Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного процесса

Сєрік М. В.

аспірантка Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна

Вплив музики масових жанрів на студентську молодь.

Музика ХХ – початку ХХІ століть –явище складне і неоднозначне. Але, сучасне мистецтво, як і в усі часи, прагне розкрити суть духовності людини як найдорожчої якості особистості. Сучасність – це тріумф науки і людського інтелекту. Музичне мистецтво знаходиться у пошуках нових форм, щоб виразити духовні процеси сучасного суспільства.

Проблемі використання виховного потенціалу у галузі мистецької освіти присвячено праці І. Єгорової, Т. Єлагіної, Т. Крижанівської, О. Сіончук та ін. Вплив сучасної естрадної музики на студентство розглядається у науковому доробку Ю. Лисенко, Н. Cвещинської, В. Тормахової, О. Шевченко та ін.

Музика масових жанрів є важливим і широко розповсюдженим явищем, що зорієнтовано на залучення якомога більшої кількості її споживачів. Вона дуже різноманітна в Україні. Молодіжна музика актуалізує всі відомі первісні жанри (пісня, танець, марш). Музика масових жанрів має міцний педагогічний потенціал, утім, він майже не застосовується [1, с. 33-35]. В Україні популярна молодіжна музика представлена такими жанрами, як рок-, поп-, танцювальна музика тощо.

Рок – це синтетичний жанр за походженням; рок-музика – це складне явище, яке відрізняється за музичними й немузичними ознаками: приналежністю до соціально-культурних рухів, віковою орієнтацією, технічним оснащенням, за динамічною інтенсивністю, синтезом з іншими музичними традиціями, за місцем у системі художньої культури, а також новаторськими, нестандартними, новими елементами, які підкреслюють оригінальність жанру [2, с. 107]. Він увібрав у себе різні музичні стилі, їхні засоби музичної виразності, манеру виконання та інструментарій.

Поп-музика. Науковці вважають, що існує три тлумачення поняття поп-музики: 1) «легка» музика, що у музичному відношенні не має творчих відкриттів; 2)  в комплексі з рок-музикою і джазом вона представляє розважальну музику, як породження «масової культури», що популярна завдяки засобам телерадіокомунікації; 3)  термін поп- як скорочення прикметника «популярна» тобто розповсюджена, загальновідома і загальноулюблена музика, поза залежністю від яких-небудь напрямків [3]. Взагалі поп-музика – це напрямок масової культури, що має численну аудиторію слухачів, що доступний завдяки своїй невимогливості та внаслідок трансляції на радіо та телебаченні.

На межі ХХ – ХХІ століть спостерігається взаємопроникнення різних явищ музичного мистецтва в рамках однієї національної культури. Найбільш цікавим явищем стало злиття фольклору з такими різновидами естрадної музики, як джаз, рок та поп- музика, що сприяло створенню власних музичних напрямів на фольклорній основі в українській популярній музиці. На думку науковців поп- і рок-музика є найбільш сприйнятливими до злиття з фольклором. «Фольклор завжди був одним з найголовніших складників культури народу. Саме в усній народній творчості зберігались характерні риси етносу – обряди, вірування, особливості мови та інші прояви національної самобутності» [3].

Кінець XX – початок ХХІ століття ознаменувався появою гуртів, що демонстрували принципово нове ставлення до народної спадщини – це «автентичні» фольклорні ансамблі, які ставили собі за мету відтворити український музичний фольклор в його справжній, «автентичній» манері. Серед колективів, що випробували етнічні мотиви – «Воплі Відоплясова», «Мандри», «Гайдамаки», «Очеретяний кіт», «Воанегес», «Тартак», «Русичі», «Rock-H», «Гарбуз», «Брати Гадюкіни», «Natural spirit». Всі ці колективи представники так званого фолк-року, які крім використання етнічних мотивів, різних жанрів календарно-обрядового фольклору, використовують в композиціях народні інструменти (або тембри) та народну манеру гри на них. Також відомі обробки народних пісень таких сучасних виконавців, як Катя Chilly, М. Бурмака, Ілларія, Т. Матвієнко. Отже, активізується діяльність з популяризації національної культури, автентичного мистецтва тощо.

На початку ХХІ століття зусиллями Всеукраїнської організації молодих дослідників фольклору, а також лідера гурту «Воплі Відоплясова» О. Скрипки було зроблено чимало кроків для популяризації народних традицій серед широкої публіки. Зокрема в Україні організовуються фестивалі етнічної музики, які є провідниками національної ідеї: «Країна мрій», «Шешори (АртПоле)», «Мазепа-фест», україномовні фестивалі сучасної молодіжної музики – «Червона рута», «Перлини сезону», «ГогольFest» та інші. Де, зокрема, пропагуються нові напрямки у сучасному українському мистецтві; поєднуються сучасне мистецтво та український фольклор (автентика) – два пласти української музичної культури. Це поєднання національного і сучасного в естрадному мистецтві. Також можна сказати, що ці фестивалі зруйнували стереотип: сучасне не може бути українським і навпаки. Популяризаторами відродження серед молоді українського музичного етносу, автентичних мелодій та народних пісень різних регіонів України можна вважати теле- та радіо-проекти: «Фольк-music», «Голос країни». Адже сучасне аранжування української музичної спадщини вдихає у неї нове життя.

Таким чином, у сучасному інформаційному світі музика посідає досить високу сходинку в ієрархії джерел інформації, яка впливає на молоде покоління. Музика є провідним видом мистецтва, що спонукає до об’єднання молоді. Сучасна естрадна музика є невід’ємним елементом життя молоді.

Література

1. Фурсенко Т. Аналіз сучасного стану позашкільної роботи з підлітками у сфері музики / Т. Фурсенко // Рідна шк.. – 2007. – № 7/8. – С. 32-35

2.  Устименко-Косоріч О. А. Масова музика як атрибут молодіжної культури середини ХХ століття : дис. … канд. мистецтвознавства : 26.00.01 / Устименко-Косоріч Олена Анатоліївна – Одеса, 2008. – 171 с.

3. Тормахова В. М. Українська естрадна музика і фольклор: взаємопроникнення і синтез : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.03 „Музичне мистецтво” / В. М. Тормахова – Київ, 2007. – 21 с