Потерлевич Н.Ф.

Вінницький державний педагогічний університет ім..Михайла  Коцюбинського

м.Вінниця

Педагогічні технології, методи та принципи підготовки студентів вищих навчальних закладів

Постановка проблеми. Підвищення якості вищої освіти в Україні - найважливіша соціокультурна проблема сьогодення. Її вирі­шення є можливим лише за умови модернізації традиційної системи навчання. Демократиза­ція і гуманізація українського суспільства ви­магає формування творчої особистості, здатної вирішувати питання політичного й соціально­го розвитку держави. Саме тому актуальним є використання таких форм і методів навчання, що сприятимуть підвищенню активності та самостійності студентів. Інтеграція української педагогічної освіти в загальноєвропейський і світовий простір вимагає осмислення основ і принципів сучасної професійної підготовки. Відповідно до Болонської системи навчання здійснюються спроби переходу до інноваційної моделі розвитку науки та освіти, виділяються основні пріоритетні напрями у професійній під­готовці. Серед них основним є широке і стрімке впровадження й розвиток сучасних педагогіч­них технологій. Упровадження сучасних педа­гогічних технологій вимагає об'єднання зусиль науковців і практиків у системі професійної підготовки, активізації наукових пошуків, мобілізації інтелектуальних ресурсів викла­дачів вищої школи на підтримку модернізації системи освіти.

Поняття «педагогічні технології» вжива­лося вже у 20-х рр. XX ст. у працях із педоло­гії (у працях із рефлексології) А. Ухтомського, С. Шацького, В. Бехтєрєва, І. Павлова. Але й за того періоду воно трактувалося вченими по-різному. В одному випадку педагогічна тех­нологія визначалася як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять, що нагадує ви­робничу технологію, в іншому — педагогічна технологія визначалася як уміння оперувати навчальним і лабораторним обладнанням, нау­ковими працями. Б. Лихачов витлумачує дефі­ніцію «педагогічна технологія як «сукупність психолого-педагогічних установок, що визна­чають спеціальний набір і компоновку форм, методів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є інструментарієм педагогічного процесу [1, с.563]».

Однак поняття «технологія» в системі освіти постійно змінюється і, набуваючи все но­вих рис і деталей, стає конкретнішим. На сучас­ному етапі переважає глобальний підхід, коли «технологія» визначається як «спеціально ор­ганізована галузь знань про засоби і процедури оптимізації освіти людини» [2,с.192]. Завдяки модернізації системи навчання, розвитку но­вих комунікативних засобів поняття «техноло­гія» набуває досить конкретного, практичного значення. Саме тому у зв'язку з постійно зрос­таючим потоком нової інформації з'явилася необхідність ширше впроваджувати новітні педагогічні технології до навчального процесу вищої школи. Інтерактивні комп'ютерні про­грами активізують усі види діяльності людини: розумову, мовну, фізичну, перцептивну, що прискорює процес засвоєння матеріалу.

Аналіз останніх досліджень і публіка­цій. Проблема становлення і розвитку педаго­гічних технологій привертає увагу багатьох педагогів-науковців. У працях В. Безпалька, В. Бикова, І. Волкова, Т. Дмитренко, М. Кларіна, В. Монахова, А. Нісімчука, О. Падалки, Г. Се-левко, В. Сластьоніна, О. Смолюка, І. Підласо­го, Ю. Турчанінової, О. Шпака можна виділити визначення сутності педагогічної технології та її структуру. Докладна характеристика педаго­гічних технологій як системи засобів, методів організації та управління навчально-виховним процесом здійснюється зарубіжними вченими (П. Грехем, Л. Елтон, А. Ламсдейн, П. Міт-челл, К. Річмонд, Р. Томас, Д. Фінн). Поняття «технологія навчання» набуває розкриття в дослідженнях М. Кларіна, А. Нісімчука, О. Пє-хоти, І. Прокопенко, І. Смолюка, Ф. Янушке­вича, Г. Селевко. Комплекс питань, пов'язаних із використанням сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі середньої й вищої шкіл, розглянуто в працях А. Єршова, В. Монахова, О. Павловського, Ю. Райського, В. Розумовського та інших дослідників.

Метою статті є дослідження ролі но­вітніх педагогічних технологій, методів і принципів  у підготовці студентів вищої школи, аналіз стрімкого зрос­тання інформаційних технологій та їх активне впровадження в освіту вищої школи.

Виклад основного матеріалу. Розгляне­мо можливості деяких педагогічних техноло­гій, реалізація яких сприятиме вдосконаленню освітнього простору системи ВНЗ з метою онов­лення професійної підготовки студента.

Одним із напрямів удосконалення профе­сійної підготовки студента є підвищення його творчого потенціалу, серед умов якого провід­ну роль відіграють інтелектуалізація та інди­відуалізація підготовки фахівця. Провідним засобом досягнення поставлених завдань є про­блемне навчання, що трактується як техноло­гія розвивального навчання.

Проблемне навчання насамперед перед­бачає системне застосування широкого кола завдань проблемного типу. Як правило, ці за­вдання мають за мету сформувати у студентів такі вміння: формувати проблему; будувати гіпотезу; планувати систему дій, спрямованих на вирішення завдання; актуалізувати наявну інформацію; здійснювати реконструкцію відо­мої інформації; контролювати хід розв'язання завдання; аналізувати й обговорювати резуль­тати; виправляти помилки, допущені під час розв'язаним завдання; здійснювати пізнаваль­ний процес в умовах нової ситуації; застосову­вати загальнонаукові та конкретні методи до­слідження [3, с. 272].

