Филологические науки/1

В даний час різко зростає зацікавленість до проблем етнопсихолінгвістичного рівня, що розглядає мову як відображення соціокультурної реальності, що, відповідно, робить необхідним вивчення цілої картини світу, що присутня в культурній традиції, як свого, так і народу, що вивчається.

Сучасні відповіді на питання, чому навчати та як навчати, методика та дидактика викладання іноземних мов шукає, основуючись на дослідженнях, аналізуючи співвідношення мови, мовлення та мислення, мислення та комунікації, комунікативного та когнітивного в мовленні й т.д.

Принцип варіативності, проголошений в сучасній освіті, дає можливість викладачам обирати будь-яку зручну для них модель викладання іноземної мови. В цих умовах викладачеві іноземної мови надається певна свобода творчості, вибору інноваційних моделей та технологій навчання, без котрих сучасний навчальний процес є неможливим.

Інноваційні явища, що породжують специфіку діяльності педагога в сучасних умовах, обумовлюють перехід від узагальненої парадигми педагогічного процесу до інтерактивних методів навчання, тобто перехід до «особистості».

Все вище вказане, а також необхідність пошуку шляхів інтенсифікації використання інноваційних методів у навчання іноземної мови у вищій школі в умовах швидкоплинних реалій сучасного суспільства та його активного розвитку обумовлюють актуальність та ретельний вибір теми.

Проблема викладання іноземної мови у вищій школі, безумовно, вимагає системного аналізу мовленнєво-розумової діяльності з позиції психолінгвістики.

Традиційні методи викладання іноземної мови передбачають засвоєння знань в штучних умовах, внаслідок чого випускник не бачить зв’язку предмету, що вивчається з його майбутньою професійною діяльністю.

Найбільш ефективним засобом розвитку мислення майбутніх випускників є імітаційне моделювання в рамках комунікативно-орієнтованого методу. Даний підхід у викладанні забезпечує імітацію елементів професійної діяльності, її типових та характерних особливостей. Використання даного методу на заняттях з іноземної мови дає можливість формувати навички та вміння спілкування, дозволяє студентові мислити іноземною мовою.

В якості прийомів, що забезпечують підвищення професійної направленості вивчення - діалог на професійну тему, що була прочитана іноземною мовою, аналіз соціальних та професійних ситуацій, виконання творчих завдань з профільним змістом, ігрові ситуації, рольові ігри.

Ефект використання інноваційних технологій з метою підвищення професійного спрямування вивчення іноземної мови, як показує практика, найбільш помітний, коли вони використовуються в системі занять, забезпечуючи опанування одним цілим комплексом вмінь, закладаючи результативний базис для його ефективної профілізації в житті.

В даний час, одним з найбільш ефективних методів викладання іноземної мови є комунікативний метод, який всебічно розвиває якості студента та надає змогу засвоїти іноземну мову як засіб спілкування.

Викладання іноземних мов, будучи зіставною частиною загальної системи освіти, підкорюється основним тенденціям розвитку даної системи. Найбільш очевидно це відображається в методах навчання.

В останні два десятиліття в освіті формується така тенденція як проективність. Це поняття було сформульоване в контексті програми перебудови освіти, запропонованої в кінці 70-х років. Воно тісно пов’язане з проектною культурою, котра виникла як результат об’єднання гуманітарно-художнього та науково-технічного напрямків в освіті.

Проектна культура є тією загальною формулою, в котрій реалізується мистецтво планування, винайдення, створення виконання та оформлення і котра визначається як проектування.

Опановуючи культуру проектування, студент навчається мислити творчо, самостійно плануючи свої дії, прогнозуючи можливі варіанти, рішення задач, що стоять перед ним, реалізує засвоєні ним засоби та способи роботи.

В сучасних умовах швидкого розвитку науки та техніки проблема переходу на інтенсивний шлях розвитку постає та вирішується у всіх сферах суспільства та на всіх етапах формування особистості та спеціалістів. Вона також є ефективною для викладання іноземних мов. Пошуки оптимальних шляхів рішення цього питання визвали ще наприкінці 60-х та початку 70-х років появу методу, в основі котрого полягає сугестивний вплив на студентів.

