ст..викл. Голенка Валентина Миколаївна

Національна металургійна академія України, м. Дніпропетровськ

CАМОВДОСКОНАЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА

Культуру спілкування студентів доцільно розглядати як творчий процес, а також у комплексі як культуру поведінки, мови, говоріння та слухання. Останнім часом у літературі та засобах масової інформації зазначалось, що культура спілкування в нашому суспільстві знизилася. Особливо помітним низький її рівень стає в кризових, проблемних ситуаціях, коли дуже важливими є гуманістичні комунікативні установки, бажання і вміння вести діалог.

Кожний легко може пригадати людину, яка стала прикладом для нього і старалися відтворити її способи діяльності, поведінки, манери, наслідуючи її. Так, взірцями для нас були батьки, товариші, вчителі, інші люди, з якими звела доля. Бувало, що хтось своїм прикладом зміг змінити не лише наше ставлення до чогось, а й стратегію життя в цілому. Наслідування зразків – це перший шлях самовдосконалення особистості, розвитку її культури спілкування.

Реальним для студентів, майбутніх спеціалістів, є шлях підвищення рівня їх культури спілкування через самоосвіту та самовиховання. Молодь, як правило, нерідко саме йому віддає перевагу. З метою самовдосконалення вони можуть використовувати науково-популярну літературу, якої зараз дуже багато, і діють методом спроб та помилок. Певний результат на цьому шляху можна отримати, але ця робота нерідко має низьку ефективність. Розвиток часто буває стихійним та неорганізованим, тому помітного успіху досягти більшості не вдається.

Якщо виникають, наприклад, труднощі у передаванні думок, почуттів, позицій, то можна:

- після того, як ви висловитесь, запитайте співбесідника, як він зрозумів вашу позицію. Якщо все збігається, скажіть про це. Якщо ж є необхідність- дайте пояснення;

- спробуйте прислухатися до себе під час обговорення того чи іншого питання, щоб самому зрозуміти свою думку. Досягайте якомога точнішого і деталізованого сприймання, не відкидайте відразу так званих "дрібниць";

- спробуйте в чомусь переконати свого співбесідника. Він повинен чинити вам опір, знаходити контраргументи. Продовжуйте гру до того часу, поки один із вас не вичерпає всіх аргументів чи контраргументів;

- на вулиці використовуйте будь-яку можливість заговорити з перехожими. Запитайте, котра година, яка це вулиця, де зупиняється тролейбус тощо. Посміхніться, виявіть готовність бути приємною людиною. Закінчуйте розмову якимось доброзичливим зауваженням;

- ближче познайомтеся з людиною, яка вас зацікавила. Розмовляйте лише про неї та її справи, проблеми, інтереси. Дізнайтесь якомога більше про цю людину, не влаштовуючи їй, звичайно, допит;

- наприкінці розмови спробуйте коротко повторити те, що сказав співрозмовник. Зіставте ваші позиції і зробіть висновок – слухали ви його чи ні?

- коли розмовляєте з новою людиною, виходьте з того, що ваш співрозмовник такий же розумний, як і ви. Подумайте, чим може він збагатити вас. Зверніть увагу на нову інформацію (вербальну або ж невербальну), яка надходить від нього. Це можуть бути не лише думки, а й оцінки, почуття, ставлення тощо. Зробіть для себе певні висновки. Познайомте з ними і співрозмовника.

Спілкування відбувається не тільки за допомогою слів, поєднаних у висловлення. Для цього використовують і невербальні (несловесні) засоби. Це передусім соматичні знаки: міміка, погляд, поза, рухи тіла тощо. Зупинимось насамперед на тих невербальних засобах, які супроводжують усне мовлення, вживаються одночасно зі словесними знаками або замість них.

Невербальними засобами відбувається від 40 до 80 % комунікації. У сприйнятті повідомлення, ставленні до співрозмовника, до його поведінки, у взаєминах між комунікантами вираз обличчя, поза, погляди, жести часто набагато виразніші, ніж словесне мовлення. Ці знаки безпосередньо, переважно поза контролем свідомості, відбивають психічні стани і реакції людини, тоді як у мовленні ці стани і реакції виражають через мовні знаки, які пов’язані зі свідомістю і вживання яких контролюється нею. Тому невербальна інформація здебільшого правдивіше за ту, що виражена словами. Не всі знають давню інтернаціональну мудрість Мова дана людині, щоб приховувати думки, але всі довіряють невербальній інформації більше, ніж словесній. Як губа не те скаже, то личко покаже.

За статистикою у галузі спілкування, приблизно 55 % інформації ми отримуємо від невербальних знаків (міміка, жести), які супроводжують мовленєвий контакт, 38 % дають нам голос, висота тону, тембр і тільки 7% – зміст сказаного. Ці дані потребують корекції стосовно того, про що йдеться у мовленні і в якому стилі воно провадиться. Спостереження показали, що несловесні засоби раніше недооцінювалися студентами. Тому вони з великим інтересом та задоволенням знайомилися із цією новою, як вважають деякі автори, таємною "зброєю" спілкування.

Розвиваючись та оволодіваючи різними засобами спілкування студенти більше самовдосконалюються і підвищують культуру своєї поведінки та роздумів.

Література:

1. Мельничук О.С. Мова як суспільне явище і як предмет сучасного мовознавства. – К., 1997.

2. Онтология языка как общественного явления. – М., 1983.

3. Панфилов В.З. Взаимоотношения языка и мышления. – М., 1971.