Кричевська Л.А.
Національний технічний
університет України
«Київський політехнічний
інститут», Україна
у
науково-технічному тексті
Метафору
за традицією розглядають як присутню лише в мові та слові, а не в думці та дії.
Через це більшість людей думають, що вони можуть чудово обійтися без метафор.
Проте, було доведено, що метафора проникла в повсякденне життя не лише через
мову, але й через думку і дію. Наша звичайна понятійна система, в рамках якої
ми думаємо і діємо, є фундаментально метафоричною за своєю природою.
Проблема метафори хвилює науковців протягом
вже двох тисяч років. Метафора продовжує стимулювати науковий інтерес і
залишається предметом розгляду і дослідження багатьох дисциплін. Опис природи
та функцій метафори займає найширший дискусійний діапазон: від вузько
функціонально-направленної фігури мовлення до базового механізму мислення і
пізнання. Дослідження метафори не обмежується матеріалом художніх текстів.
Вивчаються метафоричні тенденції в мові економіки, психіатрії, воєнній тематиці
та філософії. Існує багато робіт присвячених
метафорі у публіцистичних текстах. Проте, недостатньо вивченим
залишається питання про місце і функціонування метафори у науково-технічному
тексті.
Метафоричне вживання слів не є
характерною особливістю даного функціонального стилю мови, проте метафора
завжди надає можливість зміни звичайних засобів та способів зображення об’єкту,
а отже, і можливість нового погляду на все свідоме, що реалізується як
виявлення не пізнаних раніше його якостей
та властивостей. Більшість метафор, що вживаються у науковому стилі,
являють собою проміжний рівень між повсякденною мовою та термінологією [1].
Характерною лексичною особливістю науково-технічної літератури є
використання великої кількості термінів, серед яких важливе місце посідають
метафоричні терміни. Термін-метафора поєднує у собі ознаки терміна, тобто
слова, словосполучення, або просто мовного знака, що характеризує наукове
поняття із певної професійної галузі науки, та метафори, мовного знаку вторинної
непрямої номінації, що базується на переносі форматива з фіктивного денотату на
реальний, між якими існує загальна константа порівняння. Особливістю
метафоричного терміна є його образність. Саме вона відіграє важливу роль у
створенні необхідного комунікативного ефекту. Створити подібний ефект
повідомлюваного в тексті-перекладу як і в тексті-оригіналу та викликати у
рецептора таке ж ставлення до повідомлюваного і є основним завданням
перекладача [4].
Метафори є джерелом
створення термінів неологізмів. У цьому і полягає складність перекладу,
оскільки він вимагає глибоких знань реалій певної країни, із мови якої робиться
переклад. Усі терміни, утворені способом метафоричного переносу, умотивовані.
Внутрішньою формою метафоричного терміна є значення лексичної одиниці,
використаної як матеріал вторинної номінації. Термінологічна метафора виконує
номінативну функцію. Адже використання метафори в термінології насамперед
зумовлене наданням назви поняттю, яке до цього не мало словесного позначення
[3].
Необхідність вживання метафори у науковому стилі викликане
тим фактом, що коло припущень завжди ширше, ніж інвентар наявних мовних
засобів. У мові науки припущення, що
виражається метафорою, має на меті зобразити об’єктивний стан речей. Метафори,
що виконують роль наукових термінів, виражають гіпотези, які потребують верифікації.
Однак, це стосується не всіх метафор, що функціонують у науковому стилі. Більша
частина таких метафор не є науковими термінами у чіткому смислі. Вони виражають
найзагальніші поняття, необхідні для наукових досліджень, та набувають
конкретного змісту при уточненні [5].
Варто відзначити, що метафоричні
терміни, які утворилися шляхом метафоричного перенесення, тобто перенесенням
назви з одного предмета на інший на основі подібності, становлять для
перекладача певну складність. Оскільки в мові перекладу метафоричні терміни
часто не мають усталених лексичних еквівалентів, то вони виступають фактично
семантичним новоутворенням [2].
Отже, незалежно від рівня
володіння перекладачем обома мовами, об’єму його фонових знань, він в
будь-якому випадку зустрінеться із невідомим в тексті оригіналу, що може мати
лінгвістичний чи екстралінгвістичний відтінок, пов’язаний з реаліями певної
країни. Тому, перекладач повинен вміти і знати як користуватися (окрім
словників) різними енциклопедичними довідниками, зазирати у спеціалізовані
книги, за можливості радитися із фахівцями даної тематики, а також
користуватися поширеною у всьому світі мережею Інтернет.
Основною
задачею перекладача при перекладі є збереження образності метафоричного
терміна, однак це слід робити професійно, не зловживаючи цим способом. Золотим
правилом для будь-якого перекладача є забезпечення адекватності перекладу та
досягнення прагматичних цілей автора. Велика кількість в науково-технічних
текстах чужих і незрозумілих читачеві понять не матиме бажаного прагматичного
ефекту, а, навпаки, спричинить труднощі під час читання та розуміння
метафоричних термінів. У випадках, коли образ неможливо зберегти, варто
спробувати підібрати метафоричний термін з іншим характером образності. Таким
чином, емоційний характер тексту буде відтворено, а прагматичний аспект
збережено. Якщо перекладач нехтує цими
умовами, це означає, що він віддає перевагу передачі головного семантичного
навантаження метафоричного терміна, а не передачі його образності. Перекладач,
беручи на себе відповідальність у формуванні української терміносистеми,
повинен розуміти суть метафоричного творення нових термінів, адже вони є
мотивованими й, основна задача яких, викликати у читачів певні асоціації,
стимулюючи пізнавальні процеси, що в свою чергу вбереже українську мову від
надмірного засмічення немотивованими запозиченнями.
Література:
1.
Алексеева
Л. М. Термин и метафора: семантическое обоснование метафоризации / Л. М.
Алексеева– Пермь : Изд-во ПГУ, 1998. – 250 с.
2. Гусев С. С.
Наука и метафора / С.С. Гусев. – Ленинград, 1984. – 172 с.
3.
Дядюра
Г. М. Функціональні параметри образності в науковому стилі (на матеріалі
текстів природничих та технічних наук) : автореф. дис. ... канд. філол. наук /
Г. М. Дядюра. – К., 2001. – 22 с.
4.
Карабан
В. І. Переклад англійської
наукової і технічної
літератури. Ч. 1 /
В. І. Карабан. − Вінниця: Нова кн., 2001. – 303 с.
5. Родзевич Н.С. Метафора – спільне джерело творення
термінологічної лексики в слов’янських і західноєвропейських мовах / Н.С.
Родзевич // Дослідження з лексикографії та лексикології. – К., 1965. – С.
137–165.