Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного про­цесса

Д. мистецтвознавства Урсу Н.О.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна

РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ТА КУЛЬТУРИ УЧНІВ У КОНТЕКСТІ РОЗГЛЯДУ АРХІТЕКТУРНИХ ПАМ’ЯТОК

 

Питання формування національної свідомості знайшли відображення у дослідженнях філософів (М. Возняк, В. Жмир, В. Кремень, І. Кресіна, та ін.), психологів (І. Бех, М. Боришевський, О. Киричук, та ін.), істориків (Я. Дашкевич, Я. Ісаєвич та ін.). Важливі аспекти національного виховання та формування культури й самосвідомості висвітлено у працях сучасних педагогів: В. Бондара, Ю. Руденка, О. Савченко, Б. Стуларика, О. Сухомлинського, та ін. Теоретичні засади формування національної самосвідомості обґрунтовують А. Алексюк, І. Бех, А. Бойко, В. Майборода, І. Мартишок, О. Нікуленко та ін. Окремі психолого-педагогічні й методичні аспекти формування національної свідомості дітей і молоді розкрито у дисертаційних дослідженнях Г. Гуменюк, У. Нетаврованої, В. Каюкова, Г. Кловак, О. Ярмоленко та ін. Важливі аспекти національного виховання та формування культури  й самосвідомості висвітлено у працях сучасних педагогів: В. Бондара, М. Євтуха, І. Підласого, Ю. Руденка, О. Савченко, Б. Стуларика, О. Сухомлинського, Г. Філіпчука та ін. Проте мало уваги приділяється формуванню національно-орієнтованого сприйняття старшокласників у процесі вивчення культурно-мистецької спадщини українського народу.

Тому, мета статті – вивчити та узагальнити теоретичні надбання і практичний досвід формування національної свідомості та культури за допомогою вивчення архітектурних пам’яток рідного міста на уроках образотворчого мистецтва в школі, використовуючи інноваційні методи та засоби у роботі.

Так як розгляд вікових особливостей учнів саме вчителями образотворчого мистецтва у процесі формування національної свідомості та культури мало досліджувалось, це питання вирішено піддати аналізу та розглянути крізь призму впровадження новітніх ще невідомих технік колажу, на уроках образотворчого мистецтва у старшій школі.

Кризова ситуація, в якій опинилася на сучасному етапі Україна, вимагає пошуку шляхів подолання негативних тенденцій соціально-економічного та духовного розвитку. В умовах відродження української державності формування національної свідомості та культури старшокласників набуває нового змісту в контексті української перспективи. З одного боку, держава повинна створити всі умови для виховання свідомих громадян, з іншого – духовно й матеріально багату державу збудують лише її патріоти, об’єднані національною ідеєю незалежності й державності.

Зміцнення і утвердження української держави потребує вирішення надзвичайно важливого і невідкладного завдання – виховання свідомого громадянина й патріота рідної землі. У контексті творення національної системи освіти особливого значення набуває науково обґрунтоване розв’язання виховних завдань, а саме: формування культурної, всебічно розвиненої особистості, ментальної та національно-свідомої людини. Важливим джерелом у вирішенні виховних завдань можуть стати теоретичні надбання та досвід педагогів і просвітніх діячів України другої половини XIX – першої третини XX ст. Повернення наукової спадщини діячів української науки, освіти і культури, усвідомлення буття українського народу в нових культурно-історичних і політичних реаліях сприятиме піднесенню національної свідомості, створенню нової системи духовних цінностей.

Найголовніші аспекти формування національної свідомості та культури передусім пов’язані із світоглядними орієнтаціями людей. Останні, як свідчать дослідження, є суперечливими, невизначеними, стереотипними, але звичними уявленнями про те, які цінності, ідеали є найважливішими у житті людини, суспільства. В Україні, на жаль, такі поняття, як «етнос», «нація», «національна свідомість», «національна самосвідомість», з багатьох причин є надзвичайно суперечливими. З огляду на це, питання національної свідомості та самосвідомості, культури громадян України відзначається виключною гостротою, актуальністю.

Старший шкільний вік, що охоплює період розвитку дитини від 15 до 18 років, у віковій психології прийнято вважати старшим підлітковим віком. Одним із важливих аспектів психічного розвитку старшокласників є інтенсивне дозрівання, провідна роль у якому відводиться розвитку мислення. У цьому віці учні виявляють більше самостійності в заняттях, в  них інтенсивно розвиваються моральні сили, формуються і визначаються риси характеру, відбувається становлення світогляду. Основною особливістю особистісного розвитку старшокласника є помітний розвиток самосвідомості, самооцінки, що ґрунтується на самостійному аналізі й оцінці власної діяльності, що не завжди через складність цього процесу є об’єктивними.

Старший шкільний вік є сенситивним у формуванні світогляду, виробленні стратегії життя, визначенні життєвих планів, формуванні вміння творити власну долю, активно відповідально та ефективно реалізувати громадянські права й обов’язки [2, с. 210].

