Бритвєнко А.С.

Бердянський університет менеджменту і бізнесу, Україна

Стан олійно-жирового комплексу в Україні

Олійно-жировий комплекс має великі перспективи. Будучи одним із найбільш розвинутих та рентабельних, він демонструє потенціал як щодо забезпечення внутрішніх потреб, так і задоволення попиту зовнішнього ринку. Це викликає підвищену зацікавленість вітчизняних та іноземних інвесторів до його функціонування і розвитку. Не виникає сумнівів, що навесні саме олійні культури будуть фаворитом посівної кампанії.

Олійні культури займають важливе місце в структурі посівів і економіці агропромислових формувань різних форм власності та видів господарювання. Динаміка виробництва насіння олійних культур свідчить, що основу сировинної бази олієекстракційної промисловості складають соняшник, ріпак, соя, льон олійний, гірчиця біла та ін. Основними виробниками насіння соняшнику є підприємства Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Кіровоградської та Харківської областей, які забезпечують 2/3 валового виробництва.

Аналіз динаміки посівних площ, урожайності та валового виробництва насіння соняшнику свідчить, що збільшення обсягу виробництва відбувається за рахунок розширення посівних площ культури [1].

В Україні посіви здійснять на площі близько 5,7–5,8 млн. га. Очікувана врожайність соняшнику – 19 ц/га. Можливий обсяг врожаю – 10–10,5 млн. т, з яких майже все піде на переробку. У цьому випадку експорт олії може скласти 3,6–3,75 млн. т.

У новому сезоні можливе зростання врожаю соняшнику в Євросоюзі на 1,5–2 млн. т, в Аргентині на 0,2–0,3 млн. т. Закупівельні ціни на соняшник в Україні в 2013−2014 маркетинговому році будуть не менше, ніж 4350 грн / т в середньому [2].

Останніми роками для вітчизняного олійного сектору характерним було збільшення виробництва сої та ріпаку, нарощування споживання соєвого шроту та імпортованої пальмової олії. В Україні протягом останніх кількох років існує чітка тенденція до зростання посівних площ і обсягів виробництва сої.

Тенденція до зростання посівних площ і обсягів виробництва ріпакового насіння спричинена різким підвищенням попиту та ціни на нього. Також зросли обсяги експорту насіння ріпаку, якість якого практично не поступається світовим стандартам, що забезпечило конкурентоспроможність його на світовому ринку. Проте, сьогодні Україна є лише експортером ріпаку як сировини, яку переробляють на біопаливо.

Провідними підприємствами з виробництва ріпакової олії є Чернівецький олійно-жировий комбінат — 34,1%, Вінницький олійно-жировий комбінат — 27,8%, Пологівський олійно-екстракційний завод — 22,8% загального виробництва ріпакової олії. З новим урожаєм збільшився попит на олійні культури, особливо на соняшник, як з боку переробних підприємств, так і експортерів. Саме тому ціни стрімко пішли вгору. Насіння олійних культур є одним із найбільш привабливих видів продукції, попит на яку необмежений і випереджає пропозицію, що відповідно забезпечує високий рівень цін на дану продукцію. Це дозволяє сільськогосподарським товаровиробникам навіть за невисокої врожайності та високої собівартості виробництва олійних культур гарантовано одержувати високі прибутки.

У ринковій економіці основний вплив на ціну мають попит і пропозиція. Ціни реалізації насіння олійних культур залежать від попиту на нього і коливаються під впливом строків продажу та каналів збуту. На ринку насіння в період основного його продажу рівень цін значно нижчий, ніж тоді, коли відбувається перепродаж насіння олійних культур посередниками (великими підприємствами, що закуповують його з метою перепродажу або експорту). У цей період виробники беруть участь у реалізації лише незначних обсягів продукції. З урожаю товаровиробники за чотири місяці (вересень−грудень) реалізують 80- 90% одержаного обсягу насіння, а ціни в цей період нижчі на 25−30%, ніж при реалізації його в січні−серпні.

Головними факторами утворення цін на олію в Україні є платоспроможний попит населення, а також компаній-експортерів, вартість сировини і витрати на її переробку. Коливання цін на олію мають сезонний характер: у період збирання врожаю (вересень−жовтень) вони знижуються, а в березні–квітні наступного року підвищуються.

Наведені фактори і показники ефективності виробництва насіння олійних культур показують наявність величезної кількості взаємозв'язків товаровиробників у процесі виробництва, їх розгалуженість за технологічними, економічними та організаційними напрямами, що є основою формування економічних відносин у сфері виробництва і реалізації продукції та предметом їх удосконалення.

Функціонування ринку насіння олійних культур та продуктів їхньої переробки сприяє підвищенню економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зростання дохідності підприємств та підвищення конкурентоспроможності продукції.

Основним напрямом збільшення обсягів олійних культур та підвищення економічної ефективності повинна бути інтенсифікація галузі. Впровадження у виробництво новітніх технологій забезпечує вищі темпи росту врожайності порівняно з темпами збільшення витрат, що дає змогу знизити собівартість одиниці продукції [1].

Література:

1. Виробництво насіння олійних культур. Захмарні перспективи. [Електронний ресурс] / Аграрная социальная сеть – Режим доступу : http://fermerplus.com.

2. Прогноз врожаю в України в 2013 році [Електронний ресурс] / Режим доступу : http://www.agriagency.com.