Секція «Економіка промисловості»

Лобоцька Л.Л.,к.т.н., Привалов С. І., магістрант

Одеська національна академія харчових технологій

ПРОБЛЕМИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ВИНОГРАДНО - ВИНОРОБНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ

Конкурентоспроможність підприємства відображає в економічній науці проблеми його потенційних можливостей в конкурентній боротьбі. Ця категорія відома з 60-х років двадцятого століття, але й досі вона ще формується, кожен новий дослідник вкладає в поняття «конкуренто-спроможність» своє розуміння цієї проблеми.

Вперше воно було введено М. Портером та є базовим в управлінні. Конкурентоспроможність буде існувати для підприємства до того часу, коли воно утримує конкурентну перевагу над іншими підприємствами на ринку [1]. Конкурентна перевага характеризується М. Портером як «продуктивність використання ресурсів», де критерієм виступає рентабельність виробництва. Конкурентні переваги існують тоді, коли підприємство може отримати рентабельність вище середньої для даної галузі або сегмента ринку. Ці переваги визначаються набором характеристик, властивостей товару чи послуг.

Герчикова І. Н. [2] розглядає конкурентоспроможність (конкурентний потенціал) як «комплекс экономічних характеристик, визначаючих положення фірми (підприємства) на галузевому ринку (національному чи світовому)». Цей комплекс містить характеристики товару, визначеного сферою виробництва, а також фактори, які формують економічні умови виробництва та збуту товарів фірми.

Визначення конкурентоспроможності підприємства можна знайти також в працях багатьох авторів : П. Самуельсона, И. Шумпетера, Пітера Р.Діксона, Е.А. Горбашко, , А.П. Градова, Е. М. Карлика, І.В. Ліпсица, Л.М. Путянина, М. И. Книша, Г.Л. Азоєва, М. Г. Лапусти, В. А. Маневича, К. Ф. Пузині, В. И. Сиськова, В. В., Р.А. Фатхутдінова та ін.

Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується за-лежно від економічіного об`єкту, який розглядається. Якщо говорити про поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції національної економіки в системі міжнародних відносин, головним чином у сфері міжнародної торгівлі. З цієї позиції конкурентоспроможність слід розглядати як ступінь, з якою нація при справедливих умовах вільного ринку виробляє товари і послуги, які задовольняють світовим вимогам і при цьому збільшує доходи своїх громадян. Рівень конкурентоспроможності визначається такими основними факторами, як: технологія; наявність капіталів; наявність людських ресурсів; стан зовнішньої торгівлі.

Конкурентоспроможність підприємства слід розуміти як реальну та потенційну спроможність, а також наявні для цього можливості підприємства вивчати попит (ринок), проектувати, виготовляти та реалізувати товари, які за своїми параметрами у комплексі більш привабливі для споживачів, ніж товари конкурентів.

Проблема підвищення конкурентоспроможності підприємств виноробної галузі України стає особливо актуальною у зв'язку зі вступом країни до СОТ, а також з бажанням створити зону вільної торгівлі з країнами ЄС.

Конкуренція на світовому ринку виноробної продукції зростає, про що свідчать дані таблиці 1 [ 3 ]. Виробництво винопродукції здійснюють не тільки європейські країни, а й країни Америки, Азії, Африки, Австралії. У 2011 р. загальна площа виноградників у світі становила 7 млн.585 тис.га, з них на 4 країни Європи (Франція, Італія, Іспанія, Португалія) припадало 37,64 % , Китай – 17,93 %, США – 5,34 %. Більшість вказаних в табл. 1 країн є експортерами продукції, і тільки Китай, Російська Федерація мають дефіцит. Отже, для українських виробників потенційними ринками збуту винопродукцї можуть бути, перш за все, країни СНД, країни Сходу.

Виноградно-виноробна галузь України – одна з важливіших бюджето-утворюючих галузей агропромисового комплексу (АПК), продукція якої має зайняти певне місце на світовому ринку, адже країна має сприятливі грунтово-кліматичні умови вирощування винограду, достатній промисловий потенціал, кваліфіковані кадри, багатовікові національні традиції.

Таблиця 1

Показники по країнах за 2011 р.

Країна	Показники
	Виробниц-тво вина, млн. гл	Площі виноградників, тис.га	Споживан-ня у країні, млн.гл	Експорт, млн.гл
Франція	49633	807	29936	14110
Італія	41580	776	23052	24287
Іспанія	33397	1032	10150	22309
США	18740	405	28500	4210
Аргентина	15473	218	9725	3112
Китай	13000	560	17000
Австралія	11090	174	н/д	7012
Чилі	10463	202	н/д	6623
Португалія	5925	240	н/д	2960
Російська Федерація	6353	58,1	11633

В останні роки спостерігалося зростання виробництва винограду і продукції його переробки, табл.2, [ 4 ], але з 2011 р. структура випуску дещо змінилася, намітився спад у випуску вин і ріст виробництва кон'яку.

Зменшення випуску вин обумовлено певної мірою підвищенням конкуренції між вітчизняною і імпортною продукцією, зниженням купівельної спроможністі населення, змінами у структурі експорту, скороченням площ під виноградники.

