Лугуценко Т.В.

Інформаційний простір як частина загальної культури особистості

В умовах сучасного інформаційного простору формується особливий тип культури – інформаційний, який є основним елементом культурної трансформації. Формировання інформаційної культури призводить до зміни социокультурного простору сучасної людини, яка виявляється в дистанційній трансляції інформації. До дистанційній трансляції інформації можливо віднести мобільний діалоговий характер взаємовідносин екранного тексту із споживачем інформації, саме це і буде головною характеристикою сучасного інформаційного суспільства. Це обумовлено перш за все тим, що розвиток інформаційних технологій, засобів масової інформації і електронної комунікації породжує зміни, які зазнає сучасне суспільство впродовж останніх десятиліть.

Слід відзначити, що у минулому уявлення про інформаційне суспільство мали швидше характер футуристичних прогнозів, але в ході модернізації електронних і цифрових технологій, велика частина з передбачених дослідниками явищ змогли знайти своє реальне вираження, яке втілилося в широкому удосконаленні засобів масової комунікації, у технологіях віртуальної реальності, в конструкції глобальних інформаційних мереж та в інших технологічних інноваціях. Сучасні філософськи концепції до вивчення інформаційного простору представлені роботами К.Апеля, Ж.Дерріда, Ж.Бодріяра, М.Фуко, Ф.Ліотара. Слід виділити роботу Ю.Хабермаса «Моральное сознание и коммуникативное действие». Наприклад, Апель розробляє ідеї інформаційної раціональності в рамках трансцендентальної прагматики, певним чином синтезуючи ідеї трансцендентального ідеалізму І.Канта, теорії аргументації.

На Заході інформаційний простір досліджувався, перш за все, в рамках парадигми постіндустріального суспільства Д.Белла, А.Тоффлера, а також таких дослідників як М.Кастельс, Т.Стоуньер ті інших. Роботи цих учених визнані класикою сучасної філософської думки. У їх роботах запропоновані парадігмальні підстави дослідження інформаційного суспільства, проте, не запропоновані конкретні риси інформаційного простіру. Надалі вчені звернулися до вивчення онтологічних характеристик інформаційного суспільства і простору (Ф.Уєбстер, А. Каптерев). Слід констатувати, що філософський дискурс про социокультурний простір не є однорідним, в рамках нього виникли різні трактування простору, його структуризації і взаємодії різних просторових структур. До найбільш значних представників просторового підходу належать П.Бурдье, з російських дослідників – В.Черников і В.Віноградський. Забезпечення багатьох видів людської діяльності технічними засобами приводить до виникнення подвійної соціальної реальності, в якій штучне і символічне домінує над природним. Даним проблемам присвячені дослідження Ж.Эллюля, Ж.Бодріяра. Є й дослідження вітчизняних науковців, які звертають увагу до проблеми буття людини в умовах сучасного українського інформаційного суспільства, а також демонструють конструктивний підхід до західних концепцій інформаційного суспільства. Серед них можна відзначити праці Г.Авер’янової, В.Андрущенка, І.Бойченка, Л.Губерського, М.Зелінського, В.Кременя, Б.Новікова, Л.Сохань, В.Ярошовця та ін. Водночас необхідно зазначити, що досить багато теоретичних питань, які торкаються механізмів включення особистості в суспільні процеси, висвітлюються недостатньо. Це стосується дослідження наукових концепцій людини інформаційного суспільства, зростання ролі нових інформаційно-комунікаційних технологій, що змінюють життєдіяльність соціальних суб’єктів. При аналізі поглядів на наукові концепції людини інформаційного суспільства необхідне розгорнене визначення і розкриття сенсу наукової концепції, надане В.Ісаєвим.

Зміни у сфері розвитку інформаційних технологій трансформують не лише інформаційний простір, але і всі сфери культури, проникають в свідомість людини та вносять вагомі зміни у його життєвий світ. Необхідно відкреслити, що інформаційний простір – це історично сформована, технологічно обумовлена засобами комунікації форма скоординованих і структурованих, територіально близьких і видалених інформаційних ресурсів, що акумулюють результати комунікаційної діяльності людей. У філософському аспекті в поняття «інформаційний простір» вкладаються різні сенси, наприклад, в рамках кібернетичного підходу інформаційним простором називається сукупність джерел інформації, баз даних і об’єднуючих їх мереж і технологій.

Філософське вивчення інформації здійснюється в двох основних напрямах: дослідження інформаційних процесів, інформаційної культури різних етносів, держав, цивілізацій і дослідження локальних інформаційних процесів, що відбуваються в різних сферах людської діяльності. Інформація створює соціокультурну основу, на якій формується свідома поведінка індивіда, служить чинником його комунікації. Створення єдиного інформаційного простору – складний інтеграційний процес. З’єднати розрізнені елементи інформаційного простору можливо лише за умови цілеспрямованих дій всіх його суб’єктів. Таким чином, інформаційний простір має яскраво виражений соціальний характер і забезпечує комунікативну діяльність соціальних суб’єктів.

Слід констатувати, що сучасний стан культури характеризується кризою ідентичності, яка обумовлена, в першу чергу, процесами інформатизації і глобалізації. В той же час, сучасні глобальні інформаційні технології відкривають нові можливості для інтелектуального і культурного розвитку людини, і одночасно ставлять перед ним складні завдання, пов’язані з проблемами подолання дегуманізації культури, техногенній трансформації ментальності.

Таким чином, інформаційний простір розуміється як сукупність просторових структур, у тому числі соціальних, в яких розподіляється інформація. Єдиний інформаційний простір можна представити як інформаційну модель життєдіяльності соціуму, що відображає зв’язки між різними об’єктами території і дозволяє оперувати їх інформаційними аналогами на основі гарантованих правових норм з використанням сумісних технічних і технологічних засобів комунікації.

Література:

1. Адров В.М. Некоторые соображения о человеческом потенциале / В.М.Адров // Философский век. Альманах. – Вып.23. //Науки о человеке в современном мире. Материалы международной конференции, 19-21 декабря 2002 г., Санкт-Петербург. – Часть 3. – СПб., 2002. – С. 121 – 122.

2. Гуревич П.С. Современный антропологический поворот // Н.Н. Страхов и русская культура XIX-XX вв.: Материалы международной научной конференции. – Белгород, 2008. – С. 216.

3. Резник Ю.М. Интегральная антропология как форма междисциплинарного синтеза / Ю.М.Резник // Философский век. Альманах. – Вып. 21. – Науки о человеке в современном мире. – Ч.1. – СП6., 2002. – С. 82.

4. Уэбстер Ф. Теории информационного общества / Ф.Уєбстер. – М.: Мысль, 2004. – С. 9.

5. Хабермас Ю. Философский дискурс о модерне / Ю.Хабермас. – М.: Республика, 2003. – С. 398.

6. Martin W.J. The Global Informational Society / W.J. Martin. – Aldershot: Aslib Gower; Brookfield, Vt, USA, 1995. – P. 3 –7.

7. Miles I. Information Technology and Information Society: Options for the future / I. Miles. – London, 1988. – P. 4.

19. Connors M. The Rase to the Intelligent State: Towards the Global Information Economy of 2005 / M. Connors. – Oxford, UK; Cambridge Mass.: Blackwell Business, 1993. – P.45.

20. Norman A.L. Information Society / A.L. Norman. – Kluwer Academic Publishers, 1993.– P. 120.