Медицина/7.Клиническаямедицина

ПоліщукВ.О., Ничволода К.Г., Чорна І.А

КЗ «Петропавлівська ЦРЛ»ДОР»

АСКАРІДОЗ

 

Аскарідоз – один із найпоширеніших гельмінтозів на земній кулі.Аскарідами уражено близько 25% населення світу.На території країн СНД аскарідоз найбільш поширений у Білорусії, Закавказзі, центральних і південно – західних районах РФ. Незначний відсоток хворих реєструють у місцевостях із посушливим кліматом (середньоазіатські країни, за винятком гірських передгірних районів Кавказу). Особливо поширений аскарідоз у тропічних місцевостях із річними опадами 100см і більше, в яких практично кожна дитина уражена з раннього дитинства, а захворюваність серед дорослого населення становить 50% і вище.

Досить часто захворювання зустрічається в Україні, особливо в її західних і північних областях.

Так, у Петропавлівському районі Дніпропетровської області, другою по широті розповсюдження інвазією після ентеробіозу є аскарідоз. Ураженість населення району аскарідозом на 100 тис. населення (33,2) перевищує середньо – обласний (8,94) показник на 12%.

 

Рівень ураженості аскарідозом населення району 

на 100 тис. населення за 2010 - 2012 роки

 

Нозології

2010

2011

2012

 

Петропав-лівський

р-н

Середньо-

район.

По області

Петропав-лівський

р-н

Середньо-

район.

По області

Петропав-лівський

р-н

Середньо-

район.

По області

Аскарідоз

26,03

11,72

8,39

27,16

9,29

8,22

33,2

20,5

8,94

Ентеробіоз

746,10

453,16

437

537,29

440,5

456,4

594,6

341,9

З94,4

 

Отже,  як видно з даної таблиці рівень ураження населення аскарідозом зростає з кожним роком (порівняно з 2010 роком показник ураженості аскаридозом  у 2012 році зріс на 18%).

Зараження людини відбувається пероральним шляхом. Інвазивні яйця потрапляють в організм хворого з водою та немитими овочами, фруктами, зеленню. Особливо часто аскарідозом заражаються діти і люди, діяльність яких пов’язана із сільським господарством.  

Так, у Петропавлівському районі Дніпропетровської області спостерігається досить високий рівень ураженості дітей аскарідозом. Реєструється аскарідоз переважно серед дітей дошкільного віку (54%). 

 

Рівень ураженості аскарідозом  дитячого населення Петропавлівського району Дніпропетровської області

 за 2010 – 2012 роки

 

 

Нозології

2010

2011

2012

 

Петропав-лівський

р-н

Середньо-

район.

По області

Петропав-лівський

р-н

Середньо-

район.

По області

Петропав-лівський

р-н

Середньо-

район.

По області

Аскарідоз

110,5

57,78

37,88

27,16

43,94

34,95

125,1

52,7

34,95

Ентеробіоз

3862,8

2522,2

2636,5

2814,8

2554,07

2990,06

3023,4

2194,4

2585,5

 

Рівень ураженості дітей аскарідозом  по району перевищує середньо-обласний (34,95) показник і складає 125,1. 

Аскарідоз – гельмінтоз, що характеризується в ранній міграційній фазі наявністю алергійного синдрому з ознаками враження органів дихання, у пізній фазі - ураженням органів травлення.

Аскарідоз викликає веретено - подібний гельмінт – аскаріда людська (Аscaris lumbricoides).

Аскаріда – велика роздільностатева нематода.  Довжина самок 20 - 40см, самців – 15 – 25см. Тіло на кінцях загострене, покрите щільною кутикулою  білого або розовуватого кольору. На головному кінці характерна наявність трьох великих губ, які видно при малому збільшенні мікроскопу. Хвостовий кінець самця переважно загнутий у вигляді гачка.

Локалізуються аскаріди в тонкому кишечнику, переважно в його верхньому відділі, але іноді заповзають у червоподібний відросток сліпої кишки, жовчний міхур, шлунок, стравохід, трахею. У тонкому кишечнику самки аскарід відкладають до 240000 яєць. Подальший розвиток яєць можливий лише в зовнішньому середовищі, де за наявності оптимальних умов приблизно за два тижні у яйці розвивається личинка. У ґрунті, при температурі від +130С до +360С, яйця зберігають життєздатність від 6 до 10 років. 

Діагностика аскарідозу досить складна і відрізняється у різних фазах захворювання – міграційній та кишковій.