У 2012 р. частка імпорту по вину склала більш, ніж 30 %. Основними імпортерами вин виступають не тільки Грузія, Молдова, але й Франція, Італія, Іспанія, тобто країни ЄС. Експорт винопродукції вітчизняного виробництва складає тільки 5-15 %, в основному у країни СНД.

Особливу занепокоїність викликає скорочення площ під виноградники, що звужує сировинну базу для виробництва. Так, якщо у 2000 р. вона складала 97,6 тис. га, то у 2011р. зменшилася до 84,1га.

Таблиця 2

Динаміка виробництва винограду, винопродукції в Україні

Показники	Роки
	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011
Виробництво: винограду, тис.т	443	301	360	415	469	408	522
вина виноградного, млн.дал	16,4	17,1	19,5	21,0	23,1	29,6	16,8
вина шампанського, млн.дал.	4,4	4,5	4,5	4,0	4,2	4,2	3,7
коньяку, млн.дал	2,4	2,8	3,6	3,9	3,4	3,6	4,7

Для посилення своїх позицій на внутрішньому і зовнішніх ринках вітчизняним виробникам потрібно знижувати собівартість продукції, щоб мати цінові переваги перед імпортною продукцією. Крім того, слід урівняти умови експорту і імпорту з позицій мита ввізного і експортного.

На деяких підприємствах галузі не проведено технічне переозброєння виробництва, потребує вдосконалення і технологія виробництва вин.

У зв'язку з бажанням України створити зону вільної торгівлі з країнами ЄС з боку цієї організації була висунута вимога відмовитися на теріторії України від таких найменувань, як «Конь’як», «Шампанське», «Херес», «Мадера». Представникам української сторони все ж вдалося відстояти точку зору на право використовувати ці найменування при реалізації продукціїї на внутрішньому ринку, але для експорту умови ускладнюються.

Не сприяє півищенню конкурентоспроможності вітчизняних виробників і рішення Уряду України направити у 2013 р. 1,5 % збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства до державного бюджету. Провідні фахівці галузі розрахунками підтвердили, що це рішення призведе до подальшого зниження площ під виноградники і погіршенню сировинної бази виробництва [5]. До збільшення цін на вітчизняну проукцію призведе нова ставка акцизного збору, яка за планом Уряду зросте практично у 2 рази.

За таких умов конкурентоспроможність вітчизняної продукції буде знижуватся. Тому представники галузі вважають, що Україна повинна формувати державну політику, спрямовану на підтримку і розвиток галузі, сприяти підвищенню конкурентоспроможності її продукції, посиленню позицій на зовнішніх ринках.

Актуальними у виноградно-виноробній галузі залишаються проблеми і завдання, які сформульовані у Програмі розвитку виноробства в Україні до 2025 року [6], основними з яких є:

невідповідність обсягів виробництва столового винограду потребам населення; винограду технічних сортів потребам виноробства, яке орієнтовано на попит на внутрішньому та зовнішньому ринках.
закладення насаджень садівницьким  матеріалом низьких селекційних категорій;
 низька ефективність виробництва винограду, яка зумовлена високою долею старих та зріджених виноградних насаджень, що підвищує собівартість і знижує конкурентоздатність столового винограду та вітчизняної виноробної продукції.

подовження терміну дії Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" ( 587-14 ) до 2025 р.;

удосконалення механізму надання державної підтримки виноградарству

та забезпечення розвитку виноробства з урахуванням вимог СОТ;

розробка Виноградного кадастру в рамках загального земельного кадастру;

обрання правильної маркетингової політики;

здійснення заходів щодо забезпечення розвитку інфраструктури ринку виноробної продукції, диверсифікації каналів реалізації та забезпечення якості продукції, регулювання попиту і пропозиції,

захист ринку від імпортної винопродукції та сировини низької якості;

здійснення заходів щодо збільшення ємності ринку винограду та продуктів його переробки з урахуванням потреб населення, його купівельної спроможності та максимальних можливостей експорту;

інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази виноградно-виноробної галузі, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій;

удосконалення страхової та податкової політики у сфері виноградно-виноробного виробництва;

підвищення ролі науки й освіти, розвитку дорадництва;

удосконалення галузевої нормативної і технологічної документації, яка відповідає положенням та вимогам Європейського Співтовариства.

Література

1. Портер М. Стратегія конкуренції. Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільсь-кого/ М. Портер. – К.: Основи, 1997. – 390 с.

2. Герчикова И.Н. Менеджмент: Учебник/ И.Н. Герчикова. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 501 с.

3. Информационно-статистические показатели изменений в структуре мировых виноградников, а также производства, экспорта и потребления вина аиноградно-винодельческими странами мира //ВиноГрад. – 2012. №№ 3. – С. 20-22.

4. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.ukrstat.gov.ua

5. Гисем В. Проблемы, задачи и перспективы развития отрасли /В. Гисем// ВиноГрад. – 2012. №№ 6. – С. 21-22.

6. Авидзба А.М. Программа развития виноградарства и виноделия в Украине до 2025 г. / А.М. Авидзба //ВиноГрад. – 2009. №№ 7-8. – С. 61-63.