Ткаченко Ю. М.

ЗМІНА ЦІННОСТЕЙ ТА ПРІОРИТЕТІВ У СУЧАСНОМУ МОЛОДІЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

В умовах перехідного кризового суспільства вивчення стану та змін ціннісних орієнтацій молодих людей викликається, насамперед, практичною необхідністю. Адже, від того з якою якістю цінностей молодь житиме у XXI столітті, залежатиме напрям соціально-культурного та політико-економічного розвитку суспільства майбутнього, поява нових соціальних типів поведінки.

Сучасний розвиток Української держави, соціальних інститутів та суспільних відносин визначається як період трансформаційних процесів пошуку власного шляху розвитку та зміни цінностей підростаючого покоління. Якщо цінності це те, що людина вважає важливішим за все, то головні цінності кожної людини повинні бути такі: сім'я, свобода, праця, творчість, друзі, відповідальність, солідарність, чесність, вихованість.

Але, нажаль, зараз ці цінності не дуже актуальні, особливо у сучасної молоді. Це раніше людина вважалась неповноцінною якщо мала інші цінності, а зараз якщо головна цінність не гроші, влада, відносини з протилежною статтю, то людину просто не зрозуміють і поступово соціум віддалятиметься від неї. На мою думку головні цінності повинні формуватися в дитинстві і в сімї, бо коли ще як не в дитинстві закладати фундамент для подальшого становлення особистості. В часи Радянського Союзу дітей з дитинства привчали поважати батьків, сімю, батьківщину, а зараз не всі батьки розуміють для чого взагалі потрібні цінності, бо ж краще дитині не забивати голову такими «дрібницями», без них і життя буде краще, і дитині так буде зручніше йти до поставленої мети. Мабудь, саме тому сучасна молодь має таке зневажливе ставлення до головних життєвих цінностей.

Проблема полягає в тому, що багато з тих цінностей, які виховувало радянське суспільство, поступово почали змінюватися. З одного боку, це зумовлено новими соціально-економічними умовами, які вимагають від людини таких якостей як готовність до ризику, уміння швидко пристосовуватися до соціально-політичного становища в країні. З іншого боку, цінності, що в минулому мали високий рівень значимості, сьогодні молоддю заперечуються.

Вивчення проблеми ціннісних орієнтацій в педагогіці, психології, соціології привертало увагу багатьох вчених. Дослідженню ціннісно-смислової сфери особистості присвятили свої праці відомі вітчизняні й зарубіжні психологи:
І. Бех, Ф. Василюк, М. Гінзбург, С. Гроф, З. Карпенко, Д. Леонтьєв, А. Маслоу, Г. Олпорт, К. Роджерс, М. Рокич, Т. Титаренко, В. Франкл, Н. Чепелєва та інші. Проблему духовних цінностей досліджували, зокрема, І. Бех, М. Боришевський, А. Лосєв, М. Монтессорі, Е. Помиткин, Г. Сковорода, В. Сухомлинський,
О. Сухомлинська, Р. Штайнер.

Зважаючи на багатоаспектність, проблема цінностей залишається в центрі уваги сучасних дослідників (В. Білоусова, В. Біруля, Г. Єскіна, Н. Кирилова,
Н. Кордунова, Л. Мороз, Е. Научитель, Л. Романюк, В. Сметаняк та інші).

На сьогодні криза моральних цінностей серед молоді є надзвичайно важливою проблемою для педагогічної теорії та практики. У зв’язку з цим педагоги характеризують сучасну молодь як «втрачене покоління», пояснюючи цей факт відсутністю у неї загальнолюдських моральних цінностей. З розвитком засобів масової інформації та інтернету та їх не підконтрольністю з боку держави і суспільства надає руйнівний вплив на процес виховання і надає моторошний ефект деградації моральних устоїв у молодіжному середовищі.

Саме тому метою статті є аналіз змін цінностей та пріоритетів в сучасному молодіжному середовищі як соціально-педагогічної проблеми.

