. Скобарь, Я.В. Соколова, А.А. Терехова, А.Д. Шеремета та ін.

Для підприємства, що знаходиться в передкризовому стані найбільш значущим моментом є розробка ефективної антикризової програми, яка враховує інтереси не тільки боржника і кредиторів, але і всіх осіб, які так чи інакше пов’язані з даним підприємством. Очевидно, що для обґрунтування шляхів розвитку та розробки плану фінансового оздоровлення кризового підприємства принципове значення має об’єктивна оцінка його фінансового стану, виробничого потенціалу і результатів виробничо-господарської діяльності. Як правило, самому керівництву економічного суб’єкта важко дати реальну оцінку результатів, так як необхідно не тільки проаналізувати дані аналогічних підприємств, науково-технічну та маркетингову інформацію, але і вийти за рамки традиційних для даної організації оцінок. Цим визначається доцільність залучення незалежного експерта-аудитора, який дає кваліфіковану, об’єктивну та виважену оцінку стану і варіанти можливого розвитку організації. Аудит в цьому випадку проводиться за більш широкою програмою і крім перевірки достовірності фінансової звітності підприємства включає елементи стратегічного маркетингового аналізу, пропозиції щодо зміни структури активів, форм взаємодії з партнерами і способів залучення необхідних фінансових ресурсів, тобто на кризовому підприємстві необхідно провести не тільки системний аудит на відповідність, а й операційний консультаційний аудит, що дозволяє виявити найважливіші напрями розвитку організації. Аудит при цьому стає найважливішим джерелом достовірної інформації для поточного управління та антикризового менеджменту.

Оскільки аудиторські організації та індивідуальні аудитори можуть надавати інші послуги [1], то складання антикризової програми можна виділити як один з видів супутніх і сумісних з проведенням аудиту послуг. У сукупності це являє собою комплексний процес аудиту кризового підприємства. Його мета не тільки отримати офіційну думку незалежних експертів про достовірність фінансової звітності, а й посприяти адміністрації щодо виходу підприємства з кризи.

Для цього перед аудитором ставляться такі завдання [2]:

- провести аналіз причин і факторів, що призвели до фінансової нестабільності або неплатоспроможності підприємства;

- сформувати думку про ступінь розвитку кризової ситуації на підприємстві на момент завершення аналізу і на перспективу;

- розробити та обґрунтувати антикризову стратегію управління підприємством;

- представити конкретні заходи по виходу з кризи;

- розробити систему поточного контролю реалізації антикризових заходів;

- оцінити ефективність виконання антикризової програми.

Об’єктом аудиту є як кризове підприємство в цілому, так і внутрішнє і зовнішнє середовище підприємства.

Можна припустити, що завдання розробки програми щодо запобігання кризи (або щодо виходу з неї) має деяку схожість з підтвердженням безперервності діяльності при аудиті нормально функціонуючого підприємства. Мета аудиту кризового підприємства полягає в наданні сприяння адміністрації щодо виходу підприємства з кризи.

Доцільно виділити наступні етапи аудиту кризового підприємства:

- підготовка до проведення аудиту;

- планування аудиту;

- діагностика стану об'єкта дослідження;

- розробка антикризової програми;

- контроль виконання антикризових заходів та оцінка ефективності реалізації антикризової програми;

- узагальнення даних проведеного аудиту та складання аудиторського висновку (звіту).

На підставі фінансових, виробничих та інших ознак і відповідно до Міжнародного стандарту аудиту 570 [3] у аудитора може виникнути сумнів в здатності підприємства продовжувати свою діяльність. Як можливий наслідок - в аудиторському висновку повинна бути зроблена конкретна посилання на наявність істотної невизначеності щодо безперервного продовження діяльності.

Сенс наведеної вимоги до аудиторів полягає в тому, що користувачі бухгалтерської звітності, які покладаються на думку аудитора щодо його достовірності в усіх суттєвих аспектах, повинні бути належно проінформовані на предмет можливого припинення діяльності протягом, як мінімум, 12 місяців.

Стандарти для аудиту Американського товариства дипломованих бухгалтерів від аудитора, крім усього іншого, вимагають також і оцінки ймовірності банкрутства підприємства. Якщо компанія визнана банкрутом, а аудитор належним чином не проінформував користувачів про високу ймовірність настання такої події, то він може бути притягнутий до відповідальності.

Якщо розроблена програма, яку аудитор вважатиме ефективною, не застосовується, або застосовується, але не з максимальною ефективністю, аудитор повинен проінформувати про це користувачів бухгалтерської звітності. Мета такого повідомлення - надати користувачам реальну картину розвитку кризової ситуації на підприємстві.

Перед укладенням договору аудитор повинен зібрати необхідну інформацію про фінансово-господарську діяльність об’єкта аудиту, особливості його бізнесу, характер і суму зобов’язань. Поряд з тим, на наш погляд, на етапі планування йому доцільно також провести комплексний аналіз того чи здатний він в ситуації, що склалася розробити ефективну антикризову програму.

Рівень суттєвості і сукупний аудиторський ризик повинні розглядатися з позицій як самого аудиту, так і ефективності антикризової програми. Необхідно отримати відповіді на наступні питання:

1) Здійснення яких антикризових заходів пов’язана з найбільшим ризиком при досягненні цілей антикризової програми?

2) Які відхилення дій адміністрації щодо виведення підприємства з кризи від тих, які рекомендовані в антикризовій програмі, аудитор вважатиме несуттєвими?

3) Який ризик невірної діагностики кризового стану та ризик того, що антикризова програма, складена аудитором, виявиться неефективною (за умови дотримання адміністрацією всіх рекомендацій аудитора)?

Також, необхідно підкреслити особливу важливість, яку набувають в умовах аудиту кризового підприємства аналітичні процедури. Вони використовуються не тільки для діагностики кризового стану і як інструменти для розробки антикризової програми, але і як операції, що дозволяють аудитору розрахувати прогнозні значення показників, які повинні змінитися при здійсненні антикризових заходів.

Таким чином, аудит кризового підприємства забезпечує не тільки перевірку вірогідності фінансових показників, але і розробку пропозицій щодо оптимізації господарської діяльності з метою раціоналізації витрат і збільшення прибутку, що дозволяє розділити зазначені функції на два види: контрольні та функції з розробки цільових програм. Слід зазначити, що захищаючи інтереси не тільки боржника або кредиторів, а необмеженого кола фізичних і юридичних осіб (у тому числі і держави), аудитор як особа незалежне може дійсно запропонувати ефективний шлях виходу з кризи при дотриманні балансу всіх зацікавлених сторін.

Література:

1. Закон України «Про аудиторську діяльність» від  22.04.1993 № 3125-XII [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3125-12.

2. Банк В.Р., Банк С.В., Солоненко А.А. Бухгалтерський облік та аудит в умовах банкрутства / В.Р.Банк. – М. : Велби, 2009. – 296 с.

3. Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.mia.kiev.ua/ua/books.html.