Складність діагностики ранніх стадій зумовлена цілим рядом чинників: відсутністю специфічних клінічних проявів, точних серологічних методів, стандартизованих антигенів. Проте, наявність таких проявів захворювання, як еозинофільна реакція крові, бронхолегенева патологія, величезний відсоток еозинофілів, еритроцитів і кристалів Шарко-Лейдена, виявлення «летючих» інфільтратів при серійному рентгенологічному дослідженні у мокротинні, дані епідеміологічного анамнезу дають можливість запідозрити міграційну фазу аскаридозу.

У ранній фазі аскарідозу личинки інколи можна виявити при мікроскопії мокротиння.

Для виявлення кишкової стадії проводять мікроскопію калу з метою знаходження яєць. Для цього використовують макрогельмінтологічні і мікрогельмінтологічні методи дослідження, такі як: метод нативного мазка, метод «товстого мазка з целофаном» (по Като), методи збагачення (метод Калантарян, метод Фюллеборна та ін.).  

  При позитивному результаті обов’язково відмічають, які саме яйця знайдені – запліднені чи незапліднені.

    Запліднені яйця мають овальну, рідко округлу форму, товсту, багатошарову оболонку. Зовнішня  білкова оболонка жовто-коричневого кольору з нерівним хвилястим контуром, сильно бугриста і мало прозора. Зустрічаються  яйця і без білкової оболонки. Поверхність  таких яєць гладенька, оболонка прозора і безкольорова. У середині яйця знаходиться округла зародкова клітина темного кольору. Полюси яйця залишаються вільними і прозорими. Розмір: 50 – 60 x 40-50 мкм.

Незапліднені яйця більші за розміром, овальної або неправильної форми, все яйце зайняте жовтковими клітинами. Білкова оболонка виглядає так, як і у запліднених яйцях, однак хвилястий зовнішній контур нерівномірний, відмічаються окремі  горбики. Інколи білкова оболонка може бути відсутньою. Розмір: 50 – 106 x 40 – 50 мкм.

Лабораторний аналіз калу з метою визначення ефективності лікування проводиться через дві неділі.

Заходи для боротьби з аскарідозом  проводять одночасно у декількох напрямках. Вони спрямовані на ліквідацію джерела інвазії, а також на проміжні та кінцеві чинники передачі, тобто мають з одного боку санітарний, а з іншого – лікувальний характер.

Так, необхідно охороняти зовнішнє середовище (ґрунт, джерела водопостачання та ін.) від забруднення фекаліями, а у випадку такого забруднення – усунути його за допомогою санітарних методів.

Іншим профілактичним заходом є масове планове систематичне лікування населення, що забезпечує не тільки звільнення людей від аскарід, але й охорону ґрунту від забруднення яйцями гельмінтів.

Важливе місце у боротьбі з аскарідозом посідає особиста профілактика: необхідно враховувати можливість зараження аскарідозом при вживанні сирих овочів, фруктів і при роботі в городі, а також при грі дітей з землею. Щоб запобігти зараженню аскарідами й іншими гельмінтами, перед вживанням овочі необхідно ретельно вимити.

З метою особистої профілактики не слід пити сиру воду, якщо немає впевненості у чистоті джерел водопостачання. Необхідно захищати харчові продукти від мух.

Велика увага повинна приділятися виконанню вимог по організації і експлуатації  місць відводу і знезараження господарсько – побутових стічних вод.

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література:

 

1.     Бодня К.І., Холтобіна Л.В. Аскаридоз. – Харків: ХМАПО, 2004. - 36с.

2.     Бодня Е.И. Проблема профилактики паразитов в современных условиях // Новости медицины и фармации. – 2005. -  №20-22.- С.9

3.     Бронштейн А.М., Токмалаев А.К. Паразитарные болезни человека: протозоозы и гельминтозы. – М.: Изд-во РУДН, 2002. – С.97–100.

4. Генис Д. Е. Медицинская паразитология:Учебник.- 4-е изд., перераб. и доп.- М.: Медицина, 1991. - 240 с.

5.  Инфекционные и паразитарные болезни /Под ред. Ж. И. Возиановой и др. – В 3 кн. Кн. 1.-К.: Здоров'я, 2000. – С.764-774, 799-803.

6.  Крамарєв С.А. Гельмінтози у дітей //Українська Медична Газета. – 2006, № 7 – 8. – С. 31.

7. Лохманенко В. А. Глистные заболевания и их предупреждение.- М.: Медицина, 1964.-40 с.

8. Паразитарные болезни человека / Р. Г. Лукшина, И. М. Локтева, Т. Н. Павликовская/ Под общей ред. Р. Г. Лукшиной. – Харьков: Дом ИНЖЭК, 2005. – 472 с.

9. Посібник з клінічної лабораторної діагностики /Денисюк В. Г., Ганджа І.   М., Виговська Я. І. та ін./ За ред. проф. В. Г. Денисюка.-К.: Здоров’я, 1992.-296 с.