Проблема цінностей – споконвічна проблема як суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема. Цінність – поняття, для означення об’єктів, явищ, їх властивостей, а також абстрактних ідей, які втілюють в собі суспільні ідеали та є еталонами, яких потрібно дотримуватися.

Цінності виконують у суспільстві інтегративну функцію. На їхній основі особистість здійснює свої життєві вибори, орієнтуючись на їхню соціальну схвальність. Для особистості цінності виконують роль внутрішнього індикатора, навколо якого концентруються і в якому втілюються її потреби та інтереси. Для суспільства система цінностей виступає внутрішнім стержнем культури.

Примушує тривожитися не стільки сама зміна цінностей з соціалістичних на так звані демократичні, а відчуження молоді від національної культури, незнання і небажання знати вітчизняну історію, мистецтво, літературу і взагалі занепад морального світу дитини.

Які ж саме цінності характерні сучасній молоді?

Щодо цього цікавою є думка В. Лісовського: сучасні молоді люди перебувають у двічі екстремальних умовах: зміни в соціально-економічному складі супроводжуються кризою ціннісної свідомості. Молоді доводиться самій вирішувати, що цінніше – збагачення будь-якими засобами чи набуття високої кваліфікації, що забезпечує можливість адаптуватися до нових умов; заперечення колишніх моральних норм чи гнучкість, пристосування до нової дійсності; повна свобода міжособистісних, міжстатевих взаємовідносин чи сім’я як запорука успішного існування [3].

На даному етапі становлення та розвитку підростаючого покоління переважають особистісні пріоритети: сім’я, друзі, житлові умови, робота, власне здоров’я. Це важлива тенденція, що характеризує зміни ціннісних орієнтаці молоді – перевага індивідуалізму, акцент на особистісно-сімейних інтересах; молодь поступово відмовляється від колективістського способу життя. Якщо раніше такі цінності, як повага оточуючих, хороші стосунки в колективі посідали одні з перших місць, то нині – високо цінується тільки те, що безпосередньо пов’язане з індивідом (друзі, сім’я), а не з колективом чи суспільством. Це свідчить, що знижується значимість суспільства в житті окремої людини, кожен робить те, що саме йому подобається, не зважаючи на цінності прийняті в суспільстві. Соціально-економічні умови суспільства завжди є рушійною силою у прагненні людини до свого духовного збагачення, поліпшення умов життя, що виражає істинну сутність і мету політики, управління, освіти і культури народу.

Ситуація, яка склалася в Україні, відображає непрості процеси економічної кризи, наслідком якої є погіршення матеріального становища значних мас суспільства, безробіття, поступове зниження освітнього і виховного рівня дітей і молоді, постійне зростання матеріальних витрат для утримання дітей в дошкільних та позашкільних закладах, навчання в школі, ліцеях, гімназіях і коледжах, одержання професії в платних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, оплату навчальних посібників та ін. Ці процеси у свою чергу призвели до різкого зниження рівня народжуваності, зростання смертності населення, міграція й еміграції населення, що не сприяє стабілізації процесу виховання молодих поколінь[2].

Сьогодні особливо помітними стають тенденції соціального розшарування в суспільстві за ознаками багатства і бідності сімей. При цьому доволі чітко видно антагоністичний характер такого поділу, реальних можливостей для освіти і розвитку дітей із таких родин. Подальший розвиток цих тенденцій загострює проблему взаємовідносин людей в українському суспільстві. Отже, найбільш помітною нині тенденцією у вихованні молодих поколінь є тенденція соціального розшарування, що призводить до визначення нових пріоритетів соціального і духовного життя батьків і дітей, родини в найширшому розумінні цього поняття.

Підвищенню відповідальності сім’ї за виховання дитини в сучасних умовах сприяють тенденції розбудови громадянського суспільства, значною мірою суперечливі, але з чіткими ознаками звернення до джерел духовності та одвічних цінностей, в яких завжди зосереджувалося відчуття стабільності і захищеності; зміщення переваг виховання із суспільних закладів у сім’ю, родину; потреба суспільства в активних, ініціативних, творчих, працьовитих, високоморальних і відповідальних поколіннях молоді, яким належить майбутнє [2].

