Медицина/ 7. Клиническая медицина

Дзюбенко Л.М.,Почта Л,І.,Сівак О.М.,Бурхович О.К.,Астапова І.В.

НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ОЗДОРОВЛЕННЯ ПРИРОДНИМИ ТА ПРЕФОРМОВАНИМИ ФАКТОР АМИ

Відомо, що екологічні проблеми не мають меж, тому що довкілля людини тісно пов’язано у єдине середовище біосферу – навколишнє середовище живих створінь на планеті. Однак загальне, глобальне середовище створюють окремі регіони – промислово розвинуті території, екологічна обстановка яких природно найбільш концентрована по багатьма показникам. Це стосується промислово розвинутих регіонів, до яких має відношення і Придніпровський регіон з високо розвинутою гірничорудною, вугільною, металургійною, металооброблювальною, машинобудівною, хімічною та ін. галузями промисловості, тобто великий промисловий центр. Природно, що на території регіону створюються певні умови праці, відпочинку та побуту населення. Постійний шкідливий вплив факторів створює умови розвитку преморбідних станів населення з послідуючим ,формуванням захворюваності серед дитячого та дорослого населення.

Задача оздоровлення Придніпровського регіону вельми актуальна, про що свідчать дані захворюваності населення. У дослідженнях багатьох авторів було встановлено, що у дітей – мешканців великих промислових місць частіше реєструються гіпотрофія, анемія, гострі респіраторні захворювання, наслідки перинатальних уражень нервової системи, дисбактеріоз кишечнику, ніж у малюків – мешканців міст середньої величини з меншим техногенним навантаженням та антропогенним забрудненням навколишнього середовища; у них відзначається також підвищення активації перекісного окислення ліпідів, прояви ендотоксикозу, змінення у імунній системі. Це обумовлює необхідність пошуку ефективних профілактичних заходів, спрямованих на мінімізацію негативного впливу мешкання у великому промисловому місті на стан здоров’я дітей, особливо раннього віку, що узгоджується зі стратегією ВОЗ “Здоров’я для усіх у 21 столітті”, на яку спрямовує курс і наша держава.

Велика увага останнім часом приділяється розробці та впровадженню нових бездоганних, високоефективних медичних технологій, методів лікування, реабілітації та профілактики. Сучасні вимоги наукової та практичної медицини потребують більш широкого впровадження ефективних засобів профілактики та лікування у різних галузях охорони здоров‘я. Дедалі більший інтерес проявляється останнім часом до не -медикаментозних методів лікування, які можуть замінити чи суттєвим чином обмежити потребу в лікарських препаратах і при цьому впливати на різноманітні сторони патологічного процесу, сприяти регуляції порушеного гомеостазу, покращенню функціонального стану різних органів та систем, активізації захисних сил організму. Серед нових, альтернативних, немедикаментозних методів лікування , слід звернути увагу на все більш розповсюджуваний в усьому світі метод озонотерапії, який передбачає використання з лікувальною метою озоно-кисневої суміші та приладів для її обробки.

Вперше озон як хімічний елемент було віднайдено вченим з Голландії, фізиком Мак ван Марумом у 1785 році. Професор Базельського університету Крістіан Фрідріх Шонбейн дав назву цьому елементу «озон» - від грецької «ароматний». В 1840 році Шонбейн вперше виявив здатність озону приеднуваться до біоорганічних субстратів за місцем розташування в них подвійних зв‘язків. Подальші дослідження властивостей озону пов‘язані з іменами Морін‘яка та Деларіва, Фреліса та Баккереля, котрі показали можливість перетворення кисню в озон. Унікальні властивості озону ще на початку ХІХ сторіччя привернули до себе увагу медиків. В 1898 році A.Thauerkauf, Luth відкрили Інститут озонотерапії у Берліні. В 1902 році J.H. у «Словнику практичної матеріальної медицини», який був виданий у Лондоні, описує успішне застосування oxygenіuma під час лікування анемії, кашлю, раку, діабету, грипу, наркоманії, язв, отруєнь стрихніном, кашлюку.

Вперше озон як асептичний засіб був апробований A. Wolff (1915) під час Першої світової війни. В подальшому поступово накопичувалась інформація щодо успішного застосування озону під час лікування різноманітних захворювань.

В теперішній час в наявності в достатній кількості експериментального та клінічного матеріалу, який дозволяє ефективно та безпечно застосовувати озонотерапію в медицині. Це обумовлено зростанням алергізації населення, зниженням чутливості до антибіотиків, великою кількістю побічних ефектів. Цікавість до озону пов‘язана з його властивостями – впливати на транспортування та вивільнення кисню в тканини та його дезінфікуючої дії.

Сьогодні відома досить висока ефективність використання озонотерапії при різноманітних патологіях: захворювання верхніх дихальних шляхів та легенів, інфекційні захворювання (інактивація вірусів, бактерій, лікування гепатитів), шкірно-венерологічна практика (екземи, піодерміти, дерматити), хірургія (остеомієліти, опіки, виразки, пролежні, гангрена, порушення периферичного кровообігу), кардіохірургія, фізіотерапія, а також гігієна та санітарія.

Озонотерапія – це високоефективний метод лікування. Озон спрямовує окислювальну дію на мембрану патогенних мікроорганізмів, вбиваючи практично всі види «шкідливих» бактерій, грибів та вірусів. Відповідно в залежності від концентрації та засобів введення озоно-кисневої суміші розрізняють такі ефекти дії на організм як, антибактеріальний, протигрибковий, противірусний, імуномодулюючий, протигипоксичний (покращення постачання тканинам кисню), цитостатичний, дезінтоксикуючий ефекти.

Таким чином, використання озонотерапії як високоефективного методу лікування, реабілітації та профілактики в промислово розвинутих регіонах допоможе у вирішенні питання суттевого покращення здоров‘я дитячого та дорослого населення.

Література

1 .Сборник трудов 6й всеросийской научно-практической конференции

«Озон в биологии и медицине».- Н. Новгород.-2005.-250 стр.