Гудзевич А.В., Олініченко І.О.
Вінницький державний педагогічний університет
ім. М.М.Коцюбинського, Україна
ТЕРИТОРІАЛЬНА
ОРГАНІЗАЦІЯ, ОСВОЄННЯ ТА ОХОРОНА ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ УКРАЇНИ
Лісові ландшафти України формувалися
упродовж тривалого періоду історії. Тому, щоб досконаліше дослідити їх сучасний
стан та перспективи розвитку, потрібно детальніше ознайомитись з їх
територіальною організацією, історією освоєння та охороною.
Останніми науковими дослідженнями лісових
ландшафтів займались такі науковці: Г.І. Денисик та В.С. Канський (лісові
антропогенні ландшафти); В.Ю. Юхновський (лісоаграрні ландшафти); М.А. Голубець
(сучасна типологія лісів) ті ін.
Ліси України за своїм призначенням і розташуванням
виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі та
інші функції і забезпечують потреби суспільства в лісових ресурсах.
До особливостей лісових ландшафтів та
лісового господарства України відносяться: відносно низький рівень лісистості;
повільне зростання лісів у різних природних зонах (Полісся, Лісостеп, Степ,
Українські Карпати та гірський Крим), що містить істотні відмінності щодо
лісорослинних умов, методів ведення лісового господарства, використання лісових
ресурсів та корисних властивостей лісу;переважно екологічне значення лісів та
висока їх частка (до 50%) з режимом обмеженого лісокористування;низький
відсоток заповідних лісів (15,8%), який має незначну тенденцію до
зростання;історично сформувалась ситуація закріплення лісів за численними
постійними лісокористувачами (для ведення лісового господарства ліси
надані в постійне користування
підприємствам, установам і організаціям кількох десятків міністерств і
відомств);значна площа лісів зростає у зоні радіоактивного забруднення;
половина лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду[3].
Загальна площа лісового фонду України
становить – 10,4 млн. га, із яких вкритих лісовою рослинністю – 9,6 млн. га.
Лісистість території країни становить 15,9%. За 50 років площа лісів зросла на
21%, а запас деревини майже у три рази [1].
Ліси на території України розташовані
дуже нерівномірно. Вони сконцентровані переважно на Поліссі та в Українських
Карпатах. Лісистість у різних природних зонах має значні відмінності й не
досягає оптимального рівня, за якого ліси найбільш позитивно впливають на
клімат, ґрунти, водні ресурси, пом’якшують наслідки ерозійних процесів, а також
забезпечується одержання більшої кількості деревини [4].
Українські землі історично належали до
складу різних держав, тому склалися значні регіональні відмінності в ході
становлення правового регулювання використання лісів і відповідно ведення
лісового господарства.
Основні аспекти, що мали вплив на стан
лісового господарства, такі: понад 100 років ведення лісового господарства за
період до 1917 року на основі переважання приватної власності на ліси і
споживацького підходу до них (70% лісів українських губерній знаходилось у
приватній власності) призвело до того, що загальна площа лісів рівнинної
України зменшилася на 40%, високоякісні дубові та соснові ліси практично
зникли[2].
Природно-заповідний фонд становить 4,7%
загальної території України. Найбільша кількість заповідних територій
підпорядкована Державному комітету лісового господарства
[1].
Україна приєдналася до пан-європейського
процесу щодо збереження і захисту лісів. В рамках багатьох міжнародних проектів налагоджується
співробітництво з іноземними науковими і навчальними закладами. Державним
комітетом лісового господарства України підписані меморандуми про
співробітництво у сфері лісового господарства і науки з лісовими службами
Австрії, Російської Федерації та Словаччини [3].
В Україні зросла кількість заповідників і
національних парків. Запроваджується система державного моніторингу лісів, яка
вже діє в 14 областях України. В лютому 2006 року прийнято і введено в дію
новий Лісовий кодекс. В доповнення до Лісового кодексу прийняті і діють
регіональні правові акти з охорони лісів [4].
Кабінет Міністрів затвердив державну
програму «Ліси України» на період 2010-2015 р. Програмою закладені три виміри:
екологічний – забезпечення сталого стану лісового фонду, поліпшення якісних
характеристик лісів для виконання ними екологічних функцій; економічний –
формування системи норм раціонального лісоводства і лісокористування, створення
умов для розвитку довгострокового і сталого бізнесу; соціальний – збереження та
відновлення рекреаційного потенціалу лісів. Передбачено посадку 430 тисяч
гектарів лісу, облік та інвентаризацію лісів, сертифікацію та раціональне
використання ресурсів. Будівництво лісових доріг дозволить поліпшити екологічну
ситуацію та створить умови для розвитку туристично-рекреаційного комплексу
[3]
Отже, територіальна організація лісів
України формувалася упродовж тривалого історичного періоду. За цей час
сформувалися абсолютно нові лісові ландшафти – антропогенні, а ліси
натурального походження майже зникли. Для покращення стану лісових ландшафтів
України Кабінет Міністрів затвердив державну програму «Ліси України», яка
спрямована захистити та покращити стан лісових ландшафтів.
Література:
1. Генсірук С. А.
Ліси України. / С.А. Генсірук. Наук. тов. ім. Шевченка, УкрДЛТУ. – Львів, 2002.
– 495 с.
2. Денисик Г.І.
Лісові антропогенні ландшафти Поділля / Г.І. Денисик, В.С.Канський. – Вінниця.
–ПП «Едельвейс і К», 2010. – 200 с.