Отож, саме вивчення культурних, історичних архітектурних пам’яток міста, в якому ми народились, зростаємо, живемо допоможе виховати майбутнє покоління українців. Вивчення історичного реґіонознавства на уроках образотворчого мистецтва має високий виховний потенціал, відображає живу невичерпну джерельну базу народу, його сприйняття дійсності і, окрім цього, є доступним для сприйняття учнями,  та не лише стимулює художню творчість, розумовий розвиток, а є відмінним засобом виховання у дітей цілеспрямованості, зібраності, прагнення до пізнання.

Окрім виховання високих моральних якостей та естетичних почуттів, вони розвивають уяву, образне мислення, самоспостережливість, вміння аналізувати. Для них характерне поглиблене усвідомлення психологічних процесів. Помітно зростають сила волі, витримка, наполегливість, самоконтроль. Інтереси стають більш зрілими і водночас тривалішими, стійкішими, міцнішими. Розвиваються пізнавальні інтереси, зокрема – до самостійних видів навчальної роботи.

 Збагачуючи свій досвід теорією і практикою пізнання дійсності, старшокласники під час дослідження архітектурних пам’яток пізнають життя у всій його різноманітності.

Пізнавальна діяльність учнів у старших класах характеризується новими вміннями і розвиненими здібностями, такими як: багатство словникового запасу, уміння розвивати допитливість, організувати сприйняття інформації та визначати нові ідеї, володіти достатнім обсягом інформації, застосовувати засвоєний матеріал за нових умов, критично мислити, розв’язувати складні проблеми, засвоювати причинно-наслідкові зв’язки, встановлювати приховані залежності зв’язків, інтегрувати й синтезувати інформацію, відрізняти незначні відмінності, досконало аналізувати ситуацію, передбачати наслідки, оцінювати процес і результати, міркувати, будувати гіпотези, застосовувати ідеї на практиці, узагальнювати та робити висновки.

Під час навчання у цей період виникають нові мотиви професійного та життєвого самовизначення. Старшокласники, визначаючи систему цінностей, керуються планом свого індивідуального розвитку та соціальною значимістю життєвих цілей. Соціальні мотиви старшокласників стають більш диференційованими і дієвими, що зумовлює використання у роботі з ними таких форм роботи: диспут, відверта розмова, етичний тренінг, ярмарок професій, а також колаж [2, с. 210-211].

Багатогранне і різноманітне зодчество рідного краю дає вчителю невичерпне джерело наочного матеріалу для навчання та виховання дітей. Це допомагає цікаво подавати новий матеріал, поєднуючи теорію з практикою. Учні у своїх роботах для відображення певної історичної архітектури відтворюють конкретні елементи, конструкцію, характерні особливості тієї чи іншої забудови,  завдяки вивченню нових інноваційних технік колажу на уроках образотворчого мистецтва у школі.

Також аналіз педагогічної практики засвідчує, що ефективність вивчення образотворчого мистецтва значною мірою залежить від фахової підготовки вчителя, його ерудиції. Проте багато вчителів початкових класів не вміють малювати, у старших класах цей предмет викладають, як правило, нефахівці.

Як стверджують вчені, завдання художньо-естетичної освіти спираються на ідею відродження своєї національної культури, бо формування художнього світогляду учнів неможливе без глибокого усвідомлення їхнього генетичного коріння.

Таким чином глибокий аналіз літератури дозволяє стверджувати, що до цього часу не здійснено комплексного дослідження про реформування національної свідомості засобами образотворчого мистецтва. Отож вивчення архітектури рідного міста як основи культурного та просторового середовища, є важливим чинником формування всебічно-розвиненої, національно-свідомої, культурної та естетично освіченої особистості, свідомого громадянина України.

Проте вивчення архітектури Кам’янця-Подільського на уроках образотворчого мистецтва, як засобу формування національної культури старшокласників, потребує різносторонніх досліджень и не може обмежуватись лише однією статтею, отож в подальшому необхідно вивчати нові шляхи реалізації даної мети залучаючи новітні техніки у сучасному мистецтві, які б відображали національний колорит и допомагали формувати етноідентичну свідомість та уявлення.

 

Література

1.       Бобир О. В. Етикет учителя. Навчально-методичний посібник для ВНЗ. / О. В.  Бобир. – К.: Видавничий дім «Слово», 2009. – 216 с.

2.       Іова В.Ю., Красномовець Л.В. Інноваційні методи виховання: Навчально-методичний посібник. / В.Ю. Іова, Л.В. Красномовець. – Кам’янець-Подільський: ПП «Медобори – 2006», 2009. – 272 с.

3.       Ступарик Б. М. Національна школа: витоки, становлення: Навчально-методичний посібник. / Б.М. Ступарик. – К.: ІЗМН, 1998. –  336 с.