Проте слід зазначити, що маючи великий виховний потенціал, сучасна українська сім’я не реалізовує його сповна, і це залежить від багатьох чинників: суспільного, передусім економічного життя, позначених як позитивними, так і негативними тенденціями. Ця особливість зумовлює необхідність детального аналізу тенденцій, можливостей та обмежень щодо реалізації виховного потенціалу української родини та забезпечення розвитку особистості дитини в сучасних умовах.

Сучасний стан цінностей та пріоритетів молодого покоління негативно впливає на становлення та розвиток особистості дитини. Призводить до феномену соціальної дезадаптації дітей та молоді.

Соціальна дезадаптація – неприйняття суспільного досвіду і побудова власної (часто хибної) моделі соціальної поведінки. Особистість – це індивідуальність, неповторна своєрідність психічних і фізичних особливостей, їх поєднань, форм, ступеня вираження, які властиві певній особі і відрізняють її від інших людей. Особистість – поняття широке і багатопланове. У процесі формування особи, що триває ціле життя, вирішальними є дитячий і підлітковий вік, коли закладаються структурні основи психіки людини, дитина відкриває для себе навколишній світ, виділяє з нього своє "я", складаються стосунки між "я" і середовищем [1].

Соціальна адаптація особистості уявляється як процес формування і розвитку її соціальної активності, прояву соціальних, соціально-психологічних, біопсихічних механізмів регуляції життєдіяльності в процесі соціалізації особистості – безперервного процесу її становлення і розвитку. І в цій безперервності значну роль і відіграє соціальна адаптація – необхідний механізм соціалізації, яка, в свою чергу, є передумовою соціально реадаптивного процесу. Соціальна реадаптація постає як специфічна форма соціалізації. Підготовчий етап соціально адаптивної поведінки припускає відповідний рівень соціалізації особистості, на основі чого й стають можливими відносно стійка поведінка і діяльність особистості в різних соціокультурних ситуаціях [1].

З метою формування соціально-культурної особистості, а також профілактики дезадаптаційних процесів серед підростаючого покоління для соціального педагога та інших соціальних інститутів значущий сенс має орієнтація педагогічного процесу на виховання в молоді довготривалих духовно-моральних цінностей: життя у мирі, партнерстві, поваги, піклування, виховання відповідальної, активної, культурної особистості та ін.

Формування у підростаючої особистості таких цінностей означає творення вихователем і вихованцем складного духовного явища, яке постає як результат соціально спрямованої педагогічної організації до зовнішнього світу, де розвивається молода людина, яке має охоплювати різні рівні системи молодіжного розвитку: індивідуальний, етнічний, віковий, соціальний.

Тож провідна виховна позція має передбачати створення такого соціокультурного середовища, яке забезпечило б оптимальні можливості самовираження вихованця, його соціальної активності.

Отже, потрібно зробити все необхідне, щоб молодь переоцінила свої цінності, і прийшла до висновку, що такі цінності як сім'я, свобода, праця, творчість, друзі, відповідальність, солідарність, чесність, вихованість – найголовніші!

Література

1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навч. Посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] /О. В. Безпалько – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 208 с. 2. Кашкарьова Л. Р. Ставлення сучасної української молоді до “вічних” соціальних цінностей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/141/84/ 3. Кушаков В. Ю. Загальна структура ціннісного світу сучасної української молоді. – 2003. - № 12 с. 65-69
4. Постовий В. Г. Виховання дітей в нових соціокультурних умовах української родини//Український соціум. – 2004. – № 2(4). – с. 103-108. 5. Соціальна робота: технологічний аспект: Навчальний посібник/За ред. проф А Й Капської - К Центр навчальної літератури, 2004 - 352 с