Современные информационные технологии / 4.Информационная безопасность.

Ставицький О.В., Дергач О.О., Степанов Б.М., Цепух Д.Є.

Київський коледж університета сучасних знань, Україна

Виникнення та розвиток вірусів

Теоретичні основи програм, що самопоширюються, були закладені в 40-х роках минулого сторіччя в працях по вивченню математичних автоматів, що самовідтворюються, американського вченого Джона фон Неймана. В 1951 році ним був розроблений метод, що демонстрував можливість створення таких автоматів.

В 1959 журнал "Scientific American" опублікував статтю Л. С. Пенроуза "Self-Reproducing Machines", присвячену механічним структурам, що самовідтворюються. На відміну від раніше відомих робіт, тут була описана найпростіша двовимірна модель подібних структур, здатних до активації, розмноженню, мутаціям, захватові. Пізніше, учений Ф. Ж. Шталь (F. G. Stahl) реалізував модель на практиці за допомогою машинного коду на IBM 650.

Перші програми, що самопоширюються, не були шкідливими в змісті. Це були скоріше програми-жарти або наслідки помилок у програмному коді, написаному в дослідницьких цілях.

У 1961 р. програмісти фірми Bell Telephone Laboratories розробили комп’ютерну гру «Дарвін», у якій декілька програм-організмів завантажувалися в пам’ять комп’ютера. Організми, створені одним гравцем, мали знищити представників іншого виду, захоплюючи всю пам’ять комп’ютера.

Цим закінчилися теоретичні дослідження вчених та нешкідливі вправи інженерів, і весь світ досить швидко дізнався, що теорія механізмів, здатних до саморозмноження, з успіхом може бути застосована з іншою метою.

На початку 70-х років з’явився «Creeper» - це найперший вірус. Його було виявлено в прототипі сучасного інтернету - військовій комп'ютерній мережі ARPAnet. Творцем прийнято вважати Боба Томаса, співробітника компанії «Bolt Beranek and Newman». Вірус вмів переміщуватися між серверами і лишати на моніторі. Це цілком натуральний "хробак", який "заражав" комп'ютери DEC PDP-10 на базі ОС TENEX, використовуючи як засіб поширення ARPANET. Загалом ніяких шпигунських і деструктивних дій цей вірус не виконував, відповідно, був досить безпечним. Пізніше для видалення настирливого, але в цілому нешкідливого вірусу, невідомим була створена програма «Reaper». Вона розповсюджувалась обчислювальною мережею і, у разі виявлення тіла вірусу Creeper, знищувала його.

Тобто, виходить, що "черв'яки" і інтернет народилися практично одночасно. Хоча варто уточнити: терміни "вірус" і, тим більше, "хробак" щодо комп'ютерних програм тоді ще не застосовувалися.

Вважають, що ідею створення комп’ютерних вірусів окреслив письменник-фантаст Т.Дж.Райн, котрий в одній із своїх книжок, написаній в США в 1977р., описав епідемію, що за короткий час охопила біля 7000 комп’ютерів. В 70-х роках, коли вийшла його книга, описані в ній факти здавалися малою фантастикою, та вже в кінці 80-х років проблема комп’ютерних вірусів стала великою дійсністю.

Наприкінці 70-х років поява перших персональних комп’ютерів та розвиток мережевої інфраструктури починають епоху історії вірусів. Наприкінці 1970-х років з’явилися перші програми-вандали, які після запуску знищували дані користувачів. У цей самий час було створено перші троянські програми, що проявляли свою сутність лише через певний проміжок часу або за певних умов.

Комп'ютерний вірус - це невелика програма, що написана програмістом високої кваліфікації, здатна до саморозмноження й виконання різних деструктивних дій. На сьогоднішній день відомо понад 50 тис. Комп'ютерних вірусів. Існує багато різних версій стосовно дати народження першого комп'ютерного вірусу. Однак більшість фахівців сходяться на думці, що комп'ютерні віруси, як такі, вперше з'явилися у 1986 році, хоча історично виникнення вірусів тісно пов'язане з ідеєю створення самовідтворюючих програм.

Віруси діють тільки програмним шляхом. Вони, як правило, приєднуються до файлу або проникають всередину файлу. У цьому випадку кажуть, що файл заражений вірусом. Вірус потрапляє в комп'ютер тільки разом із зараженим файлом. Для активізації вірусу потрібно завантажити заражений файл, і тільки після цього вірус починає діяти самостійно. Деякі віруси під час запуску зараженого файлу стають резидентними (постійно знаходяться в оперативній пам'яті комп'ютера) і можуть заражати інші файли та програми, що завантажуються. Інші різновиди вірусів відразу після активізації можуть спричиняти серйозні пошкодження, наприклад, форматувати жорсткий диск.

До програмних засобів захисту належать різні антивірусні програми (антивіруси). Антивірус - це програма, яка виявляє й знешкоджує комп'ютерні віруси. Слід зауважити, що віруси у своєму розвиткові випереджають антивірусні програми, тому навіть у випадку регулярного користування антивірусів немає 100% гарантії безпеки. Антивірусні програми можуть виявляти та знищувати лише відомі віруси, при появі нового комп'ютерного вірусу захисту від нього не існує до тих пір, поки для нього не буде розроблено свій антивірус.

Якщо не вживати заходів для захисту від комп'ютерних вірусів, то наслідки зараження можуть бути дуже серйозними. В ряді країн карне законодавство передбачає відповідальність за комп'ютерні злочини, в тому числі за впровадження вірусів. Для захисту інформації від вірусів використовуються загальні та програмні засоби.

Література:

1. Львов И. Б., Казеева Г. Г., Морев И. А. Информатика часть 2 – Владивосток 2001 г.

2. Леонтьев В. Современная энциклопедия персонального компьютера 5-е издание, «Олма-Прес» , 2003 г.

3. Степанов А. Н. Информатика 3-е издание СПб.: Питер, 2002. – 608 с.