Василинюк А. Я.

Науковий керівник: Черничук Л. В.

Буковинський державний фінансово-економічний університет

ВИКОРИСТАННЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ТА КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЯК СПЕЦИФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ РОЗМІЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ

Сучасний стан економіки України характеризується необґрунтованими політичними подіями, некерованими інфляційними процесами, нестабільністю суспільних зв’язків та іншими несприятливими для розвитку економіки чинниками. Результатом впливу несприятливих чинників є зниження ділової активності підприємств, їхня низька платоспроможність, яка здебільшого призводить до кризового стану господарюючих суб’єктів. Характерними ознаками низької платоспроможності підприємств є несвоєчасність погашення дебіторської та кредиторської заборгованості, повернення заборгованості в неповному обсязі, що сприяє виникнення сумнівної та безнадійної заборгованості. Вказані проблеми у світлі сучасного економічного становища України зумовлюють актуальність дослідження даної теми.

Постановка завдання. З багатьох об’єктивних причин наші попередники не могли передбачити тих факторів, які сьогодні впливають на стан заборгованості в Україні. Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв’язаних облікових та економічних проблем. Зокрема, це є теоретичні і методичні аспекти класифікації дебіторської та кредиторської заборгованості; невизначеність розподілу простроченої і безнадійної заборгованості та її рефінансування; аналіз заборгованості та автоматизація бухгалтерського обліку взаєморозрахунків.

Метою статті є: дослідження теоретичних і практичних аспектів аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості та розробка можливих пропозицій стосовно удосконалення стану даних заборгованостей.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблеми аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості знайшли висвітлення у працях таких українських науковців, як Ковальчук Н. О., Лищенко О. Г., Нашкерська Г., Сливка Я.В., Шип В. Ю., Топоркова О.В. та інші. Проте ряд питань досі залишаються недостатньо вивченими, що зумовило актуальність даного дослідження.

Виклад основного матеріалу. У процесі господарської діяльності важливе значення має повнота і об’єктивність інформації, пов’язаної з діяльністю підприємства, у тому числі і дебіторської та кредиторської заборгованості. Тому розглянемо основні проблеми аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості.

Щодо проблем аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, то застосовування у наших умовах традиційної за кордоном методики аналізу заборгованостей не завжди доцільно через відсутність необхідного обсягу вірогідної і доступної інформації щодо розрахунків з дебіторами та кредиторами. Крім цього, загальна криза неплатежів, характерна для сучасної української економіки, змушує сумніватися в об’єктивності, своєчасності і корисності отриманих результатів аналізу. Використання вітчизняних методик не дає змоги однозначно оцінити стан дебіторської заборгованості, а також ступінь його впливу на фінансово-господарський стан підприємств. Зростання дебіторської заборгованості можливе внаслідок нераціональної кредитної політики, збільшення обсягу продажу, неплатоспроможності покупців тощо. При цьому більшість підприємств стикається з досить типовими проблемами:

1) немає достовірної інформації про терміни погашення зобов’язань компаніями-дебіторами;

2) не регламентована робота з простроченою дебіторською заборгованістю;

3) відсутні дані про зростання витрат, пов’язаних зі збільшенням розміру дебіторської заборгованості і часу її оборотності;

4) не проводиться оцінка кредитоспроможності покупців і ефективності комерційного кредитування [1, 115].

Різке збільшення дебіторської заборгованості і її частки в оборотних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців або про збільшення обсягу продажів, або про фінансову нестабільність підприємства. Скорочення дебіторської заборгованості оцінюється позитивно, якщо це відбувається за рахунок скорочення періоду її погашення. Якщо ж дебіторська заборгованість зменшується у зв'язку зі зменшенням відвантаження продукції, то це свідчить про зниження ділової активності підприємства.

Проведення аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості дає змогу визначити: склад і структуру таких заборгованостей та їх зміни в динаміці за період, що аналізується; встановити реальність (правдивість та ймовірність) погашення дебіторської та кредиторської заборгованості; визначити вплив дебіторської та кредиторської заборгованості на фінансовий стан підприємства.

Ефективний аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості повинен ґрунтуватися на внутрішній кредитній політиці підприємства. Кредитну політику слід розглядати як стандартний набір процедур для того, щоб прийняти рішення з питань отримання кредиту, зокрема, на яких умовах, забезпечення дотримання умов кредиту та визначення умов надання знижки.

Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття рішень щодо глибини кризи неплатежів аналізованого суб’єкту.

У ринкових умовах господарювання постійно зростає необхідність правильного аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, оскільки ці показники є індикаторами ліквідності активів, дозволяють судити про фінансовий стан, платоспроможність та ділову активність підприємства. Стан розрахунків з дебіторами на вітчизняних підприємствах є напруженим, що обумовлене значними сумами заборгованості, тривалими термінами її погашення та проблемами неплатежів. Саме тому зараз виникає необхідність вдосконалення порядку проведення аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості.