Методи (у перекладі з гр. — спосіб дослідження), як наукова категорія — це спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність. Методи навчання — це засоби взаємопов'язаної діяльності викладача і студента, спрямованої на вирішення завдань навчання, виховання і розвитку.

Особливістю деяких методів навчання у вищій школі є певна бінарність, тобто тотожність окремим формам організації навчального процесу. Це пояснюється багатофункціональністю педагогічних явищ та процесів. Так, лекція — це метод навчання і водночас форма організації навчання.

Методи навчання:

·       методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

·       методи контролю та самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

·       методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності

·       методи навчання за джерелом знань поділяють на словесні, наочні, практичні.

Словесні методи навчання: лекція, пояснення, розповідь, бесіда, інструктаж.

у різні періоди дослідники дидактики вищої школи висували на перший план принципи:

• забезпечення єдності в науковій та навчальній діяльності студентів (І. Кобиляцький);

• професійної спрямованості (А. Барабанщиков);

• професійної мобільності (Ю. Кисильов, Б. Лисицин та ін.);

• проблемності (Т. Кудрявцев);

• емоційності та мажорності всього процесу навчання (Р. Ні-замов, Ф. Науменко);

• урахування вікових, соціально-етичних та індивідуальних особливостей студентів (І. Кобиляцький, М. Дьяченко, Л. Кандибович) [4, с. 70]..

Останнім часом було висунуто ідею про групу принципів навчання, що синтезують більшість підходів до їх виокремлення:

орієнтованості вищої освіти на розвиток особистості майбутнього спеціаліста;

забезпеченості безперервної освіти;

інформатизації, технічної та технологічної забезпеченості освітнього процесу;

відповідності змісту вищої освіти сучасним та прогнозованим тенденціям розвитку науки (техніки) і виробництва (технологій);

оптимального співвідношення загальних, групових та індивідуальних форм організації навчального процесу у вищому навчальному закладі;

раціонального застосування сучасних методів та засобів навчання на різних етапах підготовки фахівців;

відповідності результатів підготовки спеціалістів вимогам, що висуваються конкретною сферою їхньої професійної діяльності, забезпечення їх конкурентоспроможності.

Використовуючи інформаційні техноло­гії, викладач зобов'язаний прагнути до реаліза­ції всіх потенціалів особистості: пізнавального, морального, творчого, комунікативного й есте­тичного. Для того, щоб ці потенціали були реа­лізованими на досить високому рівні, потрібна педагогічна компетентність у галузі інформа­ційних технологій. До характеристик компе­тентності в галузі інформаційних технологій відносять: здатність до оцінки й інтеграції до­свіду діяльності в сучасному інфосередовищі; прагнення до розвитку особистих творчих якос­тей; наявність високого рівня загальної комуні­кативної культури, теоретичних представлень і досвіду організації інформаційної взаємодії; наявність потреби в саморефлексії; освоєння культури отримання, відбору, зберігання, від­творення, перетворення способів представлен­ня, передачі й інтеграції інформації. Проте, слід зазначити, що на сучасному етапі існує протиріччя між існуючими можливостями у сфері інформаційних технологій і рівнем під­готовленості до них окремих викладачів. Це істотно гальмує процес упровадження інформа­ційних технологій в освітній процес вищої шко­ли, але не повинно стати перешкодою на шляху досягнення поставленої мети. Важливо, щоб викладач усвідомлював важливість і необхід­ність підвищення рівня своєї компетентності. А недоліки в цій сфері можна заповнити в процесі відвідування курсів підвищення кваліфікації викладачів або шляхом самоосвіти, адже на су­часному етапі розвитку інформаційних засобів немає браку відповідної інформації [5, с. 295].

Висновки. Отже, у статті розглянуто роль педагогічних технологій у професійній підготовці студентів вищих навчальних за­кладів, що дозволило дослідити об'єктивні та суб'єктивні причини щодо їх використання в навчально-виховному процесі. Жодну з пред­ставлених педагогічних технологій не можна назвати пріоритетною. Вони можуть бути ви­користаними лише в системі, у їх комплексній взаємодії. Тож цінність полягає саме в їх одно­часному та суміжному використанні.

У той же час необхідно зазначити, що су­часна педагогічна технологія повинна гаран­тувати досягнення певного рівня навчання й виховання, бути ефективною за результатами, оптимальною щодо термінів упровадження, витрат сил і засобів. А це все цілком залежить від викладача, від його вміння як педагога пра­вильно організувати навчальний процес.

Важливим також є моральний аспект ви­користання педагогічних технологій в освіті. Йдеться про педагогічну чистоту, моральну без­пеку, валеологічну обґрунтованість і духовну екологічність відомих і створюваних педагогіч­них технологій.

Література

1.     Алексюк А.М. Педагогіка вищої шко­ли. Курс лекцій: модульне навчання: [навчаль­ний посібник] / А.М. Алексюк. - К.: ІСДО, 2009. - 563 с.

2.     Безпалько В.П. Складові педагогічної технології / В. П. Безпалько. - М., 2010. - 192 с.

3.     Левина М.М. Технологии професси­онального педагогического образавания: [учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений] / М.М. Левина. - М.: Академия, 2008. - 272 с.

4.      Олексенко В. Ефективні шляхи вдо­сконалення змісту і форм підготовки спеціаліс­тів ВНЗ / В. Олексенко // Вища освіта України. 2009. - №2. - С. 66 - 70.

5.      Шейко В. М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності : [підручник] / Шейко В. М. – 3-тє вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2007. – 295 с.