Окремо та більш детально потрібно сказати про дистанційну форму навчання, котра являється наймолодшою з усіх названих.

Дистанційне навчання – це навчання на відстані, тобто студент є віддаленим від викладача. Раніше ця форма навчання була відома як заочна. В останні роки вищі школи звернули увагу на те, що існує можливість використання комп’ютерних телекомунікаційних технологій для цілей навчання на відстані. На відміну від інших форм заочного навчання, дана методика дає можливості:

- Оперативної передачі будь-якої інформації на відстані;

- Збереження цієї інформації в пам’яті протягом певного періоду часу, її редагування й т.д.;

- інтерактивності за допомогою спеціально створеної для таких цілей мультимедійної інформації та оперативного зворотного зв’язку з викладачем та іншими учасниками навчального курсу;

- доступу до різноманітних джерел інформації, в тому числі віддаленим та розподіленим по базам даних, різноманітних конференціях по всьому світу;

- організації спільних телекомунікаційних проектів, а також міжнародних, електронних конференцій, комп’ютерних аудіо- та відео-конференцій.

Наскільки ефективним буде вид дистанційного навчання, залежить від чотирьох факторів:

- ефективного взаємозв’язку викладача та студента, не зважаючи на те, що їх розділяє відстань;

- педагогічних технологій, що використовуються;

- ефективності розроблених методичних матеріалів та способів доставки;

- ефективності зворотного зв’язку.

Інакше кажучи, ефективність дистанційного навчання іноземній мові залежить від організації та методичної якості матеріалів, що використовуються, а також майстерності викладачі, що приймають участь в даному процесі.

Крім того, виділяють ряд характеристик, котрі мають бути притаманними будь-якому типу дистанційного навчання, щоб його можна було вважати ефективним

Дистанційне навчання передбачає більш детальне та ретельне планування діяльності студента, її організацію, чітку постановку задач та цілей навчання, забезпечення необхідних навчальних матеріалів.

Ключове поняття освітніх програм дистанційного навчання – інтерактивність, тобто навчання має забезпечувати максимально можливу інтерактивність між викладачем та студентом, зворотній зв'язок між студентом та навчальним матеріалом, а також надавати можливість групового навчання.

Також, дуже важливо передбачати високоефективний зв'язок, щоб студенти могли бути впевненими у вірності своїх дій. Зворотній зв'язок повинен бути оперативним, поопераційним, але й відкладений у вигляді зовнішньої оцінки.

Важливим елементом будь-якого курсу є мотивація. Для цього необхідно використовувати різноманітні засоби та прийоми.

Структура курсу дистанційного навчання має бути модульною, щоб студент мав можливість усвідомлювати свій прогрес від модуля до модулю. При цьому варто зауважити, що модулі великого об’єму помітну знижують мотивацію студента навчатись.

Особливе значення при вивченні іноземної мови має звукове супроводження, котре може бути реалізоване за допомогою технологій мережі або цифрових накопичувачів.

На сьогодні сучасні інформаційні технології дають необмежені можливості рішення проблеми дистанційного навчання, оскільки можливе зберігання, обробка та переміщення інформації на будь-яку відстань, будь-якого об’єму та змісту.

В таких умовах, на перший план при організації системи дистанційного навчання виходить методологічна та змістовна організація. При цьому приймається до уваги не тільки відбір змісту для засвоєння, але й структурна організація навчального матеріалу.

Для того, щоб зрозуміти, на чому основуються сучасні методики викладання іноземної мови, необхідно детально треба розглянути методичні

Література:

1. Гальскова Н.Д. Современная методика обучения иностранным языкам. Пособие для учителя. – 2-е изд., перераб. И доп. – М.: АРКТИ, 2003. – 192 с.

2. Дмитренко Т.А. Методика преподавания английского язика в ВУЗе. Учебное пособие. – М.: МЭЛИ, 2009. -92 с.

3. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению/ 2-е изд. – М.: Просвещение, 1991. – 223 с.