Педагогічні науки / 2. Проблеми підготовки спеціалістів

К. пед. н. Лимарєва Ю. М.

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна

РОЛЬ ІНТЕГРАЛЬНИХ КУРСІВ У СВІДОМОМУ НАВЧАННІ

Вдосконалення змісту, технологій та засобів викладання навчальних дисциплін вузу, що забезпечують потрібний рівень якості підготовки фахівців, є актуальною дидактичною проблемою. Згідно потреб сучасного суспільства у пошуку нових підходів до систематизації знань та засобів їх усвідомлення, слід виділити окрему орієнтацію на інтегральні курси [1 – 6]. Це є одним із невідкладних завдань, яке окремо висвітлено в національній освітній програмі та потребує якнайшвидшого вирішення. Особливого інтересу ідея набуває за умов урахуванням загальної комп’ютеризації та можливостей використання Internet-ресурсів.

Розвиток науки здійснюється завдяки аналізу історичного досвіду, винайдення певного алгоритму та його вдосконалення з метою використання в подальшій науково-дослідній роботі та практичній діяльності людини. Від народження людина робить безліч відкриттів, часто навіть не помічаючи того. Отже, не треба їй заважати і відлучати від пошуку; потрібно навчати й допомагати їй робити свої відкриття [2, с. 110]. Але, неможливо вивчити будь-що, не маючи певного підґрунтя для цього, на щось треба спиратися, щось прийняти за відправну точку, тіло відліку в еволюційному русі будь-якої науки.

Інтенсивний розвиток освіти ХІХ століття дозволив окремо виділити методологічні та технологічні особливості викладання навчальної дисципліни у вищому навчальному закладі, що безпосередньо стосуються змісту та способів фахової діяльності викладачів та з успіхом можуть бути враховані у сучасному навчально-виховному процесі. А саме: обґрунтування достовірності історичних знань; розкриття еволюції конкретних ідей; ознайомлення з творчістю вчених тієї чи іншої галузі знань; складання оглядів історичних епох розвитку науки; проведення різнопланових порівняльних характеристик; здійснення аналізу розвитку різних галузей науки; …тощо.

Основою свідомого навчання є моделі, складені на основі ключових понять різних наук. Вони комплексно відображають сприйняття всіх явищ засобами цих наук. Інтеграція моделей та понять максимально наближає до реальності. Особистість впродовж навчання створює свої моделі, що відображають суб’єктивне сприйняття дійсності. Отже, кожна особистість оперуючи загальноприйнятими моделями уявляє їх індивідуально, з деякими властивостями, що зрозумілі лише їй. Зазначимо, що стосовно дисциплін природничо-наукового спрямування, більш ніж будь-де, важливу роль відіграє логічний ланцюг, що з'єднує між собою минуле, сучасне й майбутнє [3; 5]. Свідомі знання – це ланцюжок моделей, що доповнюється час від часу зрозумілішими моделями, що вбирають у себе знання різних наук та доводять до розуміння особистості необхідність їх поєднання. Тому на сучасному етапі дуже в нагоді стають інтегральні курси навчання. Здебільше вони впроваджуються на практичних та семінарських заняттях, де ефективнішою виступає методика навчання, що спонукає до розвитку здатності моделювання та спроможна до запуску його механізму в свідомості кожної особистості [2, с. 34]. Як свідчить проведене дослідження, за час пошуку відповідей на всі запитання студенти практично демонструють набуті навички на семінарських заняттях підчас мікровикладань, виступів з рефератами, захистів курсових робіт, проведенні мікродосліджень, а також підчас участі в дискусіях на історичну тематику. Таким чином, підсвідомо відбувається проектування набутих вмінь та навичок на загальний фаховий рівень майбутнього спеціаліста.

З метою усвідомлення важливості результатів отриманих впродовж суто розумової діяльності та оцінки ступеня правильності сформованих уявлень доцільно узгодити їх з реальними фактами та спостереженнями. Для цього в нагоді експериментальна перевірка, що дозволяє переконатися у достовірності та практичному значенні результатів дослідження. Аналогічні прийоми та їх поєднання розкривають єдність процесів пізнання законів природи та суспільства, надають можливість спростити впорядкування матеріалу, правильно його класифікувати, виділяючи фундаментальне від допоміжного. Зазначений методичний підхід підсилює пошукову активність студентів та є потужним мотиватором особистості до самостійної роботи. Таким чином, створюється потужне стимулююче середовище, що «дає зелене світло» реалізації переважної більшості сучасних дидактичних ідей, та відповідає вимогам професійної спрямованості навчання [2, с. 82; 4; 6].

Отже, зазначимо, що саме інтегральні курси забезпечують максимальне наближення експерименту до реальності, торкаючись різних аспектів розглядуваної проблеми. Тому вони можуть і повинні розглядатися як сучасний, методично обґрунтований та ефективний спосіб формування свідомого спеціаліста, що буде в перспективі самостійно розвиватися.

Література:

1. Біда Д. Д. Інтерактивні уроки фізики / Д. Д. Біда // – Х.: Вид. група. «Основа», 2005. – 96 с. – (Б-ка журн. «Фізика в школах України». Вип. 7 (19)).

2. Білоус С. Ю. Як розвинути в учня якості дослідника, або методика дослідницьких ланцюжків / С. Ю. Білоус // – Х. : Видав. Гр. «Основа», 2004. – 160 с.

3. Кочубей Б. Перестройка сознания / Б. Кочубей // Наука и жизнь, 1998, № 10. – С. 82 – 90.

4. Кухта М. А. Принцип наступності у навчанні / М. А. Кухта / – Львів : Вища школа. – 1973. – 26 с.

5. Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи: збірник наук. праць /За ред. І. А.З азюна та Н. Г. Ничкало / – Київ, 2003. – 680 с.

6. Садовничий В. Роль образования и науки при переходе к устойчивому развитию /В. Садовничий // ВВШ, 2002, № 10. – С. 9 – 14.