При проведенні такого аналізу потрібно враховувати специфіку підприємств і організацій, сезонність їх роботи, зв’язки з покупцями та постачальниками тощо. Варто також зважати на принцип “Вимагай оплати якомога швидше та оплачуй якомога пізніше”, який дозволяє довший період володіти певними активами й отримувати від них вигоду. Крім цього наявність великих обсягів дебіторської заборгованості спричиняє низьку платоспроможність підприємства. Відзначимо, що значна сума кредиторської заборгованості не завжди є негативним явищем; зокрема, коли підприємство володіє такою кількістю високоліквідних активів, при погашенні заборгованості ними це суттєво не вплине на подальшу його діяльність [3].

Щодо аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, то потребують розробки моделі співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей і певного інструментарію, який дозволив би швидко та якісно виявляти негативні явища, що впливають на кількісні та якісні зміни цих показників. Бажаним є співвідношення, коли кредиторська заборгованість переважає дебіторську на 10-20%. Однак, як показують дослідження, на деяких підприємствах, кредиторська заборгованість переважає зобов’язання дебіторів у 10 і більше разів. Саме тому необхідно здійснювати аналіз кредиторської заборгованості відносно видів і термінів її погашення. Для цього варто користуватися прямими підтвердженнями контрагентів, вивченням контрактів і договорів, особистими бесідами з працівниками, які мають інформацію про борги і зобов'язання підприємства. В процесі аналізу необхідно дати оцінку умов виникнення заборгованості, звернути увагу на терміни, обмеження використання ресурсів, можливості залучення додаткових джерел фінансування.

Для реалізації функцій ефективного управління кредиторською та дебіторською заборгованістю на підприємстві необхідно створити спеціалізований відділ кредитного контролю, в основу діяльності якого покласти принцип незалежності. У роботі відділу важливо поєднати бажання підтримувати комерційні стосунки з клієнтами із зусиллями, спрямованими на повернення боргів та залучення нових покупців та замовників.

Дебіторська та кредиторська заборгованість значно впливає на фінансовий стан підприємства, особливо в нинішній час, коли гостро постає проблема неплатежів за отриманні товари, роботи, послуги. Тому аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості є просто необхідними, перш за все, для забезпечення гарантіями користувачів фінансової звітності, щодо достовірності і законності інформації про неї.

Вивчення теоретичних аспектів аналізу дебіторської та кредиторської заборгованості, дозволяє стверджувати, що виникнення як дебіторської так і кредиторської заборгованості в певних межах є нормальною ознакою діяльності підприємства, але не в тих випадках, коли відбувається її безконтрольне зростання і систематичне несвоєчасне погашення (оскільки створення великих обсягів дебіторської заборгованості може викликати низьку платоспроможність підприємства).

Також варто зазначити, що дебіторська та кредиторська заборгованість являють собою сполучну ланку в процесах формування та розміщення фінансових ресурсів підприємств. Загально відомо, що кредиторська заборгованість є джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, а дебіторська – напрямком розміщення та використання фінансових ресурсів.

Пропозиції щодо формування і використання дебіторської і кредиторської заборгованості в якості специфічних джерел і напрямків розміщення фінансових ресурсів полягатимуть у:

– визначенні оптимальних строків погашення дебіторської заборгованості з урахуванням строків виплат кредиторської заборгованості;

– визначенні оптимальних строків погашення кредиторської заборгованості з урахуванням строків надходжень дебіторської заборгованості;

– визначенні методів мінімізації розривів в часі між надходженнями від дебіторів і виплатами кредиторам з урахуванням загальної ліквідності суб'єкта господарювання, строків сплати податків до бюджету та інших факторів.

Також підприємству варто звернути свою увагу на обсяги довгострокової дебіторської заборгованості, так як прослідковується їхнє значне збільшення. Що стосується перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською, то варто досягти рівня 10-20%.

З метою покращення розрахункової дисципліни та скороченням дебіторської і кредиторської заборгованості на підприємстві потрібно:

– регулярно проводити аналіз складу і структури дебіторської та кредиторської заборгованості за конкретними постачальниками і підрядниками;

– здійснювати постійний контроль за станом розрахунків щодо простроченої заборгованості та спробувати розширити систему авансових платежів;

– винаходити можливості збільшення кількості замовників з метою зменшення масштабу ризику неоплати.

Література

1.Лищенко О.Г. Аналіз дебіторської заборгованості в системі управління дебіторською заборгованістю [Текст]/О.Г.Лищенко, Г.М.Бескоста//Держава та регіони. – 2009. – №1. – С.114-117.

2.Нашкерська Г. Особливості визнання та оцінки поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги [Текст]/Г.Нашкерська//Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. – №11. – С.31-37.

3. Панасейко І.М. Аналіз дебіторської заборгованості [Текст] / І.М.Панасейко, Т.В.Петрук//Економічний простір. – 2010. – №39. – С.129-133.

4. Потій В. Кредитна політика підприємств як інструмент управління дебіторською заборгованістю / В. Потій, Г. Куліш // Ринок цінних паперів України. – 2012. – №8. – С. 37-43

5. Яструбський М.Я. Дебіторська та кредиторська заборгованість: контроль та управління як запорука успішного розвитку [Електронний ресурс]/М.Я.Яструбський,О.О. Фарйон//Науковий вісник НЛТУ. – 2011. – Вип.21.4. – С.276-282.