Педагогические науки / 2. Проблемы подготовки специалистов

К.пед.н., доцент Абсалямова Я.В.

доцент Національного авіаційного університету, м. Київ, Україна

Сутність процесу професійної самореалізації

викладача іноземних мов технічного ВНЗ

Ми живемо у час стрімкого, динамічного науково-технічного прогресу, який вимагає ґрунтовно підготованих фахівців в усіх без виключення галузях. Нові соціально-економічні пріоритети розвитку сучасного суспільства зумовлюють суттєві зміни в цілях, змісті та результатах підготовки нової генерації фахівців-викладачів вишів, зокрема викладачів іноземних мов вищих технічних навчальних закладів (ВТНЗ), які мають характеризуватися творчою ініціативністю, конкурентоздатністю та мобільністю для задоволення особистісних, освітніх і професійних потреб; підвищення загальнонаукового, загальнокультурного та професійного рівнів; запровадження у навчально-виховний процес нових педагогічних концепцій, сучасних технологій навчання і виховання.

Гостра необхідність розв’язання проблем, пов’язаних із самореалізацією особистості в освітньому просторі, підкреслюється рядом сучасних дослідників, серед яких І. Бекешкіна, Л. Вєдерникова, Т. Вівчарик, І. Краснощок, Н. Лосєва, Л. Мова, В. Муляр, М. Недашківська, Г. Нестеренко, В. Радул, Л. Рибалко, М. Ситникова, Л. Сохань, В. Тихонович, А. Фоменко, Н. Шульга та інші. Також розроблені наукові концепції, пов’язані з вивченням питань професійного становлення та розвитку фахівця (В. Алфімов, В. Андрєєв, Л. Макарова, О. Пєхота та ін.).

На сьогоднішній день слід констатувати наявність певного масиву наукових напрацювань у даному напрямі, проте актуальна проблема організації професійної самореалізації викладача іноземних мов ВТНЗ як процесу лишається досі не дослідженою, чому ми і поставили собі за мету втілення відповідного наукового дослідження.

Власне процес професійної самореалізації викладача іноземних мов ВТНЗ ми вважаємо певним способом життєдіяльності людини, який виражає процес набуття нею необхідних фахових знань, умінь, навичок та якостей у міру виникнення потреби у них, що триває протягом усього періоду професійної діяльності по завершенні навчання у базовому виші. Він, по-перше, нерозривно пов’язаний з прагненням самої людини до систематичного, регулярного набуття, оновлення і поповнення відповідних знань, умінь, навичок, у яких відчувається потреба через зміни дійсності або зміну сприйняття і усвідомлення її; по-друге, спрямований на оптимізацію навчально-виховного процесу з предмету: у процесі фахової самореалізації викладач, маючи відповідну мотивацію, прагне оптимально досягати мети професійної діяльності, відповідно до вимог технічного ВНЗ.

Безумовно, важливу роль у розвитку професіоналізму викладача у процесі його фахової самореалізації відіграють обсяг та характер власного досвіду, які надходять з трьох напрямів – побутового, власне професійного, соціального. Найціннішим тут виступає власний професійний досвід з практичними навичками й уміннями. Вони, у свою чергу, є похідними від попередньої фахової підготовки, обміну досвідом з колегами, самоосвіти і саморозвитку.

Практика вищої школи України засвідчує, що існуюча система вищої освіти зорієнтована винятково на формування професійних знань, умінь і навичок. З огляду на постійний всебічний розвиток суспільства, формування спеціаліста не завершується раз і назавжди з одержанням ним диплому і, тим більше, не може бути обмеженим навчанням у базовому вищому навчальному закладі, а вимагає постійного вдосконалення рівня професіоналізму у процесі професійної самореалізації, що забезпечується системою неперервної освіти, яка наразі є відкритою.

Розглядаючи технологію організації процесу професійної самореалізації викладача слід звернутися до системи науково обґрунтованих дій учасників, виконання яких з високим ступенем гарантованості призводить до досягнення поставлених цілей. Активними учасниками тут виступають, перш за все, викладачі зі своїми індивідуальними особливостями та мотивацією, по-друге, – система неперервної освіти, що є важливим фактором впливу на розвиток професіоналізму у процесі їхньої фахової самореалізації. У ході професійної самореалізації викладач постійно аналізує, оцінює на основі самоконтролю наявний власний рівень компетентності. Перш за все, він визначає свій реальний запас необхідних фахових знань, умінь, навичок, якостей. Потім порівнює досягнутий рівень компетентності з вимогами її прогностичної моделі і виявляє недоліки у цьому запасі, які заважають розв’язанню життєвих проблем. Наступним кроком є усвідомлення необхідності оволодіння знаннями, уміннями, навичками та якостями, яких бракує, і виникнення відповідних потреб. На основі цього, з появою мотивації, викладач вимальовує, синтезує власну траєкторію подальшого, зокрема фахового, самовдосконалення та саморозвитку у відкритій системі неперервної освіти.

Висновок. Сьогодні найважливішим для формування та розвитку професіоналізму викладача виступає врахування того факту, що людина розвивається не лише за закладеною у ній біологічною програмою та під впливом навколишнього середовища, але й у залежності від свого власного досвіду, рівня потреб, інтересів, здібностей, спрямованості, Я-концепції, що розкривається у процесі самореалізації і виражається у неперервній освіті.

З початком діяльності викладачів іноземних мов у технічному вищому навчальному закладі, власне у період їхньої професійної адаптації, мають сформуватися усі складові його професіоналізму, заклавши основу для подальшого вдосконалення і розвитку. Тобто, розвиток професіоналізму даної групи викладачів має інтенсивний перебіг на будь-якому етапі у процесі самореалізації.

Серед актуальних напрямів подальших наукових досліджень ми виділяємо дослідження становлення та розвитку окремих складових професіоналізму у процесі професійної самореалізації викладача іноземних мов ВТНЗ.